справа № 362/5821/25
провадження № 2/362/3256/25
23.10.25 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Поповича О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Кострубіцької Т.М.,
представника відповідача - адвоката Сич М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Василькові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Інтернет-видання «Obozrevatel» в особі власника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота Середина» про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.
Суд установив:
Зміст і підстави позовних вимог
У липні 2025 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Інтернет-видання «Obozrevatel» в особі власника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота Середина» (надалі також Інтернет-видання «Obozrevatel», відповідач), у якому, з урахуванням уточнення, просить суд:
- визнати недостовірною і такою, що принижує гідність, честь та його ділову репутацію, інформацію про те, що: посилання відповідача, як на джерело отримання інформації, наступного змісту: «Як йдеться в матеріалах справи № 520/3003/25» та «Довідку про інвалідність він отримав ще у 2019-му, вже перебуваючи на пенсії», а також «Завдяки своїй інвалідності прокурор отримав право на підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни ІІ групи, яка складає 40 % прожиткового мінімуму для осіб, цільову допомогу інвалідам війни (хоча у війні участі не брав) та додаткову пенсію інвалідам - ліквідаторам ЧАЕС».
- зобов'язати відповідача видалити інформацію відносно позивача;
- зобов'язати відповідача усунути порушення, тобто спростувати інформацію щодо позивача, у той самий спосіб;
- стягнути з відповідача на користь позивача 1000000 грн. як компенсацію моральної шкоди, спричиненої поширенням без його згоди його персональних даних, у яких неправдиво розповсюджено автором недостовірну інформацію щодо позивача, яка порочить честь, гідність та ділову репутацію.
В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 о 13:52 керівник відділу Економіка ІНФОРМАЦІЯ_1 , українського Інтернет-видання соціально-політичної спрямованості - ОСОБА_2 через мережу Інтернет на сайті інтернет-видання «Обозреватель», що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Золота Середина», поширив інформацію щодо позивача під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» наступного змісту:
«Харківський прокурор на пенсії ОСОБА_1 підвищив свою пенсію з 34,4 тис. до 80,1 тис.грн. Пенсію він отримає по інвалідності у розмірі 90% зарплати прокурора. Довідку про інвалідність він отримав ще у 2019-му, вже перебуваючи на пенсії.
Як йдеться в матеріалах справи № 520/3003/25, з січня прокурору, як і всім спеціальним пенсіонерам, які не брали участь у захисті України в АТО чи під час повномасштабної російської агресії, обмежили пенсію за допомогою спеціальних коефіцієнтів. Однак, прокурор звернувся в суд та таке обмеження скасував.
Рішення ухвалено 20 червня 2025-го Харківським окружним адміністративним судом. "Згідно з посвідченням від 24.12.2019 позивачеві встановлена друга група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС", - йдеться в матеріалах справи.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №963020121839 від 02.12.2024 позивачеві довічно за рішенням суду призначено пенсію з інвалідності відповідно до Закону України Про прокуратуру у розмірі 80 124 грн.
Починаючи з січня 2025-го пенсія обмежена до 34 455,6 грн. Завдяки своїй інвалідності прокурор отримав право на підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни ІІ групи, яка складає 40 % прожиткового мінімуму для осіб, цільову допомогу інвалідам війни (хоча у війні участі не брав) та додаткову пенсію інвалідам - ліквідаторам ЧАЕС.
"Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати з 01.02.2025 пенсію у розмірі 80124,00 грн, відповідно до протоколу про перерахунок пенсії у розмірі 90%", - йдеться в матеріалах справи.»
Позивач зазначив, що аналогічного змісту недостовірну інформацію щодо нього відповідачем поширено також у соціальній мережі Інтернет - Facebook.
Позивач стверджує, що вказана вище публікація містить недостовірну інформацію щодо нього, чим принижує його честь та гідність і ділову репутацію, що потребує захисту у судовому порядку та стягнення моральної шкоди.
Також позивач указав на те, що в порушення вимог чинного законодавства керівник відділу Економіка ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 у вказаній вище публікації послався як на джерело отримання інформації, на наступне: «Як йдеться в матеріалах справи № 520/3003/25», тобто останній нібито мав доступ до адміністративної справи.
30 червня 2025 року позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив: провести перевірку за його зверненням, в ході якої відповісти на наступні питання:
- чи набрало законної сили станом на 28.06.2025 року Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року у справі №520/3003/25 за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії?
- ким із суддів, працівників чи керівництва Харківського окружного адміністративного суду - володільцем персональних даних, протиправно допущено передачу його персональних даних третій особі, тобто керівнику відділу Економіка ІНФОРМАЦІЯ_1 , українського Інтернет-видання соціально-політичної спрямованості - ОСОБА_2 без повідомлення позивача протягом десяти робочих днів, як суб'єкта персональних даних, що вимагають умови його згоди, як це передбачено статтею 21 Закону України «Про захист персональних даних»?
Також у зверненні позивач просив вирішити питання притягнення до відповідальності винних у порушенні вимог статті 21 Закону України «Про захист персональних даних» осіб та відшкодування спричиненої йому шкоди.
Листом заступника голови Харківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2025 року № 05-21/25382/2025 не підтверджений факт доступу керівника відділу Економіки ІНФОРМАЦІЯ_1 , українського Інтернет - видання соціально-політичної спрямованості - ОСОБА_2 до адміністративної справи № 520/3003/25, тобто, за висновком позивача, посилання відповідача, як на джерело отримання інформації не є правдивим, а таким, що здійснене у формі розповсюдження недостовірної інформації щодо позивача.
До того ж позивач зауважив на тому, що у цій же публікації відповідач вказав наступне: «Довідку про інвалідність він отримав ще у 2019-му, вже перебуваючи на пенсії». Отже, на думку позивача, зміст в цій частині публікації також не є правдивим, а таким, що здійснений у формі розповсюдження відповідачем недостовірної інформації щодо нього.
Окрім наведеного, позивач зазначив, що у цій же публікації відповідач вказав наступне: «Завдяки своїй інвалідності прокурор отримав право на підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни ІІ групи, яка складає 40 % прожиткового мінімуму для осіб, цільову допомогу інвалідам війни (хоча у війні участі не брав) та додаткову пенсію інвалідам - ліквідаторам ЧАЕС». Позивач зауважив, що таким чином відповідач зазначає на нібито відсутність у позивача підстав для отримання права на підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни ІІ групи, яка складає 40% прожиткового мінімуму для осіб, цільову допомогу інвалідам війни (хоча у війні участі не брав), що є не правдивим, а розповсюдженням недостовірної інформації щодо позивача.
Позивач стверджує, що поширивши без його згоди його персональні дані, у яких неправдиво розповсюджено автором недостовірну інформацію щодо нього, як ліквідатора наслідків Чорнобильської катастрофи, яка визначена як катастрофа планетарного масштабу та особи з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи, що порочить честь, гідність та ділову репутацію, відповідач, який фактично висміяв позивача на декількох сайтах у соціальній мережі Інтернет, завдав позивачеві моральну шкоду в розмірі 1000000 грн.
Позиція відповідача
Відповідач позов не визнав, просить відмовити в його задоволенні.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що інформація, викладена в статті, підтверджується інформацією з відкритих джерел, а саме: з офіційних веб-сторінок «Судова влада» та Єдиний державний реєстр судових рішень: https://reyestr.court.gov.ua/Review/128289025 (справа № 520/3003/25); інформацію щодо доплат, які вже були отримано з https://reyestr.court.gov.ua/Review/112379604 (справа № 520/13929/23); інформацію щодо довідки про інвалідність проаналізовано з рішення https://reyestr.court.gov.ua/Review/87291448 (справа № 520/14348/19), так як пенсію позивачу призначено ще до 2019 року.
За твердженням відповідача, оспорювана позивачем інформація вирвана із контексту і є окремими частинами деяких речень, а не безпосередньо опублікованим текстом. Позивач спростовує інформацію у вигляді обраних на його розсуд окремих слів (частин речення). Проте, якщо аналізувати текст в цілому з точки зору мети його оприлюднення, то вбачається, що спірна публікація є відтворенням інформації, отриманої з офіційний джерел та стосується суспільно значимої теми. Тези, які просить спростувати позивач, взагалі не відповідають змісту поширеної інформації, спотворюють зміст оригінальної публікації. Відповідач не поширював відомості в тому контексті, в якому просить спростувати позивач.
Відповідач також зазначив, що оспорювана позивачем інформація є предметом суспільного інтересу і стосується суспільно значимої теми щодо способів підвищення розміру пенсій деяким категоріям населення, а саме: спеціальним пенсіонерам, які не брали участь у захисті України в АТО чи під час повномасштабної російської агресії, у такий непростий час для України. Опублікована інформація має явний критично-оцінний характер, що базується на фактах. Саме тому опублікована гостра критика не перевищує меж допустимої критики щодо позивача, а повідомлення будь-яких даних в межах публікацій зумовлене переважаючим суспільним інтересом, порівняно із потребою захисту немайнових прав позивача. Твердження автора не вийшли за межі дозволеного рівня перебільшення та провокації. Ця справа стосується конфлікту між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи.
Відповідач наголосив на тому, що Інтернет-видання «Obozrevatel» задля підтримки демократії та її інституціалізації в суспільстві має право поширювати інформацію, не лише приємну чи милозвучну, а й таку, що може ображати, шокувати чи непокоїти.
Рух справи в суді
Позовну заяву подано 25 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» і відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 28 липня 2025 року передано для розгляду судді Поповичу О.В.
Ухвалою від 04 серпня 2025 року суд залишив позовну заяву без руху.
05 серпня 2025 року позивач заявив відвід судді Поповичу О.В.
Ухвалою від 05 серпня 2025 року суд визнав необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді та передав її для розгляду іншому судді Васильківського міськрайонного суду Київської області в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Ухвалою від 05 серпня 2025 року суд (суддя Медведєв К.В.) залишив без задоволення заяву позивача про відвід судді Поповича О.В.
Ухвалою від 11 серпня 2025 року суд, з-поміж іншого, відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання у справі на 11:00 02 жовтня 2025 року.
Ухвалою від 02 жовтня 2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 10:30 13 жовтня 2025 року.
За результатом судового розгляду суд 13 жовтня 2025 року перейшов на стадію ухвалення судового рішення до 12:45 23 жовтня 2025 року.
Вступна та резолютивна частини судового рішення оголошені 23 жовтня 2025 року.
Встановлені судом фактичні обставини справи
ІНФОРМАЦІЯ_3 о 13:52 на сайті Інтернет-видання «Obozrevatel», яке належить ТОВ «Золота Середина» поширено публікацію під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» такого змісту:
«Харківський прокурор на пенсії ОСОБА_1 підвищив свою пенсію з 34,4 тис. до 80,1 тис. грн. Пенсію він отримає по інвалідності у розмірі 90% зарплати прокурора. Довідку про інвалідність він отримав ще у 2019-му, вже перебуваючи на пенсії.
Як йдеться в матеріалах справи № 520/3003/25, з січня прокурору, як і у всім спеціальним пенсіонерам, які не брали участь у захисті України в АТО чи під час повномасштабної російської агресії, обмежили пенсію за допомогою спеціальних коефіцієнтів. Однак прокурор звернувся в суд та таке обмеження скасував.
Рішення ухвалено 20 червня 2025-го Харківським окружним адміністративним судом. "Згідно з посвідченням від 24.12.2019 позивачеві встановлена друга група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС", - йдеться в матеріалах справи.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №963020121839 від 02.12.2024 позивачеві довічно за рішенням суду призначено пенсію з інвалідності відповідно до Закону України Про прокуратуру у розмірі 80 124 грн.
Починаючи з січня 2025-го пенсія обмежена до 34 455,6 грн. Завдяки своїй інвалідності прокурор заявляв, що отримав право на підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни ІІ групи, яка складає 40 % прожиткового мінімуму для осіб, цільову допомогу інвалідам війни (хоча у війні участі не брав) та додаткову пенсію інвалідам - ліквідаторам ЧАЕС.
"Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати з 01.02.2025 пенсію у розмірі 80124,00 грн, відповідно до протоколу про перерахунок пенсії у розмірі 90%", - йдеться в матеріалах справи.
Як обмежили пенсії
Перша постанова, яку Кабінет міністрів ухвалив у 2025-му, - про застосування коефіцієнтів на високі пенсії. Йдеться про виплати, розмір яких вищий за 10 прожиткових мінімумів (23,6 тис. грн). Постанова передбачає застосування таких коефіцієнтів:
до частини пенсії, що перевищує 10 прожиткових мінімумів (23 610 грн) та не перевищує 11 прожиткових мінімумів (25 971 грн), буде застосовуватись коефіцієнт 0,5;
до частини пенсії, що перевищує 11 ПМ (25 971 грн) та не перевищує 13 ПМ (30 693 грн), - 0,4;
до частини пенсії, що перевищує 13 ПМ (30 693 грн) та не перевищує 17 ПМ (40 137 грн), - 0,3;
до частини пенсії, що перевищує 17 ПМ (40 137 грн) та не перевищує 21 ПМ (49 581 грн), - 0,2;
до частини пенсії, що перевищує 21 ПМ (49 581 грн), - 0,1.
Однак ці обмеження почали масово скасовувати в судах.
»
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
На час ухвалення судового рішення вказана публікація доступна за веб-адресою в мережі Інтернет https://www.obozrevatel.com/ukr/ekonomika-glavnaya/fea/prokuror-z-invalidnistyu-pidnyav-sobi-pensiyu-do-bilshe-80-tis-grn-na-misyats-os-yak-jomu-tse-vdalos.htm.
Ці обставини відповідачем не заперечуються.
30 червня 2025 року позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив провести перевірку за його зверненням, в ході якої відповісти на наступні питання:
- чи набрало законної сили станом на 28.06.2025 року Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року у справі № 520/3003/25 за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії?
- ким із суддів, працівників чи керівництва Харківського окружного адміністративного суду - володільцем персональних даних, протиправно допущено передачу його персональних даних третій особі, тобто керівнику відділу Економіка ІНФОРМАЦІЯ_1 , українського Інтернет-видання соціально-політичної спрямованості - ОСОБА_2 без повідомлення позивача протягом десяти робочих днів, як суб'єкта персональних даних, що вимагають умови його згоди, як це передбачено статтею 21 Закону України «Про захист персональних даних»?
Також у зверненні позивач просив вирішити питання притягнення до відповідальності винних у порушенні вимог статті 21 Закону України «Про захист персональних даних» осіб та відшкодування спричиненої йому шкоди.
Листом від 27 липня 2025 року № 05-21/25382/2025 заступник голови Харківського окружного адміністративного суду, з-поміж іншого, повідомив, що: рішення суду від 20 червня 2025 року по справі № 520/3003/25 є таким, що не набрало законної сили; на офіційному веб-порталі ЄДРСР вище вказане судове рішення доступне до загального доступу з 23 червня 2025 року за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/128289025.
Вважаючи, що Інтернет-виданням «Obozrevatel» порушені його права з підстав, викладених у позовній заяві, позивач звернувся до суду.
Суд проаналізував наявні у Єдиному державному реєстрі судових рішень електронні примірники судових рішень, на які відповідач послався як на джерела інформації, викладеної у спірній публікації.
Так, Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 20 червня 2025 року у справі № 520/3003/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128289025) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнив частково. Визнав протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії у розмірі 34455,60 грн після застосування коефіцієнтів до суми перевищення згідно з Постановою КМУ від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану». Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати ОСОБА_1 з 01.02.2025 пенсію у розмірі 80124,00 грн, відповідно до протоколу про перерахунок пенсії у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, без застосування коефіцієнтів до суми перевищення згідно з Постановою КМУ від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», та виплатити пенсію з урахуванням вже виплаченої суми. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
У цьому рішенні суду йдеться про те, що згідно посвідчення від 24 грудня 2019 року позивачеві встановлена друга група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №963020121839 від 02 грудня 2024 року позивачеві довічно за рішенням суду призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 80 124,00 грн.
Рішенням від 24 липня 2023 року у справі № 520/13929/23 Харківський окружний адміністративний суд (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112379604) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - задовольнив частково. Визнав протиправними дії Головного у правління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження суми пенсії ОСОБА_1 у 2023 році шляхом фіксації її розміру 57 099,79 грн. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2023 року, враховуючи підвищення особам з інвалідністю внаслідок війни II групи з врахуванням зростання прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, передбаченого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Рішенням від 31 січня 2020 року у справі № 520/14348/19 Харківський окружний адміністративний суд (https://reyestr.court.gov.ua/Review/87291448) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнив. Визнав протиправним та скасував Рішення відділу з питань виплати пенсій №8 управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №963020121839 від 17 грудня 2019 року щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.10.2017 року перерахунок та виплату призначеної пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції станом на час призначення пенсії) з розрахунку 90 відсотків суми заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка визначена у висновку судової економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса №24152 від 05.12.2019 року та складає 62180 (шістдесят дві тисячі сто вісімдесят) грн. 66 коп., без обмежень її максимального розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.
Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
При цьому відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Згідно зі статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
У Рішенні від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 (справа № 1-9/2012) Конституційний Суд України вирішив, що в аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України слід розуміти так:
- інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною;
- збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У пункті 4 мотивувальної частини зазначеного Рішення Конституційний Суд України зазначив, що:
«Згідно з частинами першою, другою статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Цим конституційним положенням відповідають приписи Цивільного кодексу України, якими встановлено, що фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (абзац перший частини першої статті 302).
Таке конституційне та законодавче регулювання права особи вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується із Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року, яким визначено, що кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір (пункт 2 статті 19).
Однією з гарантій реалізації конституційних прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації є законодавче закріплення права кожного на доступ до інформації, яке згідно зі статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» забезпечується систематичним та оперативним оприлюдненням інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах та будь-яким іншим способом, а також шляхом надання інформації на запити.
Разом з тим відповідно до частини третьої статті 34 Конституції України здійснення прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Таке конституційне обмеження прав особи збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується з положеннями пункту 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, в яких зазначено, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Таким чином, Конституцією України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких законами України може передбачатися обмеження прав особи на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, оскільки реалізація цих прав не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (абзац другий статті 5 Закону України «Про інформацію»), у тому числі й конституційне право особи на невтручання в її особисте і сімейне життя, встановлене частиною першою статті 32 Основного Закону України.
Надаючи оцінку аргументам позивача щодо поширення без його згоди його персональних даних, суд зазначає, що відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
За змістом статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом.
Інформація про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, дату надходження позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого є відкритою та має бути невідкладно оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України, крім випадків, установлених законом.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, ухвал господарського суду про надання дозволу органам Антимонопольного комітету України на проведення перевірки суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю та/або вчинення передбачених законодавством про захист економічної конкуренції процесуальних дій у вигляді проведення огляду, накладення арешту, опломбовування (опечатування), вилучення, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, можуть офіційно опубліковуватися у друкованих виданнях. Судові рішення вважаються офіційно опублікованими за умови посвідчення органом, який забезпечує ведення Реєстру, відповідності судових рішень оригіналам або електронним копіям судових рішень, внесених до Реєстру. Судові рішення можуть офіційно опубліковуватися в скороченому обсязі, якщо це виправдано метою видання. Офіційне опублікування судових рішень повинно відповідати вимогам, встановленим статтею 7 цього Закону.
Статтею 6 цього ж Закону обумовлено, що кожен має право повністю або частково відтворювати судові рішення, що проголошені судом прилюдно, у будь-який спосіб, у тому числі через оприлюднення в друкованих виданнях, у медіа, створення електронних баз даних судових рішень. Будь-яке редагування тексту судового рішення не повинно спотворювати його зміст. Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Наведеним положенням кореспондують приписи частини другої статті 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідно до яких публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення. Будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, у тому числі в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих даних з обов'язковим посиланням на джерело отримання такої інформації.
Статтею 7 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачений вичерпний перелік відомостей про особу, що не можуть бути розголошені в текстах судових рішень, відкритих для загального доступу.
При цьому процесуальні закони (Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України) регламентують спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників відповідних процесів до інформації, створеної (одержаної) у ході (досудового) судового провадження.
Зокрема, відповідно до частин першої-третьої статті 11 Кодекс адміністративного судочинства України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, які подали апеляційну чи касаційну скаргу на відповідне рішення, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії судових рішень в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого, є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Отже, будь-яка особа може отримати інформацію щодо учасників судової справи та предмета позову на офіційному веб-порталі судової влади https://court.gov.ua/.
З наведеного висовується що, інформація про учасників адміністративної справи є відкритою, підлягає обов'язковому оприлюдненню та є загальнодоступною. При цьому кожен має право повністю або частково відтворювати судові рішення, що проголошені судом прилюдно, у будь-який спосіб, у тому числі через оприлюднення в друкованих виданнях, у медіа, створення електронних баз даних судових рішень.
З цих підстав суд зазначає, що відповідач використав і оприлюднив відомості, наявні на офіційних веб-ресурсах і реєстрах органів та установ системи правосуддя, тобто відкриті дані, а тому аргументи позивача щодо протиправного отримання та поширення відповідачем інформації щодо нього є безпідставними.
Щодо позовних вимог про захист честі, гідності та ділової репутації, суд виходить з того, що за змістом статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких і право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).
Статтею 277 ЦК України передбачено, зокрема, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Аналіз статті 5 ЦК України свідчить, що зазвичай чинність актів цивільного законодавства не обмежена певним строком, якщо в них не передбачено іншого. Тобто акт цивільного законодавства є чинним до його скасування у встановленому порядку. Про скасування акту цивільного законодавства чи цивільно-правової норми може бути прямо вказано в новому акті цивільного законодавства.
У частині третій статті 277 ЦК України (у редакції, чинній станом на 28 березня 2014 року) передбачалося, що «негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного».
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 1170-VII від 27 березня 2014 року, що набрав чинності 19 квітня 2014 року, частину третю статті 277 ЦК України виключено.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 липня 2019 року у справі № 757/49189/16-ц зазначено, що: «у зв'язку із внесенням з 27 березня 2014 року змін до Цивільного кодексу України, зокрема, статті 277, принцип презумпції добропорядності (частина третя статті 277 ЦК України) було виключено, а тому доказування позивачем обґрунтованості свого позову, а саме - недостовірності, неточності поширеної відповідачем інформації, має відбуватися у загальному порядку».
Отже, чинне законодавство з 19 квітня 2014 року не містить презумпції добропорядності і відсутні підстави для застосування такої конструкції при вирішенні спорів про спростування недостовірної інформації (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року в справі № 369/11909/20 (провадження № 61-5212св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 листопада 2023 року в справі № 910/8562/22, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 серпня 2024 року в справі № 922/2993/21, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2025 року в справі № 752/30879/21).
Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.
При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:
а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності;
г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Своєю чергою, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 753/13197/18 зазначено, що: «недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Негативною потрібно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві (стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи.
Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).
Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов'язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов'язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес.
У справі, що розглядається, недостовірною, на думку позивача, є інформація, розповсюджена відповідачем про відсутність у нього підстав для отримання права на підвищення пенсії.
Так, зі змісту спірної публікації вбачається твердження відповідача такого змісту: «Як йдеться в матеріалах справи № 520/3003/25», «Довідку про інвалідність він отримав ще у 2019-му, вже перебуваючи на пенсії», а також «Завдяки своїй інвалідності прокурор отримав право на підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни ІІ групи, яка складає 40 % прожиткового мінімуму для осіб, цільову допомогу інвалідам війни (хоча у війні участі не брав) та додаткову пенсію інвалідам - ліквідаторам ЧАЕС».
Вирішуючи питання про визнання поширеної відповідачем інформації недостовірною, суд має визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.
Разом з тим, суд не знаходить підстав для висновку, що твердження відповідача «Як йдеться в матеріалах справи № 520/3003/25» не відповідає дійсності, натомість з відкритих джерел вбачається, що матеріали названої справи стосуються особи позивача, тоді як предметом розгляду такої справи є дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відрахування пенсії позивачу.
Щодо твердження «Довідку про інвалідність він отримав ще у 2019-му, вже перебуваючи на пенсії», суд вважає за необхідне зазначити, що таке також є фактичним твердженням. Більше того, наявність такої довідки є встановленою у ході судового розгляду обставиною.
Стосовно твердження «Завдяки своїй інвалідності прокурор отримав право на підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни ІІ групи, яка складає 40 % прожиткового мінімуму для осіб, цільову допомогу інвалідам війни (хоча у війні участі не брав) та додаткову пенсію інвалідам - ліквідаторам ЧАЕС» суд також зазначає, що таке так само є фактичним твердженням, яке відповідач висловив із аналізу вищенаведених судових рішень у згаданих адміністративних справах за участю позивача.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).
Ретельно проаналізувавши аргументи сторін, наявні у справі докази, спірну публікацію, судові рішення, на які відповідач послався як на джерела інформації, суд вважає, що у випадку, що розглядається, позивач не довів поширення щодо нього недостовірної (неповної, перекрученої тощо) інформації та, відповідно, порушення його особистих немайнових прав оспорюваною публікацією.
Таким чином, суд виходить з відсутності сукупності у даній справі обставин, які є юридичним складом правопорушення у сфері захисту гідності та честі фізичної особи, наявність якого може бути підставою для задоволення позову.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недостовірною та такою, що принижує гідність, честь та його ділову репутацію позивача, та зобов'язання відповідача спростувати публічно недостовірну інформацію, так само як і похідної від цих вимог вимоги про стягнення моральної шкоди.
Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення: 03 листопада 2025 року.
Суддя О.В. Попович