ЄУН: 336/8393/25
Провадження №: 2/336/4138/2025
05.11.25
05 листопада 2025 року Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Звєздової Н.С., за участю секретаря Іванченко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитування, -
Представник позивача - Ляр Д.Ю., який діє на підставі довіреності №4365-К-Н-О від 14.07.2025, звернувся з вказаним позовом до суду, в якому просить: стягнути з відповідача заборгованість за період з 25.09.2016 по 27.08.2025 року у розмірі 2829.45 [Доларів США], - 3 % річних від простроченої суми за кредитним договором № ZPO0AK10330016 від 09.08.2007 року, та понесені судові витрати.
Позов мотивує тим, що 09.08.2007 року між відповідачем та АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір № ZPО0АК10330016, який підписаний сторонами особисто. За умовами кредитного договору банк зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 11 241,60 доларів США, а відповідач в свою чергу зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити відсотки за їх користування в строки та порядку, встановленому кредитним договором. Позивач зобов'язання за даним договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти у визначеному договором розмірі, в свою чергу відповідач в порушення умов договору та ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умові Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором просить стягнути з відповідача три відсотки в порядку, визначеному ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 25.09.2016 по 27.08.2025 у розмірі 2 829,45 доларів США.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2025 справу пере дано в провадження судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздової Н.С.
03.09.2025 на виконання вимог ст. 187 ЦПК України судом скеровано запит щодо встановлення зареєстрованого місця проживання відповідачки, відповідь надійшла 10.09.2025.
Ухвалою суду від 11.09.2025 року розгляд справи відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Відповідачкою на позовну заяву відзиву подано не було.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09.08.2007 року між відповідачем та АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір № ZPО0АК10330016, який підписаний сторонами особисто. За умовами кредитного договору банк зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 11 241,60 доларів США, а відповідач в свою чергу зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити відсотки за їх користування в строки та порядку, встановленому кредитним договором. Позивач зобов'язання за даним договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти у визначеному договором розмірі, в свою чергу відповідач в порушення умов договору та ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умові Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.
В свою чергу, відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умові Договору, тому у відповідач має сплатити три відсотка річних за весь неналежного виконання зобов'язань, а саме за період 25.09.2016 по 27.08.2025 у розмірі 2829.45 Доларів США від простроченої суми за кредитним договором № ZPO0AK10330016 від 09.08.2007 року.
В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.
На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Розмір заборгованості підтверджується відповідним розрахунком, який узгоджується з умовами кредитного договору, тому суд вважає його належним та допустимим доказом і бере за основу при ухваленні цього рішення.
Щодо вимог про стягнення заборгованості в іноземній валюті, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Такі кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Згідно зі статтею 192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Загальні положення про виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Таким чином, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.02.2020 у справі № 750/2000/18, провадження № 61-38514св18
При цьому, суд враховує, що відповідачка обґрунтованих заперечень проти позову не надала, жодним чином позовні вимоги не спростувала, контр розрахунку не надала, клопотання про проведення економічної експертизи не заявляла.
Згідно ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне позов задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача три відсотка річних за весь неналежного виконання зобов'язань, а саме за період 25.09.2016 по 27.08.2025 у розмірі 2829.45 Доларів США від простроченої суми за кредитним договором № ZPO0AK10330016 від 09.08.2007 року.
Також, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача витрати понесені позивачем по сплаті судового збору у розмірі 2 556,60 гривень.
Керуючись ст.ст. 526, 530, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 280-283, 289, 352, 354-355 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» три відсотка річних за весь неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором № ZPO0AK10330016 від 09.08.2007 року, а саме за період 25.09.2016 по 27.08.2025 у розмірі 2829.45 Доларів США від простроченої суми.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 гривень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відомості про сторін:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТ БАНК», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження (юридична адреса): 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1-Д; місцезнаходження (адреса для листування): 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання (зареєстрованого): АДРЕСА_1 .
Суддя Н.С. Звєздова