Справа № 461/8877/25
Провадження № 1-кс/461/6782/25
04.11.2025 м. Львів
Суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , з участю заявника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_4 від розгляду скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Львівської обласної прокуратури, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -
28.10.2025ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи Львівської обласної прокуратури, в якій просить зобов'язати уповноважену особу Львівської обласної прокуратури внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_3 від 23.10.2025 про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 за попередньою кваліфікацією за ч.2 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, розпочати досудове розслідування, надати заявнику відповідний витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Протоколом автоматизованого визначення слідчого судді від 28.10.2025 справу розподілено слідчому судді ОСОБА_4 .
03.11.2025 ОСОБА_3 подав письмову заяву про відвід слідчого судді ОСОБА_4 від розгляду скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Львівської обласної прокуратури, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В обґрунтування заяви покликається на те, що в 2015 році він здійснював супровід учасників бойових дій у суді з питань захисту їхніх прав на отримання земельних ділянок у м. Львові. Відповідачем у даних справах була Львівська міська рада, а головуючим суддею - суддя ОСОБА_4 . 28.08.2015 ОСОБА_6 , який є учасником бойових дій, в силу п.14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що передбачає першочерговість - переважність права, звернувся з клопотаннями до Львівської міської ради та просив розглянути на сесії питання щодо безоплатної передачі йому земельної ділянки орієнтовним розміром до 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Натомість, 01.10.2015 в порушення законодавчих норм, Львівська міська рада ухвалою надала дозвіл на отримання земельної ділянки не учаснику бойових дій, а іншим особам, які не мають права на першочерговість. Реагуючи на порушення прав, 28.05.2015 ОСОБА_6 звернувся з адміністративним позовом до Галицького районного суду м. Львова з вимогою про скасування протиправної ухвали та про зобов'язання до вчинення дій. 06.06.2016 суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_7 відмовила у відкритті провадження у вказаній справі з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016 ухвалу судді ОСОБА_7 від 06.06.2016 про відмову у відкритті провадження скасовано, зобов'язано відкрити провадження та розглядати справу. В подальшому, 09.02.2017 суддею Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_7 залишено адміністративний позов без розгляду у зв'язку з пропущенням строку на звернення до суду за захистом порушених прав. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017, повторно, ухвалу судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_7 від 09.02.2017 про залишення адміністративного позову без розгляду скасовано, визнано таку незаконною, і ще раз зобов'язано суддю ОСОБА_7 розглядати справу. Надалі, після публікації у соціальній мережі «Фейсбук» на сторінці користувача Антикорупційний моніторинг Львівщини з'явився допис, з контексту якого вбачалося, що ОСОБА_8 та інша особа звинуватили суддю ОСОБА_9 у сприянні незаконним забудовам у Львові і висловили полегшення стосовно відсторонення її з посади у зв'язку із завершенням п'ятирічного строку суддівства. Вочевидь, через неприязнь до ОСОБА_10 , що була викликана скасуванням незаконних рішень та згадкою про критику судді у статті, стало відомо, що суддя ОСОБА_4 подала скаргу на ОСОБА_10 до Вищої ради правосуддя та інших контролюючих органів. Таким чином, вважає, що існують реальні обставини, які викликають сумнів в неупередженості судді, а відтак, з метою забезпечення недопущення будь-яких сумнівів у безсторонності та неупередженості слідчого судді при розгляді скарги, просить заяву задоволити.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2025 справу розподілено судді ОСОБА_1 .
В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав подану заяву про відвід, з підстав у такій наведених, просив задоволити в повному обсязі. Додатково пояснив, що суддя ОСОБА_7 , ще до того як він почав займатися адвокатською діяльністю, подавала на нього скаргу до Вищої ради правосуддя, доля якої на даний час йому не відома. Окрім того, вважає, що суддя має неприязне ставлення до нього через скасування ухвалених нею судових рішень в адміністративній справі у 2016-2017 роках, які не пов'язані з поданою ним скаргою.
В судове засідання інші учасники процесу, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з'явилися, однак їх неявка не перешкоджає розгляду заяви про відвід слідчого судді, а тому суддя вважає за можливе розглянути таку у їх відсутності.
Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали заяви про відвід слідчого судді, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення заяви, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
Відповідно п.4 ч.1 ст.75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до положень ч.5 ст.80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим.
Заява про відвід має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Вимога мотивувати відвід означає, що особа, яка його заявила, повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов'язує необхідність усунення слідчого судді, судді від участі у кримінальному провадженні.
Заявник вказує на те, що заявляє відвід слідчому судді ОСОБА_4 , у зв'язку з обставинами, які викликають сумнів у її неупередженості. Зокрема, заявник покликається на те, що суддя ОСОБА_4 виносила незаконні рішення у адміністративній справі за його участі, які в подальшому були скасовані судом апеляційної інстанції, а також на подачу суддею ОСОБА_4 скарги на нього до Вищої ради правосуддя та інших контролюючих органів, у зв'язку з неприязню, що була викликана скасуванням незаконних рішень та згадкою про критику судді у статті в мережі «Фейсбук».
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини, існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується поки не надано доказів протилежного.
Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу. Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді. Але простої заяви недостатньо, необхідно навести достовірні докази. Особиста думка або незгода з рішеннями судді не є доказом упередженості. У будь-якому випадку, припущення щодо упередженості є правовим питанням, яке має бути винесеним на розгляд суду.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її справи в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Виходячи з вищенаведеного, для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Отже, відвід має бути вмотивований, тобто містити відповідні аргументи та докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
При здійсненні правосуддя судді незалежні і керуються верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України, частина перша статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Виходячи з вищенаведеного, приходжу до висновку, що доводи заявника ґрунтуються виключно на припущеннях і суб'єктивній думці, яка фактично ґрунтується на непогодженні з рішеннями судді ОСОБА_4 винесеними за участі заявника у адміністративній справі в 2016-2017 роках, які були скасовані апеляційною інстанцією, та яка жодного відношення до скарги заявника в порядку ст.303 КПК України, що перебуває на розгляді слідчого судді ОСОБА_4 немає. А відтак, факти які встановлюють упередженість слідчого судді в ході розгляду заяви про відвід не знайшли свого підтвердження. Таким чином, такі доводи не можуть бути законною підставою для усунення слідчого судді від участі у розгляді справи.
Суддя вважає також доречним послатись на практику Європейського суду з прав людини, в якій Суд зазначає, що прийняття рішень, які можуть викликати незадоволення однієї зі сторін, не є ознакою упередженості. Прийняття таких рішень має відбуватися відповідно до принципів судочинства та з врахуванням усіх вимог, що висуваються до судового рішення. Суддя при прийнятті рішення має врахувати усі обставини справи та дослідити усі докази (рішення у справі «Jasiсski проти Польщі» від 20 грудня 2005 року, заява № 30865/96, п. 54-58). Незгода з попередніми рішеннями не може бути підставою для відводу, оскільки не є об'єктивною обставиною, яка може вказувати на упередженість судді.
Суддя не приймає до уваги покликання заявника як на підставу відводу слідчого судді на подачу на нього суддею ОСОБА_4 скарги до Вищої ради правосуддя, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин судді не надано.
Відтак, у зв'язку з тим, що обставин та доказів, які б викликали сумніви в неупередженості слідчого судді ОСОБА_4 у розгляді даної скарги не встановлено, приходжу до висновку, що заявлений відвід задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.75, 80, 81, 372, 376 КПК України, суддя, -
у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_4 від розгляду скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Львівської обласної прокуратури, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити.
Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали складено 05.11.2025.
Суддя ОСОБА_11