Справа № 740/6362/25
Провадження № 2-о/740/185/25
04 листопада 2025 року м. Ніжин
Суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Шевченко І. М., перевіривши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення,
установила:
04.11.2025 ОСОБА_1 подав через систему «Електронний суд» до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області вказану заяву, в якій просив установити факт, що має юридичне значення, а саме, що він постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 15.01.1981 по 24.01.1998.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2025 вищевказану заяву ОСОБА_1 передано головуючому судді Шевченко І. М.
Однак згідно з відомостями Автоматизованої системи документообігу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області того самого дня - 04 листопада 2025 року у суді зареєстровано іншу заяву ОСОБА_1 аналогічного змісту (про встановлення факту його постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 15.01.1981 по 24.01.1998; визначено тих самих заінтересованих осіб), подану до суду через систему «Електронний суд» ще 16 жовтня 2025 року; зазначеній заяві присвоєно єдиний унікальний номер судової справи № 740/6343/25 та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2025 - передано головуючому судді Карпусю І. М.
Згідно з п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд має право застосувати до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Зокрема, п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України встановлено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема , подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Під зловживанням процесуальними правами маємо розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов'язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.
Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються на зовні законній юридичній підставі. Механізм зловживання процесуальними правами полягає в тому, що особа, яка бажає мати певний юридичний результат, вчиняє процесуальні дії (бездіяльність), зовні «схожі» на ті юридичні факти, з якими пов'язується настання необхідного результату. Такі дії, однак, мають повністю штучний характер, подібно тому, як удавана угода у цивільному праві вчиняється лише для цілей прикриття іншої угоди.
Зловживання правом на позов, на подання скарги становить собою такий вид зловживань процесуальними правами, за якого уся процедура розгляду спору є невиправданою та неефективною, адже особа звертається до суду з метою, що відмінна від захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Серед таких зловживань можна виокремити подання завідомо безпідставних (явно необґрунтованих) позовів або скарг та позовів, що мають штучний характер.
Суб'єктивні процесуальні права мають здійснюватися в найбільш економічний спосіб. Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню правильного рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.
Принцип процесуальної економії полягає не лише в швидкому вирішенні спору при максимально спрощеній судовій процедурі як для суду так і для учасників процесу, але і в розумному поєднанні необхідності розгляду декількох позовів в рамках одного провадження з істотним ускладненням вивчення матеріалів справи, дослідження наданих доказів, у зв'язку із збільшенням їх кількості, а так само розрахунків ціни позову та інших його складових.
У постанові від 27 березня 2024 року у справі № 335/837/22 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що, дотримуючись принципів цивільного судочинства, основним з яких є неприпустимість зловживання процесуальними правами, суд, установивши, що подані учасником судового процесу скарга, заява або клопотання є очевидно безпідставними, що вочевидь може переслідувати такі цілі, як введення суду в оману, затягування розгляду справи чи створення перешкод опонентам у справі, зобов'язаний вживати заходи, спрямовані на запобігання зловживанням учасниками судового процесу своїми процесуальними правами шляхом залишення без розгляду або повернення таких скарг, заяв чи клопотань.
Велика Палата Верховного Суду також наголосила на тому, що саме з метою виконання такого завдання сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо сторона здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей, вона виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від таких дій. І саме на це спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Ці заходи передбачені у частинах четвертій і п'ятій статті 44, частині першій статті 143, пункті 5 частини першої статті 144, статті 148 ЦПК України.
Згідно із ч. 4 ст. 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Таким чином, установлено, що в Ніжинському міськрайонному суді Чернігівської області знаходяться дві аналогічні заяви ОСОБА_1 з визначенням одних і тих самих заінтересованих осіб, з тим самим предметом та з тих самих підстав (цивільні справи № 750/6343/25 (суддя Карпусь І. М.) та № 750/6362/25 (суддя Шевченко І. М.).
Таким чином, дії заявника, які полягають у поданні до суду двох аналогічних заяв з тими ж самими заінтересованими особами, предметом та з тих самих підстав, суперечать завданню цивільного судочинства, свідчать про намагання заявника маніпулювати автоматизованим розподілом справ між суддями, що визнається зловживанням процесуальними правами, та у свою чергу є підставою для повернення заяви заявнику.
Керуючись ст. 2, 9, 12, 13, 44, 259 - 261 ЦПК України, -
ухвалила:
Визнати дії заявника ОСОБА_1 щодо подання двох аналогічних заяв про встановлення факту, що має юридичне значення, - зловживанням процесуальними правами.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення, - повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 261 ЦПК України.
Суддя І. М. Шевченко