Провадження № 2/742/2016/25
Єдиний унікальний № 742/4091/25
04 листопада 2025 року м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судового засідання Сумцової Т.В., розглянувши судовому засіданні в залі суду м. Прилуки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
І. Правовідносини сторін.
ОСОБА_1 (далі - Позивач), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач) про зменшення розміру аліментів, у якому просить зменшити розмір аліментів на утримання дітей: сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з частки його заробітку (доходу) на кожного на частку його заробітку (доходу) на двох до досягнення старшою дитиною повноліття.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 квітня 2023 року шлюб між сторонами розірвано.
Відповідно до рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 лютого 2015 року у справі №742/490/15-ц, позивач зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_3 2014 року народження в розмірі частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 4 лютого 2015 року, на користь ОСОБА_2 .
Згідно із судовим наказом Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 липня 2021 року у справі №742/2373/21, позивач зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 2019 року народження в розмірі частини всіх видів заробітку, але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 30 червня 2021 року, на користь ОСОБА_2 .
Постановами про відкриття виконавчих проваджень від 22 липня 2025 року відкрито виконавчі провадження на підставі зазначених судових рішень щодо стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина та доньки.
Діти проживають разом із матір'ю. Позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 вересня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду.
ІІІ. Позиції сторін.
Позивач у судове засідання не з'явився.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явилася, надала заяву у якій просила розглядати справу без її участі. Проти позову заперечує.
Також суд керувався листом Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 29.01.2025 №231/0/208-25, згідно з п. 5 якого у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд ухвалює судове рішення (скорочене або/та повне), підписує його, але не проголошує. За таких умов відмінність між датою судового засідання, про час та місце якого учасники справи були належним чином повідомлені, та датою складання повного судового рішення не свідчить про порушення порядку повідомлення учасників про час та місце проведення судового засідання та не є підставою для скасування судового рішення.
Відтак, 30.10.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення за наявними у справі матеріалами.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 відповідно (а.с. 6, 7).
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 квітня 2023 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 8-9).
Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 лютого 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно й до досягнення дитиною повноліття в розмірі частини всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 04 лютого 2015 року (а.с. 10).
Судовим наказом Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 липня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі частини всіх видів заробітку, але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно й до досягнення дитиною повноліття (а.с. 11).
Постановою про відкриття виконавчого провадження № 78677312 від 22 липня 2025 року на підставі виконавчого листа N?742/490/15-ц від 20.03.2015 року, виданого Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області, постановлено стягнути з позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно й до досягнення дитиною повноліття в розмірі частини всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь ОСОБА_2 починаючи з 04 лютого 2015 року (а.с. 12).
Постановою про відкриття виконавчого провадження № 78677803 від 22 липня 2025 року на підставі судового наказу N?742/2373/21 від 07.07.2025 року, виданого Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області, постановлено стягнути з позивача аліменти на утримання доньки, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі заробітку платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімум на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 30.06.2021 року (а.с. 13).
10 червня 2025 року ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с. 14).
ОСОБА_1 зареєстрований адресою: АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (а.с. 15).
Відповідно до довідки № 70 виданої директором Добовогаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Яблунівської сільської ради, ОСОБА_2 працює на посаді комірника з неповним тижневим навантаженням (0,5 ставки).
V. Норми права, які підлягають застосуванню та оцінка суду.
Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права уразі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, зміна правовідношення.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
У Декларації прав людини проголошено, що дитині законом та іншими заходами повинен бути забезпечений спеціальний захист та надані можливості та умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та в соціальному відношенні здоровим та нормальним шляхом, що дитина повинна рости під піклуванням та відповідальністю своїх батьків та у будь-якому разі в атмосфері матеріальної забезпеченості, що суспільство та органи публічної влади повинні здійснювати особливе піклування про дитину, яка не має достатніх коштів для існування, що дитина за будь-яких обставин повинна бути серед тих, хто першим отримує захист та допомогу.
Відповідно ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 18 зазначеної вище Конвенції передбачено, що суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно ч.2,ч.3ст.51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно ч.8ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідност.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч.1,ч.2,ч.3 ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або)натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно ч.1ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1)наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних правна результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2)доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно зі ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно ч.1ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною 4ст.273 ЦПК України встановлено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. Отже, зміна розміру аліментів у бік зменшення можлива у випадку зміни матеріального стану платника, в результаті якого у нього погіршився матеріальний стан, наприклад, зменшився дохід чи у його розпорядженні залишається менша сума грошових коштів тощо, або змінився сімейний стан платника, в результаті чого у нього з'явилися нові утриманці, або погіршився стан здоров'я, що потягло додаткові грошові витрати. Вказані обставини мають виникнути після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів.
Враховуючи зміст ст.ст.181,192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним, зміна матеріального або сімейного стану платника аліментів є законно визначеною та самостійною підставою для вимоги про зменшення розміру аліментів.
Подібні висновки викладено у Постанові Верховного Суду від 14.12.2022 року у справі № 727/1599/22.
Також, Верховний Суд у Постанові від 28.05.2021 року у справі № 715/2073/20 вказав, що факт народження у платника аліментів дитини у іншому шлюбі, без належних та допустимих доказів погіршення його матеріального стану, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
В пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено,що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV "Про виконавче провадження" він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи. Аналогічні положення містяться в частині другій статті 70 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження".
Визначена судом частка щомісячного розміру аліментів від заробітної плати (доходу) позивача не перевищує вказаного розміру.
Обставина, що на теперішній час позивач має обов'язок погасити заборгованість по аліментам, через що з нього утримується 50% заробітної плати щомісячно, не може впливати на зменшення стягнення аліментів, оскільки заборгованість утворилась як результат невиконання позивачем рішення суду про стягнення аліментів.
VІ. Висновки суду.
За приписами частин 1, 5 та 6ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В силу вимогст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 182 СК України визначаються обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Так, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;31) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
Враховуючи те, що позивач є особою працездатного віку, відомостей про незадовільний стан здоров'я матеріали справи не містять, не є особою з інвалідністю, доказів про погіршення його матеріального стану з моменту стягнення аліментів не надав, суд вважає, що наведені позивачем обставини (перебування на його утриманні ще дитини від фактичних шлюбних відносин) не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за рішенням суду розміру аліментів на користь відповідача на утримання його дитини, адже вказаний факт не може слугувати самостійною підставою для зменшення їх розміру; також розмір стягуваних аліментів за рішенням не є завищеним та відповідає розміру, передбаченому нормами діючого законодавства.
Слід відзначити, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
На підставі викладеного, суд дослідив всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясував обставини справи, і вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
VІ. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ч.2 ст.141 ЦПК України слід, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов залишено судом без задоволення, обов'язок зі сплати судового збору залишається за позивачем.
Керуючись ст.ст. 12-13, 76, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 353-354 ЦПК України суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено 04.11.2025.
Суддя Дмитро ДАВИДЧУК