Номер провадження 2/201/5569/2025
ЄУН 201/13199/25
Іменем України
05 листопада 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі
головуючого судді Давидовської Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Овчаренка Д.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про розірвання шлюбу,
установив:
До Соборного районного суду міста Дніпра за підсудністю з Новокодацького районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , відповідно до якої позивачка просить суд шлюб, зареєстрований 24 квітня 2009 року Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 202. Спільне життя Позивача з Відповідачем не склалося, тому що виникли різні погляди на сімейне життя та обов'язки. На підставі чого в сім'ї відбувалися сварки, які поступово призвели до того, що Позивач та Відповідач стали зовсім чужими людьми. Можливості зберегти сім'ю немає. Подружні відносини між Позивачем та Відповідачем припинилися з липня 2023 року, сторони проживають окремо та не спілкуються. Спільне господарство не ведеться. Сім'я фактично розпалась та існує лише формально. За таких обставин Позивач вважає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить його інтересам. У зв'язку з чим просить суд розірвати шлюб.
Ухвалою суду від 16 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Крім того відповідачу запропоновано надати пояснення по суті справи та усі наявні докази.
Позивачка у судове засідання не з'явилась, розгляд справи просила проводити за її відсутності. Позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився. Надав до суду заяву, у якій повністю визнав вимоги позовної заяви та просив проводити розгляд справи без його участі.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 1,4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд приймає визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання відповідає вимогам Сімейного кодексу України, відповідає інтересам сторін по справі та не суперечить правам та інтересам інших осіб.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на таке.
Судом установлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 24 квітня 2009 року Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 202, та видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 . Після одруження у дружини залишилось дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 » (арк.с.8).
За період шлюбу у подружжя народилось двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 19 квітня 2011 року, виданим Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області (арк.с.9); ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 18 травня 2017 року, виданим Соборним районним у місті Дніпро відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (арк.с.10);
Установленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Конституцією України та Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України.
Згідно із ст.51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Відповідно до ч.1 ст.24 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов належить задовольнити, оскільки примирення між сторонами неможливе, сторони подружніх відносин не підтримують, сім'я фактично не існує та подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам сторін.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України.
З огляду на викладене, на підставі статей 104, 105, 110 СК України, керуючись статтями ст.7, 12, 13, 76, 141, 263, 264, 265, 272, 280-283 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Шлюб, зареєстрований 24 квітня 2009 року Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 202, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , розірвати.
Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) з державного бюджету 50% сплаченого нею судового збору, згідно квитанції № 446-7425-1302-9751 від 27 серпня 2025 року у розмірі 605,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня його підписання або проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомлення з рішенням суду на веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Т.В. Давидовська