Справа № 127/32997/25
Провадження №11-кп/801/1137/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
30 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
зі секретарем судового засідання: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24.10.2025 року про продовження у кримінальному провадженні № 62025170030007244 від 06.05.2025 року запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч.4 ст. 185 КК України
за участю сторін провадження:
прокурора: ОСОБА_8
захисника: ОСОБА_6
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.10.2025 року клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою задоволено.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено на 60 (шістдесят) діб, починаючи з 24.10.2025 року до 22.12.2025 року включно.
Одночасно визначено ОСОБА_7 , заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- прибувати на виклики суду за першою вимогою;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду та прокурора;
- повідомляти суд та прокурора про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні.
Якщо ОСОБА_7 не виконає покладені на нього обов'язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 з можливістю внесення застави та покладеними у випадку внесення застави обов'язками діє до 22.12.2025 року включно.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, просила скасувати ухвалу Вінницького міського Вінницької області від 24.10.2025 року в частині продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, постановити нову ухвалу, якою зменшити розмір застави, визначити ОСОБА_7 заставу у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Вимоги апеляційної скарги захисника мотивовано тим, що обвинувачений не погоджується з розміром застави, оскільки визначений розмір застави є для нього завеликий та створює умови, за яких обвинувачений через свій фінансовий стан не має можливості скористатися правом внесення застави.
Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, зазначив, що суд застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки на даний час встановлено ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, ухвала суду першої інстанції є законною та обгрунтованою, захисника ОСОБА_6 , яка просила задоволити апеляційну скаргу, оглянувши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Апеляційним судом встановлено, що Вінницьким міським судом Вінницької області здійснюється судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України
Згідно ч.1, ч.2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Судом враховано, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі, ризики не зменшилися, зокрема обвинувачений перебуваючи на волі може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, іншим чином впливати на результати кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд першої інстанції обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки на час розгляду клопотання ризики, передбачені ст. 177 КПК України існують, а жоден із більш м»яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.
З вказаним висновком суду погоджується і суд апеляційної інстанції.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є саме таким запобіжним заходом, який буде достатнім стримуючим засобом, що здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти ризикам, доведеним прокурором, а також забезпечити безпеку суспільства від нових протиправних посягань обвинуваченого.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, невзявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Твердження захисника ОСОБА_6 щодо розміру застави, який на її думку є завищеним та непомірним для обвинуваченого, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Абзацом восьмим частини 4 статті 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109- 114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Тобто, згідно з положеннями абз. 8 ч.4 ст. 183 КПК України, визначення або не визначення застави - є дискрецією суду.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приймаючи рішення про визначення розміру застави, суд першої інстанції врахував, що достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків буде застава у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн. з визначенням обов'язків відповідно до ст.194 КПК України .
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що розмір застави, згідно з вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України, практики Європейського суду з прав людини, повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися.
Тому визначення меншого розміру застави в даному випадку буде нівелювати інститут застави, як альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З огляду на викладене, висновки суду про застосування тримання обвинуваченого під вартою ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні обставинах, а саме рішення прийняте у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та належним чином вмотивованим.
Апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.422-1 КПК України, суд апеляційної інстанції,
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24.10.2025 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4