Справа №442/6700/25
Провадження №2/442/2056/2025
05 листопада 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі - головуючої судді - Курус Р.І., розглянувши в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Білінський Б.П., 02.09.2025 звернулась в суд із позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, у якому просить стягнути з Відповідачки на її користь 86000,00 грн. матеріальної шкоди, 100000,00 грн. моральної шкоди та понесені позивачем судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25.06.2025 року приблизно о 22:00 год. Відповідач вигулювала свою собаку породи німецька вівчарка по кличці «Ніка» за місцем свого проживання без намордника та повідка, внаслідок чого собака породи німецька вівчарка напала на собаку Позивачки (померанський шпіц міні по кличці «Дора»), через що остання загинула, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 154 КУпАП. У результаті вищевказаних подій Позивачу було завдано значних матеріальних збитків.
Собака породи «Померанський шпіц міні» білого кольору, по кличці «Дора», була придбана цуценям Позивачкою у червні 2022 року за 1000,00 доларів США. Позивач надавала собаці усі необхідні ветеринарні послуги і доглядала за нею. Згідно з матеріалами наданими позивачем, середньоринкова ціна цуценя породи «Померанський шпіц міні» з сайтів ria.com та olx.ua, становить близько 60000,00 грн.
Окрім матеріальної шкоди понесеної через смерть собаки, ОСОБА_1 просить стягнути витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи №442/5066/25 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності так як Позивач зверталась за кваліфікованою правовою допомогою адвоката. Вартість послуг адвоката за договором склала 26000,00 грн.
Загальний розмір повної суми матеріальної шкоди Відповідача перед Позивачем становить 86000,00 грн.
Крім цього, позивач оцінює моральну шкоду завдану їй в розмірі 100000,00 грн., адже втрата собаки породи «Померанський шпіц міні» білого кольору, по кличці «Дора», завдала Позивачці та її сім'ї глибоких душевних страждань.Собака «Дора» проживала в сім'ї Позивачки з червня 2022 року, від моменту придбання та до трагічної загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що собака була не просто домашнім улюбленцем, а повноцінним членом сім'ї, мала окреме місце для проживання, отримувала регулярний догляд та ветеринарні щеплення, була оточена увагою та любов'ю.
03.09.2025 суддею отримано відповідь №1732710 з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання відповідача, відповідно до якої відомості про особу ОСОБА_2 у реєстрі відсутні.
У зв'язку з наведеним, суддею скеровано запит до відділу-центру надання адміністративних послуг Дрогобицької міської ради, відповідь на який судом отримано 11.09.2025 та за якою місце реєстрації відповідача - АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 11.09.2025 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін - 09.10.2025. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позовну заяву. Також позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
19.09.2025 від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, а.с. 45-47.
26.09.2025 представником відповідача ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, а.с. 50-61 та докази направлення такого позивачу, в якому просить відмовити у задоволені позову повністю. Вважає, що матеріальна шкода у розмірі 60000 гривень є необґрунтованою, оскільки, оголошення про продаж собак з сайту OLX не є належним та допустимим доказом. В той же час, у ветеринарному паспорті ОСОБА_4 значиться власником собаки породи "шпіц", а не "померанський шпіц міні", що має важливе значення для визначення її вартості. Крім цього, зазначає, що залучення позивачкою адвоката у справі про адміністративне правопорушення та понесення у зв'язку з цим витрат на правову допомогу не є збитками, що заподіяні відповідачем. Також, позивач не надав жодного доказу завдання їй моральної шкоди, не зазначив, з яких міркувань виходив щодо визначення її розміру. Поряд з цим, звертає увагу на той факт, що відповідачка є багатодітною матір'ю, на її утриманні залишається 4 неповнолітніх дітей, а тому стягнення з неї таких сум моральної шкоди очевидно не відповідає принципу розумності та справедливості. Що стосується стягнення з відповідачки на користь позивачки витрат на правничу допомогу в розмірі 50000 грн., вважає її явно завищеною, в справі відсутній договір про надання правової допомоги, доказів, яку саме правничу допомогу надав адвокат та факт її оплати. Крім цього, вказує, що відповідач очкує понести витрати на правничу допомогу в даній справі в розмірі 8000 грн., яку просить стягнути з позивачки.
Від представника позивача 01.10.2025 надійшло клопотання (а.с. 62-66) про проведення судового засідання 09.10.2025 о 13.30 годині в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів, в зв'язку з віддаленістю місця знаходження представника позивача від Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області (копію клопотання представником надіслано засобами поштового зв'язку і судом отримано 07.10.2025 та приєднано до матеріалів справи, а.с. 84-88).
Ухвалою від 01.10.2025 в задоволенні зазначеного клопотання відмовлено, а.с. 67-68.
07.10.2025 представником позивача через систему "Електронний суд" позивача подано відповідь на відзив (а.с. 70-83, в якому вказує на те, що порода "шпіц" має кілька різновидів, - великий, малий, цвергшпіц та померанський шпіц. Зазначення у ветпаспорті лише "шпіц" не означає, що собака не є померанським шпіцем, більше того, у постанові Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі №442/5066/25 від 28.07.2025, є посилання на те, що у своїй заяві ОСОБА_1 просила прийняти міри до власника собаки породи "німецька вівчарка", яка 25.06.2025 близько 22 год., перебуваючи на території її подвір'я, напала на її собаку породи "померанський міні шпіц". Додані відповідачкою оголошення про продаж собаки породи "шпіц"є вибіркові, не показують реальної вартості кожної з собак. Крім цього, при розгляді справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_4 перебувала в статусі потерпілої, понесла витрати на правову допомогу, які не можуть бути відшкодовані за правилами КУпАП, однак ці витрати є фактичними, підтвердженими належними доказами та безпосередньо пов'язані із захистом прав та законних інтересів потерпілої ОСОБА_4 і такі витрати остання розцінює як майнову шкоду та заявляє про їх відшкодування. Звертає увагу, між ним та позивачкою укладено договір про надання правової допомоги №14/06/25 від 14.06.2025. Послуги, обумовлені цим договором, виконані в повному обсязі, що підтверджується звітом про надані послуги та актом приймання-передачі від 04.10.2025. вартість наданих послуг становить 31500 грн., з розрахунку 1 година = 4500 грн. При таких обставинах просить позов задоволити та стягнути з відповідачки на користь позивачки 31500 грн. понесених судових витрат.
09.10.2025 від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з наміром подати заперечення, строк для подання якого станом на 09.10.2025 не закінчився, а.с. 89.
Ухвалою від 09.10.2025 задля дотримання приципу диспозитивності цивільного процесу та реалізації сторонами свої процесуальних прав судове засідання було відкладено на 04.11.2025, а.с. 90-91.
13.10.2025 ОСОБА_3 подано заперечення на відповідь на відзив (а.с. 93-99), в якому звертає увагу на той факт, що порода собаки позивачки була саме "шпіц", позивач зобов'язана довести реальну вартість втраченого майна, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 180 ЦК України тварини є особливим об'єктом цивільних прав і на них поширюється правовий режим речі, а відповідно до вимог ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи проте, позивачем не додано жодного доказу реальної вартості втраченого майна. Саме на позивача у деліктних правовідносинах покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір. Звертає увагу на матеріальне становище відповідачки, яка є багатодітною матір'ю та має на утриманні 5 неповнолітніх дітей (у відзиві помилково вказано - 4), отримує соціальну допомогу як малозабезпечена, і просить це врахувати при вирішенні спору.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін суду учасниками справи не подавалось.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Поняття «суд, встановлений законом», стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» («Sokurenko and Strygun v. Ukraine») від 20 липня 2006 року, заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п'ята статті 263 ЦПК України).
Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. … Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов'язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).
Разом з тим, Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Вимогами ст. ст. 13, 81 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що згідно ветеринарного паспорта ОСОБА_1 була власницею собаки породи «шпіц» кличка «Дора» /а.с.15/.
Як вбачається з постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28.07.2025 року у справі №442/5066/25, залишеною без змін Постановою Львівського апеляційного суду від 14.08.2025, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, та накладено на неї стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень з конфіскацією собаки порода «німецька вівчарка», яка належить ОСОБА_2 /а.с.26-30/.
При цьому, вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винною в тому, що вона 25.06.2025 приблизно о 22.00 год. АДРЕСА_2 , вигулювала собаку за місцем свого проживання без намордника та повідка, внаслідок чого собака перестрибнула огорожу та напала на собаку гр. ОСОБА_1 , внаслідок чого собака загинула, чим було завдано ОСОБА_1 матеріальних збитків. При розгляді справи, суддя прийшов до висновку, що вина ОСОБА_2 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 228698, заявою ОСОБА_1 з вимогою прийняти міри до власника собаки «німецька вівчарка», яка 25.06.2025 близько 22-00 год. перебуваючи на території її подвір'я, напала на її собаку породи «помаранський міні шпіц», письмовими поясненнями ОСОБА_1 , при таких обставинах вбачаю в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.
Відповідно до 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, не підлягає доказуванню той факт, що дії відповідачки, які призвели до неналежного утримання собаки породи "німецька вівчарка", спричинили загибель собаки позивачки"померанський міні шпіц".
Що стосується доводів відповідача про те, що позивачка була власником собаки породи шпіц", про що зазначено у ветеринарному паспорті, а не "померанський шпіц міні", такі є надуманими позаяк, у постанові Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі №442/5066/25 від 28.07.2025 міститься посилання на досліджені судом докази, зокрема, на те що у своїй заяві ОСОБА_1 просила прийняти міри до власника собаки породи "німецька вівчарка", яка 25.06.2025 близько 22 год., перебуваючи на території її подвір'я, напала на її собаку породи "померанський міні шпіц".
В той же час, померанського шпіца відрізняють від інших шпіців менший розмір (зріст \(18-22\) см, вага \(1,4-3,5\) кг), більш коротка морда і м'якша шерсть, яка складається з густого підшерстка і довгого остьового волосся, що створює пухнастий вигляд. Померанський шпіц також часто має рудо-біле або біле забарвлення.
Позивачем долучено до матеріалів позову фото належної їй собаки, яка є маленькою, з короткою мордою, пухнастим виглядом і мала біле забарвлення, що свідчить про те, що ця собака є породи "поперанський шпіц міні".
Як зазначено у матеріалах позову, собака породи «померанський шпіц міні» білого кольору по кличці «Дора», ІНФОРМАЦІЯ_2 , була придбана Позивачем у червні 2022 року за 1000,00 доларів США, проте жодних доказів на підтвердження зазначеної обставини, позивачкою до матеріалів позову не долучено.
Як на доказ вартості собаки позивач посилається на те, що середня вартість цуценяти чистокровної породи «померанський шпіц міні» білого кольору, згідно оголошень з сайтів ria.com та olx.ua, наданих позивачем, становить суму в розмірі 60000,00 грн/а.с.19-25/.
Проте, до відзиву на позовну заяву представник відповідача надає роздруківки з веб-сайту «www.olx.ua», у яких ціна собаки породи «померанський шпіц» в середньому становить 2000-8000 грн /а.с.55-57/.
Загальні підстави для накладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, передбачені цивільним законодавством України, зокрема, Цивільним кодексом України, а саме статтями 22, 1166, 1167 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 77, 78, 81 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Для настання відповідальності відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в)причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки необхідні для всіх випадків відшкодування шкоди.
Також, в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Отже, причинний зв'язок між завданою шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди, а також його протиправна поведінка і наявність шкоди в діях відповідача доказана даними адмінсправами.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди, а позивачі повинні доводити лише наявність шкоди та її розмір.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 285/4411/18 зробив висновок, що підстави відповідальності за завдану позивачам шкоду можуть виникати з інших правових підстав, зокрема на загальних підставах відшкодування шкоди, передбачених статтями 1166, 1167 ЦК України.
Так, Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов'язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Частиною першою статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як роз'яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Згідно з частинами першою та другою статті 180 ЦК України тварини є особливим об'єктом цивільних прав, на них поширюється режим речі, а правила поводження з тваринами встановлюються законом.
Таким законом є, зокрема Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» у статті 9 якого визначено, що особа, яка утримує домашню тварину, зобов'язана супроводжувати домашню тварину поза місцями її постійного утримання. А також ця особа та особа, яка супроводжує домашню тварину зобов'язана забезпечити безпеку сторонніх людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною, безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою, крім того фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб.
Згідно із частиною четвертою статті 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 281/618/15-ц, підстав відступати від якого суд не вбачає.
Отже вказаними нормами законодавства передбачено, що особа, яка утримує тварину повинна відшкодовувати в повному обсязі завдану її твариною шкоду іншій особі або її майну.
З поданих позивачем доказів до матеріалів справи вбачається, що позивач під час здійснення розрахунків за завдану відповідачем майнову шкоду посилався на оголошення про вартість з інтернет-сайту OLX, згідно якого вартість собаки породи "померанський шпіц міні", становить в середньому суму в розмірі 60000 грн.
Поряд з цим, вказані докази не можна визнати належними та допустимими доказами на підтвердження вартості собаки породи "померанський шпіц міні".
Крім цього, у своїй позовній заяві позивач посилається на те, що придбала згадану собаку за 1000 доларів США, проте, як зазначено вище жодних доказів на підтвердження зазначеної обставини суду не надала.
Як вказано вище, з урахуванням встановлених судом обставин, визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу позивачі повинні доводити лише наявність шкоди та її розмір, а на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди.
В даному ж випадку судом встановлено факт заподіяння шкоди позивачці у вигляді загибелі належної їй собаки породи "померанський шпіц міні" та наявність вини відповідачки у заподіянні цієї шкоди позивачці, яка виразилась у неналежному утриманні своєї собаки породи "німецька вівчарка", що спричинило цю шкоду. Проте, позивачкою не доведено розмір цієї шкоди, а відтак, вимоги в частині стягнення з відповідачки вартості собаки, яку позивачка оцінила в 60000 грн. задоволенню не підлягають.
Разом з тим, позивачка просить стягнути завдану їй шкоду у вигляді понесених витрат на правову допомогу при розгляді справи про адміністративне правопорушення в розмірі 26000 грн.
На підтвердження понесення зазначених витрат позивачка долучила договір про надання правової допомоги від 14.06.2025 укладений між нею та адвокатом Білінським Б.,, звіт про надані послуги від 15.08.2025та акт прийому-передачі від 15.08.2025, відповідно до якого позивачка сплатила адвокату грошові кошти в загальній сумі 26000 грн.
У відзиві на позов відповідач посилається на е, що зазначені витрати не є збитками, що є хибним, виходячи з наступного.
Так, чинним КУпАП не передбачено відшкодування витрат на правову допомогу у справі про адміністративне правопорушення.
Однак понесені позивачкою витрати на правову допомогу були вимушено нею понесені для доведення винуватості відповідачки у вчиненні правопорушення, а відтак є саме матеріальною шкодою, яка підлягає відшкодуванню в межах розгляду даної справи.
При цьому, суд враховує обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, час затрачений на їх виконання, а також складність справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, відносно ОСОБА_2 .
Таким чином, позивачем, як потерпілою, належними доказами доведено понесені нею витрати під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, відносно відповідачки, в сумі 26000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідачки.
Що стосується позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що відповідно до п.п 2, 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної шкоди позивачу визначається залежно від характеру правопорушення, глибини його фізичних та душевних страждань, пов'язаних з противоправною поведінкою щодо нього та страждань у зв'язку із пошкодженням майна, ступеня вини відповідача, який завдав шкоду.
У п. 9 Постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди звернув увагу, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, суд враховує стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Як вказано вище, відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірним рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення).
Складовими елементами шкоди є: протиправна поведінка особи; настання шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та настанням шкоди; вина завдавача шкоди.
Відсутність хоча б одного з наведених складових елементів шкоди виключає склад цивільного правопорушення, і, як наслідок, настання юридичної відповідальності.
В даній ситуації, яка склалася між сторонами, наявні всі складові елементи шкоди завданої відповідачу, оскільки, відповідач був визнаний винним у неналежному утриманні собаки, що призвело до факту знищення собаки позивача та притягнуто відповідача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 154 КУпАП з накладенням стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1700 гривень та конфіскацією собаки.
У зв'язку з тим, що факт завдання позивачці матеріальної шкоди підтверджений матеріалами справи, та виходячи з принципу справедливості, добросовісності та розумності (п.6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України), а також з врахуванням матеріального стаун відповідачки (яка є багатодітною матір'ю, отримує соціальну допомогу), суд вважає, що вимога про стягнення моральної шкоди з врахуванням душевних страждань позивача, її сприйняття домашнього улюбленця як члена сім'ї, її прив'язаності до даного домашнього улюбленця, підлягає задоволенню, в розмірі 25000 гривень, тому з огляду на викладене позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Таким чином, стягненню з відповідачки на корись позивачки підлягає 26000,00 грн. матеріальної шкоди та 25000 грн. моральної шкоди, а всього 51000 грн.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат суд зазначає наступне.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Позивачкою при пред'явленні позову сплачено судовий збір в дохід держави в розмірі 1860,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею витрати зі сплати судового збору у розмірі 510,00 грн., виходячи з розрахунку 51000,00 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 1860,00 грн. (ставка судового збору) : 186000,00 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 510,00 грн. що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із положень ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
В силу ч.ч. 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер адвоката білінського Б.П., договір про надання правової допомоги від 14.06.2025 укладений між нею та адвокатом Білінським Б., звіт про надані послуги від 04.10.2025, акт прийому-передачі від 04.10.2025 та протокол узгодження гонорару від 20.08.2025, відповідно до якого загальна вартість наданих адвокатом послуг з правничої допомоги становить 31500,00 грн. .
Відповідач у відзиві та запереченні на відповідь на відзив посилається на те, що розмір рпонесених позивачкою витрат на правничу допомогу є явно завищеним та неспівмірним з ціною і предметом даного позову, на тяжке матеріальне становище відповідачки, яка є багатодітною матір'ю, утримує 5 неповнолітніх дітей та отримує лише державну соціальну допомогу.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04).
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 Постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18).
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із відшкодуванням шкоди, матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, а також, з врахуванням матеріального стану відповідачки, вимог розумності та справедливості, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 15000 грн судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.
Таким чином стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 15510,00 грн. понесених судових витрат (510,00 грн. /витрати на сплату судового збору/ + 15000,00 грн. /витрати на професійну правничу допомогу/ = 15510,00 грн.) понесених судових витрат. /.
Крім цього, оскільки позов задоволено частково, а відтак підстав для стягнення з позивачки на користь відповідачки понесених судових витрат суд не вбачає.
Відповідно до частин 4, 5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Таким чином, оскільки розгляд справи відбувався без повідомлення (виклику) учасників справи, повне судове рішення складено 05.11.2025, а відтак, датою ухвалення рішення є 05.11.2025.
Керуючись ст. ст. 3, 15, 16, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 2, 10, 49, 76-81, 89, 209, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 26000 (двадцять шість тисяч) гривень, моральну шкоду у розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень та 15510 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот десять) гривень понесених судових витрат.
В решті позову - відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 05 листопада 2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуюча суддя Курус Р.І.