Справа № 128/1268/25
Провадження № 22-ц/801/2200/2025
Категорія: 42
Головуючий у суді 1-ї інстанції Медяна Ю. В.
Доповідач:Міхасішин І. В.
04 листопада 2025 рокуСправа № 128/1268/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,
суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.
з участю секретаря судового засідання: Кахно О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу № 128/1268/25 за позовом Акціонерного товариства «Акцент банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою представника позивача Акціонерного товариства «Акцент банк» на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 серпня 2025 року в частині відмови у стягненні пені, ухвалене у складі судді Медяної Ю.В., -
встановив:
АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101716533512892 від 24.05.2024 у розмірі 134 603,33 грн. станом на 11.04.2025, з яких: 91 899,84999999999 грн. - заборгованість за кредитом, 38 549,75 грн. - заборгованість за відсотками, 4 153,73 грн. - заборгованість за пенею та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг А-Банку, та підписала анкету-заяву.
24.05.2024 між банком та відповідачем укладено кредитний договір №АВН0СТ155101716533512892.
Відповідно до умов договору позивачу надано кредит у сумі 92 900 грн. строком на 36 місяців, який вона зобов'язалася повернути та сплатити відсотки за користування кредитом.
Позивач виконав умови договору, проте відповідач умови договору не виконує, та кошти не сплачує.
Заборгованість відповідача станом на 11.04.2025 становить 134 603,33 грн., з яких: 91 899,84999999999 грн. - заборгованість за кредитом, 38 549,75 грн. - заборгованість за відсотками, 4 153,73 грн. - заборгованість за пенею, тому позивач звернувся до суду з цим позовом.
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 серпня 2025 рокупозов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101716533512892 від 24.05.2024 у розмірі 130 449,60 грн. станом на 11.04.2025, з яких: 91 899,85 грн. - заборгованість за кредитом, 38 549,75 грн. - заборгованість за відсотками.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» судовий збір в розмірі 2 347,65 грн
Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені та подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області в частині відмовлених позовних вимог.
У скарзі зазначає, що в оскаржуваній частині рішення суду прийнято із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суд першої інстанції надав неправильну оцінку доказам, які мітяться в матеріалах справи, а висновки викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, не з'явилися.
Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість проведення судового розгляду у відсутність осіб, які не з'явилися.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги на рішення суду, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення за таких підстав.
Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у стягненні процентів, тому в іншій частині рішення суду в силу ст.367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 10.07.2020 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку. (а.с.6)
23.02.2022 ОСОБА_1 підписала заяву про погодження використання удосконаленого електронного підпису. (а.с.7)
24.05.2024 відповідач підписала паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка». (а.с.8)
24.05.2024 ОСОБА_1 підписала заяву про надання послуги «Швидка готівка» №АВН0СТ155101716533512892, відповідно до умов якої відповідачу надається кредит в сумі 92 900 грн. строком на 36 місяців. В заяві сторони також узгодили розмір відсотків та порядок їх нарахування. (а.с.9-11)
Отже, судом встановлено, що 24.05.2024 відповідачем підписано простим електронним підписом договір між останнім та АТ «А-Банк», а тому він вважається укладеним у письмовій формі.
Отримання відповідачем грошових коштів підтверджується копією меморіального ордеру №TR.36964240.32449.65455 від 24.05.2024. (а.с. 13)
З виписки по кредиту вбачається, що відповідач здійснювала часткове погашення кредиту. (а.с.12)
Факт отримання відповідачем кредитних коштів за договором №АВН0СТ155101716533512892 від 24.05.2025 у сумі 92 900 грн. підтверджений належними, достатніми та допустимими доказами. Відповідач здійснювала часткове погашення кредиту несвоєчасно та не в повному обсязі, а тому сума заборгованості по тілу кредиту у розмірі 91 899,85 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. (частина перша статті 1048 ЦК України).
Сторони в договорі про надання кредиту погодили розмір відсотків та порядок їх нарахування. Відповідач умови договору не виконала, а тому у неї виникла заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 38 549,75 грн. Свого розрахунку заборгованості відповідач не надала, аби спростувати розрахунок позивача.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею у сумі 4153,73 грн, суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки:
Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Станом на день розгляду справи воєнний стану в Україні не скасовано та не припинено.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким, зокрема розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнити пунктом 6-1 такого змісту: «6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».
Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Також, згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.
Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України(частина 2 статті 4 ЦК України).
Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Враховуючи, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, після 24.02.2022 вона підлягає списанню кредитодавцем, а тому підстави для її стягнення відсутні.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для відповідача, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні пені - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,
постановив :
Апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного товариства «Акцент банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 серпня 2025 року в частині відмови у стягненні пені - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий: І.В. Міхасішин
Судді: Ю.Б. Войтко
Ю.Б. Стадник