Справа № 201/13784/25
Провадження № 1-кс/201/4674/2025
01 листопада 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра
у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
підозрюваної ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соборного районного суду міста Дніпра в м.Дніпрі клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) Головного управління СБ України в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_4 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №22024050000003445 від 28.10.2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Красний Лиман Донецької області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України,
Старший слідчий в ОВС слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) Головного управління СБ України в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_4 звернувся до Соборного районного суду міста Дніпра із клопотанням, погодженим прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №22024050000003445 від 28.10.2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що у провадженні слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях перебуває кримінальне провадження № 22024050000003445 від 28.10.2024 року, за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Відповідно до ст. ст. 2, 65, 68, 73 Конституції України суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Рішенням Конституційного Суду України від 11.07.1997 № 3-зп зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам Президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_7 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ (далі по тексту - ЗС РФ) на територію України.
Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
До участі у військовій агресії РФ проти України керівництвом окупаційної адміністрації РФ задіяно створені на тимчасово окуповані території Донецької області не передбачені законом збройні формування.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово було продовжено та на даний час діє.
Так, громадянка України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, всупереч інтересам держави України, в умовах воєнного стану, з особистих мотивів, перебуваючи за місцем свого постійного проживання в м. Лиман Краматорського району Донецької області за допомогою власного мобільного телефону марки Redmi 8A, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , використовуючи месенджер «Telegram», зареєстрований за номером мобільного зв'язку НОМЕР_3 , під псевдонімом « ОСОБА_8 » здійснила несанкціоноване поширення інформації про переміщення та розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, на акаунт « ОСОБА_9 » зареєстрований в месенджері «Telegram» на номер НОМЕР_4 , який належить громадянину України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:
- 26.09.2025 у період часу з 17:47 хв. по 18:12 хв., відправила текстові повідомлення, в яких повідомила про розташування військовослужбовців та військової техніки Сил оборони України, на ділянці лісної місцевості;
- 27.09.2025 у період часу з 11:16 хв. по 19:19 хв., відправила голосові та текстові повідомлення, в яких повідомила про розташування військовослужбовців та військової техніки Сил оборони України, а також ведення артилерійської стрільби;
- 28.09.2025 у період часу 19:35 хв. 21:02 хв., відправила текстові повідомлення, в яких повідомила про розташування військовослужбовців та військової техніки Сил оборони України, на ділянці лісної місцевості.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні тяжкого злочину підтверджується матеріалами кримінального провадження, зокрема:
-матеріалами, зібраними оперативним підрозділом, що відповідно до ч. 2 ст. 99 КПК України є доказом;
-протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, від 13.12.2024;
-протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, від 10.10.2025;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 21.10.2025
-відповіддю на запит від 28.10.2025;
-протоколом затримання ОСОБА_6 від 31.10.2025;
-протоколом допиту підозрюваної;
-протоколом проведення слідчого експерименту.
Вищевказані докази, зібрані під час досудового розслідування, свідчать про те, що підозрюваною ОСОБА_6 могло бути вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 114-2 КК України, тобто підозра стосовно останньої є обґрунтованою.
На підставі викладеного, при вирішенні питання про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно враховувати у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному за інкриміновані кримінальні правопорушення, а також наявність ризиків визначених пунктами п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на сьогоднішній день існують та обґрунтовуються наступним.
Підозрювана ОСОБА_6 спроможна:
Так, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується, тим, що ОСОБА_6 згідно із ст. 12 КК України підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років позбавленням волі, тому підозрювана ОСОБА_6 з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, яке, відповідно до чинного законодавства, пов'язане із позбавленням волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду шляхом зміни місця свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон або до окупованої території.
Крім того, ОСОБА_6 проживає в м. Лиман Краматорського району Донецької області, поруч з яким на даний час ведуться активні бойові дії, а агресія яку здійснює Російська Федерація може призвести до окупації вказаного населеного пункту. Тобто у разі застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, вона, перебуваючи за місцем проживання, може опинитися на території, окупованій державою-агресором, та уникнути відповідальності за вчинений злочин.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що підозрювана може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, тобто речі, які можуть бути знайдені та визнані у встановленим законом порядку речовими доказами у справі, або стосовно злочинів, про які органами досудового розслідування не розпочато досудове розслідування, а саме: маючи доступ до власних облікових записів в застосунку «Телеграм», остання може за допомогою іншого пристрою видалити відповідні дані, які стосуються вчинення нею протиправних дій та повідомити осіб, котрим вона поширювала відповідну інформацію, та які також можуть видалити сліди переписок із нею.
Крім того, ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків та експерта у кримінальному провадженні, а також інших осіб, які на теперішній час ще не надали органу досудового розслідування показання у кримінальному провадженні, однак їм можливо відомі обставини скоєння злочину. На теперішній час органом досудового слідства не встановлені всі особи, причетні до вчинення цього кримінального правопорушення, а також свідки, показання яких мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що у випадку необрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, створить передумови для продовження спілкування останньої з зазначеними особами, впливу на достовірність показань свідків у даному кримінальному провадженні.
Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 перебуваючи на волі, фактично матиме можливість спілкуватись з фігурантом у цьому кримінальному провадженні - ОСОБА_10 , що в свою чергу унеможливить здійснення належного контролю за її поведінкою, також ОСОБА_6 фактично весь свій час матиме можливість безконтрольно спілкуватися, в тому числі за допомогою телефонних засобів зв'язку, що об'єктивно може зашкодити встановлення істини у цій справі, оскільки останній причетний до його вчинення.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 обґрунтовується тим, що підозрювана, залишаючись на волі за місцем свого проживання у м. Лиман Краматорського району Донецької області, а саме у населеному пункті, де на теперішній час розміщуються підрозділи Збройних Сил України та інші утворені відповідно до законів України військові формування, у разі не обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дозволить їй продовжити вчиняти протиправну діяльність.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_6 неможливе, оскільки менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаних ризиків, а саме:
- застосування особистого зобов'язання не можливе у зв'язку з тим, що воно не буде відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення;
- застосування особистої поруки не можливе у зв'язку із відсутністю у підозрюваної осіб, які б могли взяти на себе передбачені законом процесуальні обов'язки;
- застосування домашнього арешту не можливе, оскільки поблизу м. Лиман Краматорського району Донецької області відбуваються активні бойові дії, що робить неможливим здійснювати належну перевірку виконання підозрюваною вказаного запобіжного заходу, та може призвести до ухилення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності.
Приймаючи до уваги викладене, з метою забезпечення виконання ОСОБА_6 покладених на неї процесуальних обов'язків, та враховуючи обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий просить застосувати до підозрюваної ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Прокурор у судовому засіданні підтримав подане клопотання, на його задоволенні наполягав.
Слідчий у судовому засіданні підтримав подане клопотання, на його задоволенні наполягав.
Підозрювана ОСОБА_6 у судовому засіданні просила застосувати до неї запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Захисник у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати до підозрюваної запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Вислухавши думку учасників, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого клопотання з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст.177КПК України однією з підстав для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
У судовому засіданні встановлено, що у провадженні слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях перебуває кримінальне провадження № 22024050000003445 від 28.10.2024 року, за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.
31.10.2025 ОСОБА_6 затримано в порядку ст. ст. 208, 615 КПК України.
31.10.2025 ОСОБА_6 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, що підтверджується: -протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 13.12.2024; протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 10.10.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 21.10.2025; відповіддю на запит від 28.10.2025; протоколом затримання ОСОБА_6 від 31.10.2025; протоколом допиту підозрюваної від 31.10.2025; протоколом проведення слідчого експерименту від 31.10.2025.
Крім того, встановлено, що стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваної ОСОБА_6 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою отримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Отже, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.
При цьому суд звертає увагу, що для повідомлення про підозру не потрібна така ж ступінь доведення як для визнання особи винною, достатньо щоб у стороннього спостерігача склалось враження, що злочин було вчинено і підозрювана особа причетна до його вчинення. Такого ступеню доведення у цій справі було досягнуто. Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, долученими доказами, обґрунтованість підозри щодо вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є підтвердженою.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд вважає встановленим наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, тобто ухилення від органу досудового слідства підозрюваною, оскільки враховуючи, що ОСОБА_6 згідно із ст. 12 КК України підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років позбавленням волі, тому підозрювана з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, яке, відповідно до діючого законодавства, пов'язане із позбавленням волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду шляхом зміни місця свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон або на тимчасово окуповану територію.
Про наявність ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст. 177 КПК України свідчить те, що підозрювана може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, тобто речі, які можуть бути знайдені та визнані у встановленим законом порядку речовими доказами у справі, або стосовно злочинів, про які органами досудового розслідування не розпочато досудове розслідування, а саме, маючи доступ до власних облікових записів в застосунку «Телеграм» може за допомогою іншого пристрою видалити відповідні дані, які стосуються вчинення нею протиправних дій та повідомити осіб, котрим вона поширювала відповідну інформацію та які також можуть видалити сліди переписок із нею.
Про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України свідчить те, що підозрювана ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підозрювана, залишаючись на волі за місцем свого проживання у м. Лиман Краматорського району Донецької області, у разі не обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може продовжити вчиняти протиправну діяльність.
Доходячи до висновку про наявність ризику, суд звертає увагу, що ризик не є фактом, а є ймовірністю вчинення певних дій, а тому має бути доведено в судовому засіданні саме ймовірність того, що підозрюваний може їх вчинити і суд вважає, що така ймовірність є доволі високою.
Інші ризики в судовому засіданні прокурором не доведені.
Таким чином, судом встановлено наявність ризиків визначених п. 1,2,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому, відносно підозрюваної може бути обрано запобіжний захід.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, тому необхідно взяти до уваги, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, скоєного під час воєнного стану.
Крім того, відповідно до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2,258-258-5,260,261,437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
Вирішуючи питання про вид запобіжного заходу суд враховує дані про особу підозрюваної, яка підозрюється у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України, скоєний у воєнний час. Також суд враховує вид та ступінь встановлених ризиків, тяжкість злочину, обстановку в якій вчинено злочин, а саме, воєнний стан, який продовжується, суспільну небезпечність злочину, які підвищена з огляду на контекст у якому його вчинено, вимоги ч. 6 ст. 176 КПК України, яка передбачає можливість застосування єдиного запобіжного заходу у даному випадку у виді тримання під вартою, що в своїй сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання слідчого та необхідність його задоволення.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 неможливе, оскільки менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаних ризиків, а тому, у задоволенні клопотання захисника та підозрюваної застосування ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, слід відмовити.
У відповідності до ст. 219 КПК України досудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Згідно з ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.
Згідно до ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2,258-258-5,260,261,402-405,407,408,429,437-442КК України.
Оскільки інкриміноване підозрюваній кримінальне правопорушення входить до вищевказаного переліку, розмір застави слідчий суддя не визначає, оскільки застосування застави не відповідатиме тяжкості та характеру вчиненого злочину.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 369-372, 376, 395, 615 КПК України, суд -
Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) Головного управління СБ України в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_4 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №22024050000003445 від 28.10.2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, - задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 29 грудня 2025 року.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, під вартою є 29 грудня 2025 року.
У задоволенні клопотання захисника та підозрюваної про застосування ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, - відмовити.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.
Повний текст ухвали суду складений і оголошений о 10.40 годині 04.11.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1