Справа № 357/12960/24
Провадження № 2-др/357/102/25
03 листопада 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Сомок О.А.,
секретар судового засідання - Пугач В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біла Церква Київської області заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів
01.10.2025 судом зареєстрована заява представника відповідача ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, яка надійшла до суду та сформована в системі «Електронний суд» 29.09.2025. У заяві представник просить постановити додаткове рішення у та стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_4 30 000,00 грн. в якості відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу
Вказана заява обгрунтована тим, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 22 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення коштів.
03.10.2023 між Відповідачем та Адвокатським об'єднанням «Грибенников та Фатєєв» укладено договір про надання правової допомоги № 43/23. За представництво інтересів відповідачки у суді першої інстанції у справі № 357/12960/24 обумовлено фіксований розмір витрат на правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн. На підтвердження обсягу та вартості наданої допомоги, а також факту її надання, суду подається Акт № 29 приймання-здачі виконаних робіт на підставі договорів про надання правничої допомоги №43/23 від 03.10.2023 від 01 вересня 2025 року та Рахунок на оплату № 23 від 01 вересня 2025 року. Ці документи свідчать про обсяг наданих послуг, що включав збір документів, попереднє опрацювання матеріалів, консультування клієнта, опрацювання законодавчої бази та судової практики, формування правової позиції, складання відзиву на позовну заяву та представництво інтересів у суді. Загальна вартість виконаних робіт становить 30 000,00 грн.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеного складу суду, головуючим суддею визначено Сомок О.А.
Відповідно до контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, зазначені матеріали були отриманні суддею 16.10.2025.
02.10.2025 представник позивача ОСОБА_5 подала до суду клопотання про зменшення розміру правничої допомоги, в якому просить суд зменшити розмір стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесених судових витрат на правову допомогу з 30000 грн. до 15000 грн.
Клопотання обгрунтовано тим, що розмір витрат на правничу допомогу завищений та необгрунтований. Зазначає про необхідність врахування судом, що при встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а такожкритерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вважає, що включені представником відповідача в акт приймання-здачі виконаних робіт №29 від 01.09.2025 опрацювання законодавчої бази та судової практики, а також формування правової позиції не являються наданими послугами, а є підвищенням кваліфікації адвоката тому не може оплачуватись за рахунок сторони у справі. Позивач вважає суму правничої допомоги значно завищеною. Окрім того, просить врахувати, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та під час захисту Батьківщини отримав травму, у зв'язку з чим потребує лікування, тому кошти у сумі 30000 грн. є надмірним тягарем для нього.
Відповідно до ч.3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Частиною 4 ст. 270 ЦПК України передбачено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розгляд заяви суд проводить без повідомлення учасників справи, оскільки при вирішенні даної заяви суд вирішує лише питання про судові витрати.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд відбувався за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення з додатками, матеріали справи, суд дійшов висновку про таке.
22 вересня 2025 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області ухвалено рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів. Зазначене рішення суду не набрало законної сили.
За змістом ч. 2 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, які підтверджують точний розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд, за заявою такої сторони, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. (ч. 1 ст. 246 ЦПК). В такому разі судом призначається ще одне судове засідання, яке має бути проведено не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог, за результатом якого ухвалюється додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 кодексу (ч. 2, 3 ст. 246 ЦПК). Можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті передбачають і ч. 3 ст. 259 ЦПК (порядок ухвалення судових рішень) і п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК (додаткове рішення суду).
Так, 29.09.2025 стороною відповідача подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу із доказами понесених таких витрат, тобто протягом п'яти днів після ухвалення судом відповідного рішення.
Згідно положень ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання, зокрема, про те як розподілити між сторонами судові витрати.
Враховуючи , що при ухваленні судового рішення не було вирішено питання про стягнення судових витрат з позивача на користь відповідача у виді витрат на правничу допомогу, це питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення додаткового судового рішення.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Положеннями ст. 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
Відповідно до частин 1 та пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
На підтвердження обсягу понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу до суду було надано: копію Витягу з договору про надання правової допомоги № 43/23 від 03.10.2023, укладений між ОСОБА_4 та Адвокатським об'єднанням «Грибенников та Фатєєв», копію Акту № 29 приймання-здачі виконаних робіт на підставі договорів про надання правничої допомоги №43/23 від 03.10.2023 від 01 вересня 2025 року та Рахунок на оплату № 23 від 01 вересня 2025 року на 30000,00 грн.
З Акту №29 від 01.09.2025 вбачається, що ОСОБА_4 прийняла на виконання умов договору № 43/23 від 03.10.2023 роботи (послуги) з представництва інтересів останньої у справі №357/12960/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів у сумі 572951,86 грн. (з урахуванням збору документів, попереднього опрацювання матеріалів) та консультування клієнта з цього приводу, опрацювання законодавчої бази та судової практики, що регулюють спірні питання, а також формування правової позиції, тощо. Вартість послуги склала 30000,00 грн. Роботи виконані (послуги надані) у повному обсязі та належної якості.
Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду у справах №923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Таким чином, витрати відповідача в загальному розмірі 30000,00 грн. на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та доводяться належними й допустимим доказами.
Разом з тим суд враховує, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд немає права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Однак суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, як зазначено у пунктах 268-269 рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (див. рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), пункт 55 з подальшими посиланнями).
Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, оскільки надані стороною докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 та від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц.
Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, а також обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів відповідача в суді у зв'язку з вирішенням цієї справи, враховуючи позицію позивача, який не погоджується із заявленим розміром витрат на правничу допомогу, оскільки вважає їх завищеними, суд приходить до переконання, що витрати позивача на правову допомогу підлягають зменшенню до 15000,00 грн. і що такий розмір відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.133,137, 142, 270 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 гривень (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).
Апеляційну скаргу на додаткове рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому додаткового рішення суду.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне додаткове судове рішення складено 03.11.2025.
Суддя О. А. Сомок