Справа № 445/2888/25
Провадження № 1-кс/445/879/25
03 листопада 2025 року слідчий суддя Золочівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області клопотання слідчого слідчого відділення Золочівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , розлученого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 за призовом під час мобілізації, самовільно залишив військову частину 26.05.2025 року, раніше не судимого,
у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141210000476 від 31.10.2025 року у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, -
до слідчого судді Золочівського районного суду Львівської області звернувся слідчий СВ Золочівського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 289 КК України.
Вказане клопотання погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону
ОСОБА_7 обґрунтування заявленого клопотання слідчий зазначає, що у провадженні слідчого відділення Золочівського РВП ГУНП у Львівській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141210000476від 31.10.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.289 КК України.
06.03.2025 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» та Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ОСОБА_5 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу під час мобілізації на особливий період, на посаду курсанта 4 навчальної роти 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат».
Відповідно до положень п. 3 ч. 9 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовцем є особа, яка проходить військову службу та початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу - день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, з моменту прийняття на військову службу за призовом під час мобілізації солдат ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу під час мобілізації та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
У відповідності до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Однак, солдат ОСОБА_5 грубо ігноруючи вимогами положень вказаних Статутів Збройних сил України, діючи з прямим умислом, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 30.11.2025, близько 18 години 30 хвилин, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, та знаходячись на автодорозі неподалік с. Петричі Золочівського району Львівської області, маючи намір на з'ясування особистих відносин із ОСОБА_8 та розуміючи, що така є пасажиром автомобіля марки ВАЗ 21093 р.н. НОМЕР_2 , який рухався у його напрямку, шляхом подання жесту рукою зупинити вказаний автомобіль, його водій ОСОБА_9 виконав вимоги ОСОБА_5 та зупинив транспортний засіб.
У подальшому перебуваючи на вказаному місці, на грунті раптово виниклих неприязних відносин між ОСОБА_5 та мало знайомим йому ОСОБА_9 виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_5 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи прямий умисел направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднаний з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, діючи умисно, з корисливих мотивів, наніс три удари рукояткою ножа «Columbia», яку тримав у руці в ділянку грудей, спричинивши ОСОБА_9 фізичний біль, після чого спричинив технічні пошкодження вказаним ножом по кузову автомобіля, розбивши переднє та заднє вітрові вікна. В той час, як потерпілий ОСОБА_9 та ОСОБА_8 відбігли на безпечну відстань від автомобіля, злякавшись насильства вчинюваного ОСОБА_5 , такий реалізуючи виниклий намір на заволодіння транспортним засобом - автомобілем марки ВАЗ моделі 21093, р.н. НОМЕР_2 , який покинув водій ОСОБА_9 залишивши ключі у замку запалювання автомобіля, сів на сидіння водія, завів автомобіль, після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення, незаконно заволодівши вказаним автомобілем, який належить ОСОБА_9 .
У подальшому ОСОБА_10 , проїхавши близько 300-400 метрів автодорогою у напрямку до с. Утішків Золочівського району Львівської області, покинув його на польовій дорозі між с.Утішків та с. Петричі Золочівського району Львівської області, де вказаний автомобіль був виявлений працівниками поліції.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 , які виразились незаконному заволодінні транспортним засобом автомобілем марки ВАЗ моделі 21093, р.н. НОМЕР_2 , потерпілому ОСОБА_9 завдано матеріальні збитки на загальну суму 42 000 (сорок дві тисячі) гривень.
01 листопада 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у незаконному заволодінні транспортним засобом, яке поєднано з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Слідчий вказує, що беручи до уваги те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, що підтверджується матеріалами кримінального провадження та дає підстави стверджувати про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що є підставами для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор та слідчий заявлене клопотання підтримали, надали пояснення, аналогічні доводам клопотання, просять таке задовольнити, альтернативний розмір застави просять не визначати. У випадку визначення розміру застави просять такий визначити у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підозрюваний та його захисник щодо заявленого клопотання заперечили, підозру вважають необгрунтованою, вказують, що підозрюваний транспортного засобу не викрадав. У випадку застосування запобіжного заходу просять застосувати такий, що не пов'язаний із позбавленням волі.
Заслухавши доводи прокурора та слідчого на підтримання заявленого клопотання, думку підозрюваного та його захисника, дослідивши надані сторонами докази та матеріали, слідчим суддею встановлено наступне.
В провадженні слідчого відділу Золочівського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141210000476 від 31.10.2025 року.
01.11.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, зокрема такий підозрюється у незаконному заволодінні транспортним засобом, яке поєднано з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за обставин, що викладено вище.
Підозрюваного ОСОБА_5 , затримано 31.10.2025 року о 22 год. 01 хв. у с. Петричі, Золочівського району, Львівської області.
Причетність підозрюваного ОСОБА_5 та обґрунтованість його підозри у вчиненні інкримінованого йому діяння підтверджується доказами долученими до матеріалів клопотання, а саме: протоколом прийняття заяви від 31.10.2025, рапортом ІКС ІПНП, протоколами оглядів місця події від 31.10.2025, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 31.10.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 31.10.2025, постановою про визнання предметів речовими доказами від 01.11.2025 та іншими матеріалами кримінального провадження, протоколом затримання підозрюваного.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення клопотання, а також здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить із наступного.
За приписами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 7 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, згідно якої ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Не вдаючись до детальної оцінки дій та винуватості особи, на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.
При цьому, за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, ці докази не повинні бути до такої міри переконливими та очевидними, щоб свідчити про винуватість особи, однак створювати у слідчого судді реальне бачення причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, яке їй інкримінується.
З врахуванням вищевказаних письмових доказів, що були надані слідчим, здійснюючи їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, слідчий суддя, приходить до висновку, що повідомлена ОСОБА_5 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, не може вважатись не обґрунтованою, а докази надані органом досудового розслідування, є, на даний час досить вагомими, щоб свідчити про причетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, що йому інкримінується.
Слідчий суддя враховує, що сама по собі тяжкість покарання за злочин, яке інкримінується підозрюваному не є виправданням у триманні ОСОБА_5 під вартою, однак, суворість такого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторно вчинення злочинів.
Згідно практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Враховуючи вищевказане та дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, зокрема, що такий не працевлаштований, проходив військову службу, яку самовільно залишив ще в травні 2025 року, утриманців не має, проживав не за місцем свого постійного проживання та реєстрації, проживав із співмешканкою на території іншого району області, де фактично переховувався після самовільного залишення військової частини, а отже має схильність до уникнення від кримінальної відповідальності, переслідуючи мету захисту інтересів суспільства, які очевидно переважають в даному випадку принцип поваги до особистої свободи, зважаючи, що надані стороною обвинувачення докази про причетність підозрюваного до злочину є вагомими, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання його винуватим, враховуючи, що заявлені прокурором ризики знайшли своє підтвердження під час розгляду заявленого клопотання, оцінюючи сукупність встановлених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання є підставним та підлягає до задоволення, а перебування підозрюваного під вартою буде виправданим за вказаних умов, таким, що не порушуватиме принципу пропорційності, та не буде свавільним.
Щодо альтернативного визначення розміру застави, слідчий суддя зазначає наступне.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, що згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Водночас, згідно ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, пов'язаного із насильством чи погрозою його застосування.
Таким чином, альтернативне не визначення розміру застави є правом слідчого судді, а таке рішення приймається із врахуванням наявних ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного та сукупності всіх обставини, визначених ст. 178 КПК України.
Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 взагалі не містить жодних доводів щодо доцільності не визначення підозрюваному альтернативного розміру застави.
Слідчий суддя звертає увагу, що тривале та безальтернативне тримання особи під вартою, протиправність дій якої не підтверджена вироком суду, може вважатись виправданим лише за виняткових умов.
Слідчий суддя враховує, що підозрюваний раніше не судимий, неодружений, самовільно залишив місце проходження військової служби, не доведеності виняткових обставин для безальтернативного тримання підозрюваного під вартою, а тому приходить до висновку, що підозрюваному слід визначити альтернативну заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На погляд слідчого судді, застава у вказаному розмірі буде визначатися саме тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, у випадку ухилення від слідства та суду та/або порушення встановлених обов'язків, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб присікти у підозрюваного бажання сховатися, перешкоди слідству, чи не виконувати інші процесуальні обов'язки.
Керуючись ст. 2, 7-9, 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 309, 372,376 КПК України, слідчий суддя -
клопотання слідчого слідчого відділення Золочівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту затримання, тобто з 22 години 01 хвилин 31 жовтня 2025 року.
Строк дії ухвали про тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , 20 травня 1984 року, визначити в межах строку досудового розслідування, тривалістю 58 днів, тобто до 29 грудня 2025 року включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , 20 травня 1984 року, розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень 00 копійок) грн., яка може бути внесена як самими підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави: (призначення платежу - застава за підозрюваного ОСОБА_5 , по справі №445/2888/25, кримінальне провадження № 12025141210000476 від 31.10.2025 року).
Підозрюваний або заставодавець має право в будь-який момент внести заставу в розмірі, зазначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом терміну дії ухвали.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі внесення застави у встановленому в даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, що підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок повинен бути наданий уповноваженій посадовій особі ДУ «Львівський слідчий ізолятор» або уповноваженій особі установи, де останній буде утримуватись під вартою.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, підозрюваний ОСОБА_5 , 20 травня 1984 року,підлягає негайному звільненню з-під варти.
Про внесення застави та звільнення підозрюваного з-під варти негайно повідомити слідчого, прокурора та суд.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави наступні обов'язки:
- з'являтися за викликом до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання та/або праці;
- не відлучатись за межі Золочівського району Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон та/або інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд за межі території України;
-не спілкуватись із свідками та потерпілими по даному кримінальному провадженню;
- носити електронний засіб контролю.
Визначити строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_5 , 20 травня 1984 року, ухвалою слідчого судді обов'язків - до 29 грудня 2025 року включно.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1