Справа № 350/984/25
Номер провадження 1-кп/350/143/2025
про продовження строку тримання під вартою
04 листопада 2025 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі :
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів кримінальне провадження №12025091220000106, яке внесене до ЄРДР 18.05.2025 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5
представника потерпілого ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ,
суд, -
У провадженні Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якому просить продовжити раніше застосований запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Клопотання мотивовано тим, що розгляд кримінального провадження триває, злочин у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 вчинений проти життя та здоров'я особи, відноситься до категорії тяжкого злочину, за вчинення якого відповідно до ч. 1 ст. 121 КК України, передбачено покарання у вигляді від п'яти до восьми років позбавлення волі.
На даний час зберігаються ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема ОСОБА_3 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює неминучість призначення покарання, пов'язаного з позбавленням волі, за вчинений ним тяжкий злочин, незаконно впливати на свідків та потерпілого, оскільки після отримання додатків до клопотання, щодо обрання міри запобіжного заходу йому будуть відомі їхні анкетні дані та адреси проживання, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_3 ніде не працює, немає міцних соціальних зв'язків, зловживає алкогольними напоями та перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння неодноразово порушував громадський порядок.
У судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання та продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Потерпілий ОСОБА_5 та його представник - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримали клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 заперечили проти задоволення заявленого клопотання прокурором про продовження строку тримання під вартою та просили обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши учасників судового провадження та вивчивши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до такого висновку.
Відповідно до частини 3 статті 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; зокрема, при продовженні строку тримання під вартою, суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, про що йому 19.05.2025 було повідомлено про підозру.
Причетність ОСОБА_3 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення відповідно до клопотання обгрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події, протоколами допиту потерпілого та свідків та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20.05.2025 обвинуваченому ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 17.07.2025 включно. Після цього ухвалою суду від 09.09.2025 ОСОБА_3 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 07.11.2025 включно. До вказаної дати закінчити розгляд кримінального провадження неможливо з об'єктивних причин.
Відповідно до частини 3 статті 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; зокрема, при продовженні строку тримання під вартою, суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд вважає, що станом на день розгляду клопотання прокурора продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_3 може:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи про неминучість покарання за імовірне вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі;
- незаконно впливати на свідків та потерпілого, оскільки після отримання додатків до клопотання, щодо обрання міри запобіжного заходу йому будуть відомі їхні анкетні дані та адреси проживання;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений ніде не працює, немає міцних соціальних зв'язків, зловживає алкогольними напоями та перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння неодноразово порушував громадський порядок.
Окрім цього, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
За таких обставин, обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінуються, виключає можливість ухилення обвинуваченого від суду, а тому суд не вбачає підстав для зміни відносно обвинуваченого запобіжного заходу на більш м'який.
Даних про те, що обвинувачений не може утримуватись в умовах слідчого ізолятора, матеріали кримінального провадження не містять. Обвинувачений не є особою, щодо якої не може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України.
Все вищевикладене в сукупності свідчить про доцільність продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, а обмеження його конституційних прав в даному випадку є виправданим і таким, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
На час розгляду питання продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, ризики, які раніше були підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого не відпали, а тому цей запобіжний захід підлягає продовженню.
За змістом частини четвертої статті 196 КПК України, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дату закінчення її у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Строк тримання під вартою обвинуваченому слід визначити з урахуванням вимог ч.1 ст.197 КПК України, за змістом якої, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Враховуючи вищевказані ризики, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, який відповідно до ч.5 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину,яким спричинено ушкодження здоров'я потерпілому, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 217, 334 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів - до 02 січня 2026 року включно.
У задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу на більш м'який - відмовити.
Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження та направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12».
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області протягом семи діб після її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою - в той же строк після отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1