ЄУН: 336/10739/25
Провадження №: 2-о/336/407/2025
04.11.25
04 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Звєздової Н.С., за участі секретаря судового засідання: Іванченко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану міста Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті особи, -
Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити факт смерті свекра ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Чепаєвка Пологівського району Запорізької області, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Воскресенка Пологівського району Запорізької області.
В обґрунтування заяви зазначила, що свекор заявника, громадянин України - ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Чапаєвка, Пологівського району, Запорізької області, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Воскресенка, Пологівського району, Запорізької області.
14.10.2025 Територіальним відділом ЗАГС Пологівського району Управління ЗАГС Запорізької області складено запис акту про смерть ОСОБА_2 № НОМЕР_1 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 . Відповідно до довідки про смерть № С-00644 причиною смерті ОСОБА_2 є прогресуюча енцефалопатія, атеросклеротична хвороба серця, гіпертонічна хвороба.
Родинні відносини заявниці з померлим (невістка - свекор) підтверджено наступним. Заявник - ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , який є сином померлого ОСОБА_2 . Вказане підтверджується Свідоцтвом про шлюб заявника від 04.09.2010 серії НОМЕР_3 та Свідоцтвом про народження чоловіка заявника серії НОМЕР_4 ).
Відповідно до Постанови Верховної Ради Україні від 19.05.2016 № 1377-УІІІ село Чапаєвка Пологівського району Запорізької області перейменовано в село Воскресенка.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 № 376 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786), с. Воскресенка Пологівського району є тимчасово окупованою Російською федерацією територією.
Територіальний відділ ЗАГС Пологівського району Управління ЗАГС Запорізької області знаходиться на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України та створений не в порядку, що передбачено чинним законодавством України.
Заявник позбавлений можливості отримати свідоцтво про смерть свого свекра, яке за формою та змістом відповідає вимогам українського законодавства, тому є потреба у встановленні факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 04.11.2025 справу передано в провадження судді Шевченківського району м. Запоріжжя Звєздової Н.С.
Ухвалою суду від 04.11.2025 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами окремого провадження.
Заявниця ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, в позові міститься заява про розгляд справи за її відсутності.
Представник заінтересованої особи - Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану міста Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч.2 ст.317 ЦПК України, справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.
Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Пунктом восьмим ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Частиною 1 ст.315 ЦПК України визначено перелік фактів, які можуть бути встановлені судом. Так, відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи, а згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Як передбачено ч.1, 2 ст.317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Відповідно до роз'яснень, наданих в п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
Судом встановлено та перевірено матеріалами справи, що ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Чапаєвка, Пологівського району, Запорізької області, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Воскресенка, Пологівського району, Запорізької області.
14.10.2025 Територіальним відділом ЗАГС Пологівського району Управління ЗАГС Запорізької області складено запис акту про смерть ОСОБА_2 № НОМЕР_1 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 . Відповідно до довідки про смерть № С-00644 причиною смерті ОСОБА_2 є прогресуюча енцефалопатія, атеросклеротична хвороба серця, гіпертонічна хвороба.
Родинні відносини заявниці з померлим (невістка - свекор) підтверджено наступним. Заявник - ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , який є сином померлого ОСОБА_2 . Вказане підтверджується Свідоцтвом про шлюб заявника від 04.09.2010 серії НОМЕР_3 та Свідоцтвом про народження чоловіка заявника серії НОМЕР_4 ).
Відповідно до Постанови Верховної Ради Україні від 19.05.2016 № 1377-УІІІ село Чапаєвка Пологівського району Запорізької області перейменовано в село Воскресенка.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 зазначеного Закону України).
Загальновідомою та такою, що не потребує доказування за змістом ст. 82 ЦПК України є обставина, що у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і на теперішній час.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 № 376 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786), с. Воскресенка Пологівського району є тимчасово окупованою Російською федерацією територією.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
До того ж, відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064.
Частиною другою статті 319 ЦПК України визначено, що рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 (з наступними змінами), визначено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 13, 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Вказані вище нормативно-правові акти не містять спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на тимчасово окупованій території, що унеможливлює державну реєстрацію факту смерті в позасудовому порядку.
Даючи оцінку допустимості у даній цивільній справі таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується вимогами міжнародно-правових актів і принципів, адже відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України, які визначають, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а також положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Разом з тим, згідно з ч.4 ст.9 цього Закону, встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню у межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Відповідно до ст.ст. 26, 27, 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись; учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору; договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об'єкта і цілей договору та з урахуванням будь-яких відповідних норм міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Лоізіду проти Туреччини», «Кіпр проти Туреччини»), а також Молдови та росії (зокрема, «Мозер проти Республіки Молдова та Росії», «Іласку та інші проти Молдови та росії»), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. В контексті цього не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.
Застосовуючи зазначений висновок у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це ставило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
З матеріалів справи вбачається, що встановлення факту смерті ОСОБА_4 необхідно заявнику для забезпечення встановленого в Україні правового порядку регулювання правових наслідків смерті фізичної особи.
З урахуванням наведеного вище, враховуючи засади добросовісності, справедливості і розумності регулювання цивільно-правових відносин, а також досліджені у судовому засіданні письмові докази та оцінюючи їх у сукупності, суд вважає доведеним факт смерті ОСОБА_4 на тимчасово окупованій території.
Згідно із ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи те, що військова агресія рф проти України розпочалася 24.02.2022, і наразі чинним законодавством України не встановлений порядок набрання рішенням у справах про встановлення факту смерті особи на території, на якій ведуться бойові дії законної сили, суд вважає за необхідне застосувати аналогію закону та відповідно до ч. 4 ст. 317, п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України визначити, що рішення про встановлення факту смерті особи на території, де ведуться воєнні (бойові) дії/перебувають у тимчасовій окупації/оточені (блоковані), підлягає до негайного виконання.
На підставі вищезазначеного та керуючись ст.12, 13, 81, 89, 263-265, 317, 319 ЦПК України, суд, -
Заяву задовольнити.
Встановити факт смерті - громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чапаєвка Пологівського району Запорізької області, яка сталась ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Воскресенка Пологівського району Запорізької області.
Допустити негайне виконання рішення суду.
Оскарження не зупиняє його виконання.
Копію рішення негайно надіслати до Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану міста Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя або безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання, як тимчасово переміщеної особи (зареєстроване): АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану міста Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 04054085, місцезнаходження: 69068, м. Запоріжжя, вул. Моторобудівників, буд.64.
Суддя: Н.С. Звєздова