справа № 208/1283/25
провадження № 1-кп/208/917/25
04 листопада 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі колегії суддів:
Головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
прокурора: ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),
обвинуваченого: ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ),
захисника: ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ),
розглянувши в судовому засіданні в залі суду № 7 м. Кам'янське у кримінальному провадженні №22024050000002254 від 22.07.2024 клопотання прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіцера групи психологічного супроводу та відновлення військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого, ч. 2 ст. 111 КК України,-
В провадженні Заводського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. Обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
У справі розпочато судовий розгляд, оголошено письмові докази, допитано експертів. До зали суду не з"явились свідки.
Під час судового провадження прокурором подано клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки ризики, визначені ст.177 КПК України, продовжують існувати, тому просив продовжити строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких заходів не зможе запобігти наявним ризикам.
В судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання, надав пояснення аналогічні змісту клопотання.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_9 заперечили проти задоволення клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просили зменшити визначений судом розмір запобіжного заходу, оскільки такий розмір є значним для його родини та внести заставу у такому розмірі є наразі неможливим, з урахуванням майнового стану родини.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Ухвалою Заводського районного суду міста Кам'янського від 23.09.2025 ОСОБА_6 продовжено дію вищевказаного запобіжного заходу.
Підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду, впливати на свідків, які ще не надали покази суду у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
За змістом ст. 199 КПК України, підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
З моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_6 під варту, і продовження такого запобіжного заходу та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Приймаючи до уваги запровадження в Україні воєнного стану, утрудненість контролю за зобов'язаннями обвинуваченого ОСОБА_6 , такі обставини у своїй сукупності свідчать про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Суд вважає, що доводи сторони захисту про відсутність доказів щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурора встановлено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою та встановлена наявність ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, які є наявними та актуальними, а будь-яких об'єктивних даних, які б свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання та подальшого продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.
Будь-яких інших даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому ОСОБА_6 , більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Таким чином, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_6 , його характеризуючи дані, ризики, які стали підставою для обрання і надалі продовження щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які продовжують існувати і не зменшилися, а також те, що останній підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, є підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, за даних обставин суд вважає недоцільним, оскільки більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам та забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 , а тому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід продовжити.
Водночас, запобіжний захід не є покаранням за злочин. Його мета - забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої особи.
Незалежно від законодавчих змін та особливостей періоду процедура застосування до особи запобіжних заходів завжди має відповідати правовим принципам, які є універсальними і підлягають до застосування у будь-якій країні, де панує верховенство права.
Відповідно до Конвенції та практики ЄСПЛ, зокрема, в справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України» та «Лабіта проти Італії», обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ національні суди повинні з'ясувати, чи є тримання особи під вартою до судового розгляду справи єдиним запобіжним заходом, який би забезпечив належну процесуальну поведінку особи та виконання нею процесуальних обов'язків, а також чи є можливість в такому разі обмежитися застосуванням менш суворого (альтернативного) запобіжного заходу.
Судом враховано позицію сторони захисту про можливість визначення обвинуваченому розміру застави під час судового засідання 23.09.2025 та таку визначено в максимальній межі встановленою ст. 182 КПК України.
Водночас, при розгляді клопотання обвинуваченого та захисника про зменшення розміру застави, з огляду на її значний розмір та відсутність коштів для внесення, судом враховано не надання доказів на підтверження доводів вказаного клопотання.
Відтак, у задоволенні цього клопотання слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183-184 КПК України, колегія суддів-
Клопотання прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах гаупвахти по 02.01.2026 включно.
Визначити заставу у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (1 514 000 (один мільйон п'ятсот чотирнадцять тисяч) грн.), які обвинувачений або заставодавець мають право внести у будь-який момент, що є підставою для звільнення обвинуваченого з-під варти, і останній вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки, а саме:
- прибувати до суду із встановленою періодичністю або за викликом у зв'язку з реалізацією завдань кримінального провадження;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи проживає без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_6 , що у разі невиконання вищеперерахованих обов'язків, та якщо будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин, застава буде звернена в дохід держави.
Строк дії обов'язків визначити в межах строку дії ухвали про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто до 02.01.2026, з моменту звільнення особи під заставу.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.
У задоволені клопотання обвинуваченого про зменшення розміру застави - відмовити.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду обвинуваченим, його захисником, прокурором протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 04.11.2025 о 17:00 год.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3