Справа № 201/228/25
Провадження № 2/201/52/2025
21 жовтня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Демидової С.О.,
з секретарем судового засідання Терновою А.В.,
за участі:
представника позивача ОСОБА_1 ,
позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», про захист прав споживачів,-
Стислий виклад позиції позивача та відповідача
До Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська 08 січня 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», про захист прав споживачів, в якій позивач просить суд (з урахуванням уточнених вимог) стягнути Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_2 суму грошового переказу у розмірі 6 020 доларів США, 515,08 доларів США - 3% річних від простроченої суми, 24 998,35 гривень пені та 20 000 гривень відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 23 лютого 2022 року між АТ «Альфа Банк», який 01 грудня 2022 року було перейменовано на «АТ «Сенс Банк», та громадянкою України ОСОБА_2 було укладено угоду про обслуговування Платіжних карток шляхом надання Акцепту пропозиції на укладення Угоди про обслуговування Платіжних карток та відкрито рахунок НОМЕР_1 у американських доларах.
26 лютого 2022 року ОСОБА_2 , знаходячись на території України через банківський застосунок АО «ТБАНК», здійснила зовнішній банківський переказ належних їй грошових коштів у розмірі 6 020 доларів США за системою міжнародних банківських платежів SWIFT, що підтверджується Довідкою про рух коштів за рахунком № НОМЕР_2 , належним ОСОБА_2 АО «ТБАНК», вих. № 8ff64382 від 13 грудня 2024 та квитанцією АО «ТБАНК» від 26 лютого 2022 року, на власний рахунок НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Альфа Банк».
Зазначені грошові кошти отримані позивачем від продажу квартири, що знаходилася в АДРЕСА_1 , та належала позивачу, як спадкоємцю на підставі Свідоцтв про право на спадщину, за Договором купівлі-продажу від 18 травня 2020 року.
Однак, у порушенні ст. 1066 ЦК України та нормативних документів НБУ зазначені грошові кошти на рахунок НОМЕР_1 , належний позивачу, зараховані не були до теперішнього часу. Зазначені обставини підтверджуються випискою руху коштів по рахунку № НОМЕР_1 за період з 23 лютого 2022 по 12 грудня 2024 р., виданою АТ «Сенс Банк».
На звернення позивача до відповідача з приводу відсутності зарахування грошових коштів, була отримана письмова відповідь відповідача від 24 вересня 2024 року № 43773-33.4-6/6) про те, що грошові кошти у вигляді SWIFT-переказу обліковуються на рахунку НОМЕР_3 (до з'ясування) на підставі обмежень, встановлених положеннями Постанови НБУ №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження «військового стану» від 24.02.2018р. При цьому, у відповіді відповідач не послався на конкретний пункт Постанови №18, який було застосовано як підставу для відмови у зарахуванні грошових коштів.
Таким чином, відповідач не заперечує щодо обставин надходження грошових коштів за SWIFT-переказом позивачу, однак обґрунтовує відмову у їх зарахуванні на рахунок позивача та фактично неможливість використання цих коштів обмеженнями, введеними Національним банком України.
Позивач вважає, що відповідачем неправильно застосовано норми Постанови №18 до наявних правовідносин та безпідставно відмовлено в отриманні грошових коштів, чим фактично позбавлено її власності у суттєвих розмірах.
Позивач є громадянином України, не має місця реєстрації у рф, під час перевірки коштів знаходилася на території України, а грошові кошти є її власністю.
Крім того, зазначені грошові кошти були спрямовані позивачеві у валюті доларів США, а не в російських чи білоруських рублях, що були заборонені Постановою НБУ № 18 від 24.02.2022. Зазначені грошові кошти були власністю позивача громадянки України, та перераховані нею особисто з її власного рахунку, відкритого в АО «ТБАНК» на її рахунок АТ «Альфа Банк» та під час перерахунку коштів знаходилась на території України.
Враховуючи, що АТ «Сенс Банк» безпідставно утримує грошові кошти позивача у розмірі 6020 доларів США з 27 лютого 2022 року по теперішній час, останній зобов'язаний сплатити позивачу суму боргу у розмірі 6020 доларів США та 3% річних від простроченої суми, що складає 515,08 доларів США.
Відмова банку виконати розпорядження клієнта з зарахування належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов'язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів.
Оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов'язання, її сплата та розмір визначені Законом України «Про захист прав споживачів» за неналежне надання виконавцем банківських послуг споживачеві, то нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України.
Відповідно до Акцепту пропозиції на укладення Угоди про обслуговування платіжних карток від 23 лютого 2022 року між АТ «Альфа Банк», який 01 грудня 2022 року було перейменовано на «АТ «Сенс Банк», та громадянкою України ОСОБА_2 (п.9) передбачено, що Банк несе відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків, передбачених договором, відповідно до положень Договору та норм чинного законодавства України. У разі порушення Банком встановлених законом строків виконання доручення Клієнта на переказ Банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсоток суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.
З урахуванням вимог ст. 258 ЦК України, відповідно до якої позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) пеня, яка підлягає стягненню становить 10 відсотків суми переказу, а саме: 602 доларів США (6020х10%), що за курсом НБУ станом на дату подання заяви про зміну предмета позову (1 долар = 41,5255 гривень) складає 24 998,35 гривень.
Також позивач просить стягнути на її користь 20 000 грн. моральної компенсації, обґрунтовуючи дану обставину тим, що невиплата грошових коштів відбулася під час війни, коли позивач намагалася виїхати з території, що межує з активними військовими діями, відсутність виплат обмежила можливість позивача частково виїжджати за кордон до родини (дітей), що спричинило погіршення фізичного стану позивача з урахуванням того, що позивач є особою похилого віку (76 років) та має значущий обсяг захворювань, які загострилися у зв'язку з моральними стражданнями, непорозумінням внаслідок протиправних дій відповідача.
Не погодившись з позовними вимогами відповідач 04 лютого 2025 року надав відзив, в якому зазначив, в свою чергу, з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи, правлінням Національного банку України прийнято постанову «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» № 18 від 24.02.2022р., якою визначено обмеження в роботі Банку та заборонено проводити операції, що порушують визначені вказаною постановою обмеження або можуть сприяти їх уникненню.
Пунктом 17 постанови НБУ № 18 від 24.02.2022р. постановлено/прийнято: « 17. Уповноваженим установам забороняється здійснювати будь-які валютні операції: 1) з використанням російських рублів та білоруських рублів; 2) учасником яких є юридична або фізична особа яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в Республіці Білорусь; 3) для виконання зобов'язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місце знаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в Республіці Білорусь.
При цьому, постановивши про заборону здійснення будь-яких валютних операцій, учасником якої є фізична особа з зареєстрованим місцезнаходженням в російській федерації, правлінням НБУ визначено виключний/винятковий перелік валютних операцій, на які згідно з п. 17-2 постанови НБУ №?18 від 24.02.2022р заборона не поширюється.
Між тим, якщо проаналізувати додані до позовної заяви матеріали, зокрема Довідку про рух коштів № 8ff64382 від 13 грудня 2024 року надану АТ «ТБанк» (росія, 127287, москва, вул. 2-а хутірська, 38-А, буд.26) та Договір купівлі-продажу квартири від 18 травня 2020 року, то у офіційних документах наданих позивачем, адреса місця проживання ОСОБА_2 вказано: АДРЕСА_2 . Вказана інформація прямо вказує на те, що позивач у справі - Клієнт Банку, є фізичною особою, яка має зареєстроване місце знаходження в російській федерації.
До того ж, якщо проаналізувати платіжну інструкцію SWIFT-переказу, то саме зазначена російська реєстрація Клієнта у сформованій Банком-нерезидентом платіжці (... « 50K: клієнт-замовник /40820840000000121154, ОСОБА_3 , УЛ ЛЕНІНА 121 59, RU 413857 Г БАЛАКОВО »...) і зобов?язало відповідача у справі застосувати норми постанови НБУ № 18 від 24 лютого 2022р з відповідним утриманням грошових коштів на рахунку 3720* до з?ясування обставин.
Таким чином, з початку запровадження заходів правового режиму воєнного стану та згідно вимог постанови НБУ № 18 від 24.02.2022р., Банкам України у т. ч. і системно важливому державному Банку - АТ «Сенс Банк», заборонено здійснення валютних операцій, учасником яких є юридична або Фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації.
21 лютого 2025 представником позивача подано відповідь на відзив. (а.с.101-102).
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 08 січня 2025 року указана позовна заява передана для розгляду судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Демидовій С.О. (а.с.59-60).
08 січня 2025 року згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Єдиного державного демографічного реєстру, щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання позивача. (а.с.61-62).
08 січня 2025 року надійшла відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання позивача. (а.с.61-62).
Ухвалою судді від 13 січня 2025 року відкрито спрощене провадження без виклику сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», про захист прав споживачів. (а.с.63-64).
29 січня 2025 року від представника відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без руху, про перехід зі спрощеного провадження в загальне. (а.с.68-69, 74-75).
Ухвалою суду від 11 лютого 2025 року позовну заяву залишено без руху, визначено недоліки та надано строк на їх усунення. (а.с.91-93).
17 лютого 2025 року від позивача надійшла заява, якою усунуто недоліки визначені ухвалою суду. (а.с.95).
Ухвалою суду від 20 лютого 2025 року призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні. (а.с.98-99).
16 квітня 2025 року представником позивача подано клопотання про долучення доказів. (а.с.119).
18 червня 2025року від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову (шляхом додавання до первісних позовних вимог додаткових позовних вимог). (а.с.126-131).
03 липня 2025 року від представника позивача надійшла заява про виправлення допущеної описки. (а.с.145-146).
Ухвалою суду від 09 липня 2025 року закрито підготовче провадження, та розпочато розгляд справи по суті. (а.с.152-153).
09 липня 2025 року від позивача надійшла заява про приєднання доказів. (а.с.156-157).
25 серпня 2025 року від позивача надійшли письмові пояснення. (а.с.167-171).
В судовому засіданні представник позивача та позивач, позовні вимоги підтримали, позовну заяву просили задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.
Фактичні обставини встановленні судом
23 лютого 2022 року між АТ «Альфа Банк», який 01 грудня 2022 року було перейменовано на «АТ «Сенс Банк», та громадянкою України ОСОБА_2 було укладено угоду про обслуговування Платіжних карток шляхом надання Акцепту пропозиції на укладення Угоди про обслуговування Платіжних карток та відкрито рахунок НОМЕР_1 у американських доларах. (а.с.9-11).
26 лютого 2022 року ОСОБА_2 , через банківський застосунок АО «ТБАНК», здійснила зовнішній банківський переказ належних їй грошових коштів у розмірі 6020 доларів США за системою міжнародних банківських платежів SWIFT, що підтверджується Довідкою про рух коштів за рахунком № НОМЕР_2 , належним ОСОБА_2 АО «ТБАНК», вих. № 8ff64382 від 13 грудня 2024 та квитанцією АО «ТБАНК» від 26 лютого 2022 року, на власний рахунок НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Альфа Банк». (а.с.12-16).
Зазначені грошові кошти отримані позивачем від продажу квартири, що знаходилася в АДРЕСА_1 , та належала позивачу, як спадкоємцю на підставі Свідоцтв про право на спадщину, за Договором купівлі-продажу від 18 травня 2020 року. (а.с.17-28)
Однак, у порушенні ст. 1066 ЦК України та нормативних документів НБУ зазначені грошові кошти на рахунок НОМЕР_1 , належний позивачу, зараховані не були до теперішнього часу. Зазначені обставини підтверджуються випискою руху коштів по рахунку № НОМЕР_1 за період з 23 лютого 2022 року по 12 грудня 2024 р., виданою АТ «Сенс Банк». (а.с.29).
На звернення позивача до відповідача з приводу відсутності зарахування грошових коштів, була отримана письмова відповідь відповідача від 24 вересня 2024 року № 43773-33.4-6/6) про те, що грошові кошти у вигляді SWIFT-переказу обліковуються на рахунку 3720 (до з'ясування) на підставі обмежень, встановлених положеннями Постанови НБУ №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження «військового стану» від 24.02.2018р. (а.с.30).
Позивач вважає, що АТ «Сенс Банк» безпідставно утримує грошові кошти позивача у розмірі 6020 доларів США з 27 лютого 2022 року по теперішній час, тому до справи долучено розрахунок заборгованості, відповідно до якого відповідач зобов'язаний сплатити позивачу суму боргу у розмірі 6020 доларів США та 3% річних від простроченої суми, що складає 515,08 доларів США. (а.с.31) також до матеріалів справи долучено розрахунок штрафних санкцій (а.с.133,148).
Позивачем до справи долучено виписку про рух коштів від АТ КБ «ПриватБанк», з аналізу транзакцій по такій виписці, всі транзакції з 02 березня 2022 року по 13 лютого 2024 року відбувались в Україні. (а.с.33-34).
До матеріалів справи також долучено закордонний паспорт позивача, відповідно до якого позивач не перебував на території російської федерації в день перерахування грошових коштів (а.с.38-46).
Відповідачем, в якості доказів долучено копію платіжної інструкції SWIFT-переказу від 28 лютого 2022 року, де «currency» - «валюта» є «USD» - «долари США». (а.с.89).
Позивачем до матеріалів справи долучено медичні документи від 06 грудня 2024 року, 11 червня 2025 року, 04 липня 2025 року (а.с.159-162).
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 та 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.ч. 2, 5 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Визначальним для правильного вирішення даної справи є з'ясування питання про те, чи розповсюджувались обмеження, встановлені положеннями Постанови НБУ №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24 лютого 2022року на зовнішньо банківський переказ, зроблений позивачкою 27 лютого 2022року.
Згідно з пунктом 17 Постанови №18 від 24 лютого 2022року уповноваженим установам забороняється здійснювати будь-які валютні операції: 1) з використанням російських рублів та білоруських рублів; 2) учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в Республіці Білорусь; 3) для виконання зобов'язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в Республіці Білорусь.
Виходячи з правої конструкції та аналізу вказаної норми можна зробити висновок, що уповноваженим установам забороняється здійснювати будь-які валютні операції за умови наявності у такої операції хоча б однієї з ознак передбаченої даним пунктом.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про захист прав споживачів, з вимогою про стягнення з банку переказу у розмірі 1 6 020 доларів США, який Банком було заблоковано на підставі п. 17 Постанови №18 від 24 лютого 2022року, саме на Банк покладено обов'язок надати належні та допустимі докази на підтвердження наявності однієї з підстав, визначених пунктом 17 Постанови №18 від 24 лютого 2022року для відмови у здійсненні валютної операції.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Водночас, відповідачем не надано належних та допустимих доказів про те, що переказ у даній справі здійснено з використанням російських рублів та білоруських рублів або учасником операції є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в Республіці Білорусь або операція здійснена для виконання зобов'язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в Республіці Білорусь, дане навпаки спростовується долученими до справи доказами.
Тож, слід дійти висновку, що спірний переказ у сумі 6020 доларів США не підпадав під обмеження встановлені п. 17 Постанови №18 від 24 лютого 2022 року, а відтак має бути повернутий позивачу.
З огляду на вказане вище, суд вважає позовні вимоги в даній частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення 3% та пені.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплаті кредиторові.
Позивач посилається на Відповідно до Акцепту пропозиції на укладення Угоди про обслуговування платіжних карток від 23 лютого 2022 року між АТ «Альфа Банк», який 01 грудня 2022 року було перейменовано на «АТ «Сенс Банк», та громадянкою України ОСОБА_2 (п.9) передбачено, що Банк несе відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків, передбачених договором, відповідно до положень Договору та норм чинного законодавства України. У разі порушення Банком встановлених законом строків виконання доручення Клієнта на переказ Банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсоток суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.
Проте, ні в договорі, ні позивачем, не зазначено жодних посилань безпосередньо на строк, який порушено, не вказано дату початку перебігу строку та відповідно кінець, а отже дана вимога не є обґрунтованою.
Одночасно ніщо не вказує на те, що Банк на час вирішення цього спору мав перед позивачкою будь-яке грошове зобов'язання, яке міг би прострочити. У даному випадку Банк не був учасником валютної операції, а був лише уповноваженою особою на її здійснення, а тому відсутні правові підстави для стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та відповідно пені.
Щодо моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Позивач в позовній заяві зазначає, що в результаті протиправних дій відповідача було спричинено моральну шкоду. Завдану моральну шкоду позивач оцінює в сумі 20 000,00 грн.
Частиною 1ст.1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Пункт 5 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає право споживача на відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
За змістом ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.3, 9) № 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
На підтвердження завданої моральної шкоди позивач посилався на те, що невиплата грошових коштів відбулася під час війни, коли позивач намагався виїхати з території, що межує з активними військовими діями, відсутність виплат обмежила можливість позивача частково виїжджати за кордон до родини (дітей), що спричинило погіршення фізичного стану позивача з урахуванням того, що позивач є особою похилого віку (76 років) та має значущий обсяг захворювань, які загострилися у зв'язку з моральними стражданнями, непорозумінням внаслідок протиправних дій відповідача.
Проте, для підтвердження зазначеного позивачем не було надано жодних доказів, навпаки в матеріалах справи міститься закордонний паспорт відповідно до якого позивач в продовж воєнного стану виїжджала закордон, а всі медичні довідки наявні в матеріалах справи не встановлюють причино-наслідкового зв'язку між моральними стражданнями та фізичними захворюваннями.
З огляду на зазначене, суд вважає дану позовну вимогу необґрунтованою, а тому вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в даній частині.
Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з частковим задоволенням позову та в зв'язку з тим, що позивач за даною категорію справи, в частині задоволених вимог, був звільнений від сплати судового збору згідно Закону України «Про захист прав споживачів», з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 2 542,23 грн., також матеріалами справи підтверджуються фактичні витрати на переклад документів, у розмірі 3 600 грн., що також підлягає стягненню. (а.с.55).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, ЦПК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд, -
Позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», про захист прав споживачів задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714), на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) суму грошового переказу у розмірі 6 020 доларів США, що станом на 08 січня 2025 року за офіційним курсом НБУ (1 долар =42,2297 грн) еквівалентно 254 222, 79 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714), на користь держави витрати за сплату судового збору у розмірі 2 542,23 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714), на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на переклад документів в розмірі 3 600 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 31 жовтня 2025 року.
Суддя С.О. Демидова