621/2957/25
1-кп/621/290/25
31 жовтня 2025 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області:
головуючий - суддя ОСОБА_1
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 62025170020000597 за обвинуваченням ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Личкове Самарівського району Дніпропетровської області, зареєстрований в АДРЕСА_1 , фактично проживав в АДРЕСА_2 , у кримінальних правопорушеннях, передбачених частиною 5 статті 407, частиною 4 статті 187, частиною 2 статті 357 Кримінального кодексу України,
Згідно обвинувального акта від 09.09.2025 ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Личкове Самарівського району Дніпропетровської області, є громадянином України, до 29.10.2024 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , одружений, зареєстрований в АДРЕСА_1 , фактично проживав в АДРЕСА_2 , раніше судимий: 1) вироком Зачепилівського районного суду Харківської області від 12.12.2002 за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 185, частиною 3 статті 357, частиною 1 статті 185, частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України, до позбавлення волі на строк 3 роки; 2) вироком Зачепилівського районного суду Харківської області від 07.12.2003 за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, із застосуванням частини 4 статті 70 Кримінального кодексу України, до позбавлення волі на строк 3 роки; 3) вироком Зачепилівського районного суду Харківської області від 09.03.2006 за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, та за сукупністю вироків, до позбавлення волі на строк 2 роки; 4) вироком Зачепилівського районного суду Харківської області від 04.05.2006 за частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України, із застосуванням частини 4 статті 70 Кримінального кодексу України, до позбавлення волі на строк 2 роки; 5) вироком Зачепилівського районного суду Харківської області від 23.06.2008 за частиною 3 статті 296 Кримінального кодексу України, до позбавлення волі на строк 4 роки; 6) вироком Зачепилівського районного суду Харківської області від 18.08.2008 за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 186, частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України, із застосуванням частин 3, 4, 5 статті 71 Кримінального кодексу України, до позбавлення волі на строк 5 років; 7) вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14.11.2017 за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 185, частиною 2 статті 15, частини 3 статті 185 Кримінального кодексу України, до позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць; 8) вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11.02.2022 за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 187, частиною 2 статті 289 Кримінального кодексу України, до позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців, а також направлено до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025226130000187 за частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, обвинувачується у: нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, особою, яка раніше вчинила розбій, в умовах воєнного стану; самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану; умисному знищенні особливо важливих документів, за наступних обставин:
1. Проходячи військову службу у в/ч НОМЕР_1 солдат запасу ОСОБА_4 , стрілець 3 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового батальйону (ШКВАЛ), відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Проте, солдат запасу ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та скоїв кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 , 14.07.2025 у вечірній час, перебував в м. Слобожанське Чугуївського району Харківської області, де маючи розуміння про те, що раніше йому знайома ОСОБА_6 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , є особою похилого віку і не зможе чинити опір, у нього виник корисливий умисел на відкрите заволодіння її особистим майном.
Реалізуючи зазначений умисел, того ж дня та часу, в умовах воєнного стану на території України, який введено Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", та продовжено до теперішнього часу, ОСОБА_4 маючи на меті корисливий мотив, направлений на відкрите заволодіння майном, яке належить ОСОБА_6 , з метою подолання можливого опору з боку останньої, та доведення свого умислу до кінця, перебуваючи в приміщенні коридору вказаної квартири, наблизився впритул до ОСОБА_6 і одразу обома руками почав здійснювати стискання спереду в області її шиї, після чого з силою наніс їй не менше п'яти ударів правим кулаком в область обличчя та голови, чим спричинив їй наступні тілесні ушкодження:
- синець в лівій навколоочній області, по 1 синцю на шкірі верхньої та нижньої губи, по 1 синцю в проекції нижньої щелепи праворуч та ліворуч, з переходом на передню поверхню шиї праворуч та ліворуч в верхній третині, ділянка травматичного набряку м'яких тканин в потиличній області, травматичний надлом І-І зубів в області кореня на верхній щелепі праворуч та ліворуч, множинні забійні рани на слизовій оболонці верхньої губи праворуч та ліворуч.
По ступеню тяжкості синець в лівій навколоочній області, по 1 синцю на шкірі верхньої та нижньої губи, по 1 синцю в проекції нижньої щелепи праворуч та ліворуч, з переходом на передню поверхню шиї праворуч та ліворуч в верхній третині, ділянка травматичного набряку м'яких тканин в потиличній області, як в сукупності, так і кожне окремо відносяться до легких тілесних ушкоджень (згідно п.2.3.5 "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.).
По ступеню тяжкості травматичний надлом І-І зубів в області кореня на верхній щелепі праворуч та ліворуч відносяться до легких тілесних ушкоджень, що привели до втрати загальної працездатності до 10% (згідно п.2.3.4 "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.).
По ступеню тяжкості вищевказані множинні забійні рани на слизовій оболонці верхньої губи праворуч та ліворуч як в сукупності, так і кожне окремо відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я (згідно п.2.3.3 "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.).
Продовжуючи реалізовувати зазначений умисел, ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні вищевказаної квартири, з коридору пройшов до однієї із спальних кімнат, де з поверхні ліжка відкрито заволодів сумкою із шерстяної тканини прямокутної форми чорного кольору на блискавці та з кишенею на кнопці попереду, розміром 30 см х 25 см, з петлями із заліза та регульованим ремінцем чорного кольору, вартістю 390 грн 00 коп., в якій знаходились документи останньої, а саме: паспорт громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків, пенсійне посвідчення, свідоцтво про народження, пенсійна банківська карта банку "Приват банк", документи на право власності квартири.
Крім того, ОСОБА_4 відкрито заволодів належними ОСОБА_6 лаковим гаманцем світло-коричневого кольору, із кишенею на змійці та застібкою у вигляді кнопки прямокутної форми розмірами 20 см х 10 см, вартістю 200 грн 00 коп., в якому знаходились грошові кошти у загальній сумі 100 гривень, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму у розмірі 690 грн 00 коп.
2. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.09.2024 №267-РС, солдата запасу ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця 3 штурмового спеціалізованого відділення З штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового батальйону (ШКВАЛ), зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення, з 06.09.2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Вимоги ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про оборону України, ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" зобов'язують солдата запасу ОСОБА_4 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
У відповідності до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст. ст. 1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, солдат запасу ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
Пунктом 3 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно ст. ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків він зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен вертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Статтями 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжено по теперішній час.
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про оборону України", ст.ст. 1, 2, 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов'язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.
Однак, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів, 29.10.2024 вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану без дозволу командування та поважних причин тимчасово, вирішив самовільно залишити місце служби та ухилитися від проходження військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, 29.10.2024 самовільно залишив місце проходження військової служби, а саме місце розташування військової частини НОМЕР_1 у районі АДРЕСА_4 .
До 15.07.2025, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 перебував поза межами місця несення служби, а саме місця розташування військової частини НОМЕР_1 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та без поважних причин.
За час відсутності на службі ОСОБА_4 обов'язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про нього причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд до 15.07.2025.
3. 14.07.2025 у вечірній час, солдат запасу ОСОБА_4 стрілець 3 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового батальйону (ШКВАЛ), перебував в приміщенні квартири розташованій за адресою: АДРЕСА_3 , де знаходячись в приміщенні спальної кімнати, з поверхні ліжка відкрито заволодів сумкою із шерстяної тканини прямокутної форми чорного кольору на блискавці та з кишенею на кнопці попереду, розміром 30 см х 25 см, з петлями із заліза та регульованим ремінцем чорного кольору в якій знаходились особливо важливі офіційні документи ОСОБА_6 , а саме: паспорт громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків, пенсійне посвідчення, свідоцтво про народження, пенсійна банківська карта банку "Приват банк", документи на право власності квартири, після чого покинув зазначену квартиру.
Під час перевірки вмісту вищевказаної сумки, ОСОБА_4 того ж дня та часу, перебуваючи поблизу буд № 15 по вул. Сергія Закори в м. Слобожанське Чугуївського району Харківської області виявив: пенсійну картку АТ КБ "Приватбанк", держателя картки ОСОБА_6 , та відноситься до платіжної картки - електронного платіжного засобу, та є офіційним документом, відповідно до Законів України "Про платіжні послуги", "Про інформацію", "Про банки і банківську діяльність", паспорт громадянина України, що посвідчує особу, та підтверджує громадянство України ОСОБА_7 , пенсійне посвідчення, що підтверджує призначення особі пенсії ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_7 , який видається кожному платнику податків для обліку у фіскальних установах, свідоцтво про народження ОСОБА_6 , перший офіційний документ, який підтверджує факт народження дитини, документи на право власності квартири за адресою: АДРЕСА_3 на ім'я ОСОБА_6 , що підтверджує, хто є власником нерухомого майна, та у нього виник умисел на умисне знищення офіційних документів.
В подальшому ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що вищевказані документи неможливо використати в свої особистих цілях, розпорядився ними на власний розсуд, а саме знищив їх шляхом підпалу за вищевказаною адресою.
Ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області 17.07.2025 відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід - тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор", на строк до 12 вересня 2025 року, без визначення розміру застави. 12 вересня 2025 року під час підготовчого судового засідання строк тримання під вартою був продовжений Зміївським районним судом Харківської області, та наразі встановлений до 10.11.2025, без визначення застави.
Прокурор ОСОБА_8 надіслав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 .
На обґрунтування клопотання зазначив, що продовжують існувати ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На думку прокурора, обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні нетяжкого, тяжкого та особливо тяжкого злочинів дає підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілу та свідків, та вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Під час судового розгляду прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання, подане прокурором ОСОБА_8 .
Захисник ОСОБА_5 проти продовження строку тримання під вартою заперечував, просив застосувати менш обтяжливий запобіжний захід, а саме домашній арешт за зареєстрованим місцем проживання.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.
Вислухавши думки учасників судового провадження щодо заявленого клопотання, суд дійшов наступного:
Згідно статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 1 статті 12 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 3 статті 315 Кримінального процесуального кодексу України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно пункту 1"с" статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
На час підготовчого засідання сторонами не надано будь-яких доказів того, що зменшилися ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, або змінилися обставини, передбачені статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України, які існували під час застосування запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 .
Відомості про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених частиною 5 статті 407, частиною 4 статті 187, частиною 2 статті 357 Кримінального кодексу України, у поєднанні з відомостями про попередні судимості, а також перебування на розгляді в суді у відношенні нього інших кримінальних проваджень, з мірою покарання, яка загрожує йому у разі визнання винуватим, вказує на наявність ризиків переховування від суду, а також і вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Ризики переховування від суду та вчинення нового кримінального правопорушення вказує і та обставина, що ОСОБА_4 обвинувачується у кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 5 статті 407 КК України, вчиненому після того, як він був звільнений умовно-достроково від відбування покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком у зв'язку із вступом на військову службу.
Також, з урахуванням позиції обвинуваченого, суд погоджується і з доводами прокурора про існування ризиків протиправного впливу на свідків чи потерпілу.
Наведені вище обставини в сукупності вказують на те, що ризики, які існували на час застосування запобіжного заходу під час досудового розслідування не зменшилися і продовжують існувати, а також на неможливість забезпечення виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, передбачених статтею 42 Кримінального процесуального кодексу України, та усунення ризиків продовження ним протиправної поведінки без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Отже, застосований запобіжний захід - тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України розмір застави у цьому кримінальному провадженні не визначається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 177, 181, 183, 199, 314, 315 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_8 , підтримане прокурором ОСОБА_3 , задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою в Державній установі "Харківський слідчий ізолятор" до 29 грудня 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий: ОСОБА_1