Справа № 493/1551/25
Провадження № 2/493/877/25
05 листопада 2025 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі:
ГОЛОВУЮЧОГО-СУДДІ ТІТОВОЇ Т.П.
ЗА УЧАСТЮ СЕКРЕТАРЯ СИРОТА О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку спрощеного позовного провадженняв залі суду в м. Балті цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
25.08.2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулося до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалами судді від 29.08.2025 року провадження у даній цивільній справі відкрито, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом до суду сторін, а також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.04.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір № 1564973 про надання споживчого кредиту у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір був підписаний ОСОБА_2 електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора Х951.
На умовах, встановлених договором, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» зобов'язується надати споживачу кредит у гривні, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
На підставі погоджених умов, викладених в п. п. 1.3., 1.4., 2.1. договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надало кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору, в сумі 3000 грн. строком на 360 днів: з 19.04.2024 року по 14.04.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Відповідно до умов договору, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало їй кредит в сумі 3000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією листа платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК». Оскільки ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.
Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через систему Pay Tech, на підставі укладеного договору про організацію переказу грошових коштів № 06062022-1 від 06.06.2022 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ПЕЙТЕК».
За інформацією в листі ТОВ «ПЕЙТЕК», відповідно до зазначеного договору № 1564973 від 19.04.2024 року було успішно перераховано грошові кошти у сумі 3000,00 грн. на платіжну карту № НОМЕР_1 , кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку № НОМЕР_1 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідач не здійснила оплату процентів згідно графіку платежу та не повернула тіло кредиту, в зв'язку з чим у відповідача перед первісним кредитором утворилась заборгованість за договором № 1564973 від 19.04.2024 року в загальній сумі 23175 грн.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед первісним кредитором, 24.12.2024 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на підставі договору факторингу № 24122024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 1564973 від 19.04.2024 року в загальній сумі 23175 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 3000 грн., заборгованості за процентами - 18675 грн. та штрафних санкцій - 1500 грн.
Станом на дату укладання договору факторингу № 24122024 від 24.12.2024 року, строк дії договору № 1564973 від 19.04.2024 року не закінчився.
А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 25.12.2024 року по 14.04.2025 року (111 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 8325грн. (3000 грн. * 2,5% = 75 грн.*111 календарних дні = 8325 грн.)
Таким чином, до позивача відповідно до укладеного договору факторингу від 24.12.2024 року № 24122024 перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 1564973 від 19.04.2024 року загальна сума заборгованості склала 31500 грн., яка складається з наступного: заборгованість з тіла кредиту 3000 грн., заборгованості за нарахованими процентами первісним кредитором 18675грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 111 календарних днів 8325 грн., штрафні санкції 1500,00 грн.
Відповідно до умов п. 6.4. Договору первісним кредитором було нараховано штрафні санкції в розмірі 1500 грн. Однак враховуючи норми чинного законодавства, позивач вважає такими, що не підлягають стягненню з відповідача штрафні санкції за договором в розмірі 1500 грн.
Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 1564973 від 19.04.2024 року загальною сумою 30000 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 3000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 18675 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 111 календарних днів - 8325 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 1564973 від 19.04.2024 року в розмірі 30000 грн., понесені ним судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. Крім того, позивач просить в порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати інфляційні витрати і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.
Представник позивача ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»в судове засідання не з'явився, про те, в позовній заявіпросив справу розглянути без участі представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання, яке було призначено на 16.09.2025 року не з'явилася. Згідно відомостей з офіційного сайту Укрпошта відправлення прибуло до відділення с. Піщана. Конверт з копією ухвали суду про відкриття провадження та призначення справи до розгляду повернувся на адресу суду 26.09.2025 року з довідкою «Укрпошти» з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
В судове засідання, яке було призначено на 07.10.2025 року відповідач не з'явилася, не повідомивши суд про причини своєї неявки. Конверт з судовою повісткою про її виклик до суду повернувся на адресу суду 07.10.2025 року з довідкою «Укрпошти» з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Крім того, відповідач повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи призначеної на 27.10.2025 року та на 05.11.2025 року шляхом оголошення на офіційному сайті Судової влади України.
У зв'язку з неявкою відповідача в судові засідання та не повідомленням про поважні причини такої неявки, ненаданням відповідачем відзиву на позов, судом застосовано, відповідно до ст. 280 ЦПК України, заочний розгляд справи.
У зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Судом встановлено, що 19.04.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1564973 про надання споживчого кредиту.
Відповідно до п. 1.1. договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, що є електронним підписом споживача та направлений Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході/протягом періоду обслуговування в Товаристві. При цьому споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІКС Товариства.
Відповідно до п. п. 1.2., 1.3., 1.4. на умовах, встановлених договором, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 3000 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.
З п. 1.5.1. договору вбачається, що стандартна процентна ставка становить 2,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього договору.
Відповідно до п. 2.1. договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, укладаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
П. 2.2. договору передбачено, що сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення договору. Дата надання кредиту 19.04.2024 року або 20.04.2024 року.
ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало їй кредит в сумі 3000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК». За інформацією в довідці ТОВ «ПЕЙТЕК» 19.04.2024 року було успішно перераховано грошові кошти у сумі 3000,00 грн. на платіжну карту № НОМЕР_1 .
Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через систему Pay Tech, на підставі укладеного договору про організацію переказу грошових коштів № 06062022-1 від 06.06.2022 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ПЕЙТЕК»
За даними розрахунку заборгованості за договором № 1564973 від 19.04.2024 року у період з 19.04.2024 року по 24.12.2024 року включно ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 18675 грн.
25.11.2024 року рішенням № 251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
24.12.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та позивачем був укладений договір факторингу № 24122024. Згідно з умовами договору позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за договором споживчого кредиту.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 24.12.2024 року до договору факторингу № 24122024 від 24.12.2024 року ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 23175грн.
Станом на дату укладання договору факторингу від 24.12.2024 року № 24122024, строк дії договору № 1564973 від 19.04.2024 року не закінчився. В межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 25.12.2024 року по 14.04.2025 року (111 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 8325 грн. (3000 грн. * 2,5% = 75 грн.*111 календарних дні = 8325 грн.)
У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.4. Договору № 1564973 від 19.04.2024 року, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідача у сумі 27000 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 18675 грн., проценти нараховані ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у сумі 8325 грн.).
Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 1564973 від 19.04.2024 року загальною сумою 30000 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 3000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 18675 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 111 календарних днів 8325 грн.
Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розглядусправи і вирішення спору по суті, та враховуючи, що відповідач не надала відзиву на позов, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 19.04.2024 року між відповідачем та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» було укладено кредитний договір, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 3000,00 грн., строком на 360 днів, зі сплатою стандартної процентної ставки - 2,5 % в день.
Суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов'язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання кредитного договору між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем. Крім того, факт перерахування коштів первісним кредитором підтверджено копією довідки платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК» та відповіддю АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 18.09.2025 року № БТ/Е-13586 на виконання ухвали Балтського районного суду Одеської області про витребування доказів, з якої вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , була емітована банком картка № НОМЕР_1 , на яку 19.04.2024 року о 13:00:17 дійсно було зараховано кошти в сумі 3000,00 грн.
Зі змісту зазначених документів вбачається, що в них визначені основні істотні умови, характерні для кредитних договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, з якими відповідач в свою чергу погодилася на укладення Договору саме такого змісту, про що свідчить їх підписання, тому зазначені документи мають силу договору та вважаються такими, що вчинені у письмовій формі, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 205 та ст. 207 ЦК України.
П. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
На підставі ч. 13 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.
Зі змісту абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» вбачається, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
У силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. № 127/33824/19.
Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Отже, оскільки, умовами кредитного договору, було визначено строк кредитування 360 днів з 19.04.2024 р. по 14.04.2025 р., тому позивач має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, а тому суд приходить до висновку, що сума заборгованості за кредитним договором розрахована позивачем вірно.
Щодо вимог позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз'яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні витрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Тобто, при прийнятті рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення. Однак, це є правом суду, а не обов'язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Кредитні відносини між сторонами у справі виникли 19.04.2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.
Отже, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних витрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних витрат і 3% річних, а також роз'яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні витрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
П. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України зазначає, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Як вбачається з наданої платіжної інструкції № 4786 від 12.08.2025 року, за подання даного позову до суду, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Ч. 1 та 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Нормами ч. 3 цієї статті Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, стороною позивача подано до суду: Договір про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 року, укладеного з адвокатом Столітнім М.М., заявку № 8657 від 14.07.2025 року на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 року, Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 року відповідно до якого надано послуги на загальну суму 10000,00 грн.
Оскільки основні позовні вимоги ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» підлягають задоволенню, отже з відповідача належить стягнути на користь позивача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в повному обсязі, а саме судовий збір в сумі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 202, 205, 207, 525, 526, 610, 612, 628, 634, 638, 639,1054 ЦК України,ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 178, 247, 261, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст. ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» -
Позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2) заборгованість за договором № 1564973 в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 3000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 18675 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 111 календарних днів 8325 грн.,а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн., а всього: 42422 (сорок дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення складено 05.11.2025 року.