Справа № 355/1172/24
Провадження № 2/355/68/25
04 листопада 2025 року Баришівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Троценко Т. А.
за участю секретаря Ліберацької Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Баришівка Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп»» (далі ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що є фінансовою установою, що надає фінансові послуги шляхом надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту згідно з ліцензією Нацкомфінпослуг.
Порядок надання грошових коштів у позику регламентується Публічною пропозицією (офертою) на укладення договору про надання фінансового кредиту; Індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту; Внутрішніми правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП», затверджених рішенням Загальних Зборів учасників ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» протокол від 05.02.2021 року № 01/2021, які розміщені на офіційному веб-сайті https://www.aviracredit.com.ua/uk/218.
ОСОБА_1 у встановленому пунктом 5 розділу 2 Правил порядку оформив Заявку на отримання фінансового кредиту шляхом заповнення всіх полів Заявки (форми), на підставі чого між ним та Товариством укладено Договір про надання фінансового кредиту від 27.08. 2021 року № 44733.
Умовами договору встановлено, що кредит у розмірі 2000 грн Клієнту надається у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської карти, вказаної Клієнтом, строком на 7 днів, тобто до 02 вересня 2021 року, за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 912,5 % річних від суми кредиту з розрахунку 2,5 % на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.
ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» свої зобов'язання за Договором виконало у повному обсязі.
У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, узв'язку з чим станом на 26. 06. 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 10 750 грн. 00 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 2 000 грн., відсотки за користуванням кредиту у розмірі 8450 грн. 00 коп. та 300 грн. 00 коп. - комісія за використання Системи для дистанційного отримання фінансового кредиту, чим порушуються права та інтереси ТОВ «ФК«АВІРА ГРУП».
На підставі викладеного просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту від 27 серпня 2021 року № 44733 у розмірі 10 750 грн. 00 коп.
Ухвалою судді від 10 вересня 2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом та повідомленням сторін, роз'яснено права та обов'язки, встановлено строки для виконання процесуальних дій.
Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в суд не з'явився. До суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 надав відзив на позов, у якому зазначив, що позивач не надав доказів перерахування на його рахунок 2000 грн. позики, подані до суду документи не свідчать про укладання будь -якого договору між ними. Позивач не надав доказів того, що він, як споживач фінансових послуг, був ознайомлений про порядок та надання позики, що регламентувалися Правилами надання грошових коштів, розміщені на офіційному сайті позивача саме в зазначеній редакції.
Розрахунок заборгованості не є підтвердженням заборгованості клієнта, тим більше, що з ним укладався договір не позики, а споживчого кредитування.
Позивач не підтвердив того, що він, як клієнт, був ознайомлений саме з Тарифами, умовами та Правилами надання фінансових послуг у ТОВ «ФК «Авіра Груп», в онлайн - заявці немає посилань на відомості, які підтверджують, що сторони досягли згоди усіх істотних умов кредитного договору.
Сума процентів, яку просить стягнути позивач, виходить за межу кредитування, вважає, що сума процентів повинна нараховуватися лише за 7 діб, тобто з 27. 08. 2021 року по 02. 09. 2021 року в сумі 350 грн.
Просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Згідно з вимогами частини другої статті 247 ЦПК України - фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 27. 08. 2021 року на сайті aviracredit.com.ua ознайомився з публічною пропозицією (Договором оферти) ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП», заповнив Заявку на отримання кредиту та підписав Індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту від 27. 08. 2021 року № 44733 за допомогою одноразового ідентифікатора (електронного підпису) «AV6896».
Згідно розділу 1 Індивідуальної частини договору ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» надало ОСОБА_1 фінансовий кредит у розмірі 2000 грн (п. 1.1.), строком на 7 днів до 02 вересня 2021 року (п. 1.2.) з відсотковою ставкою за користування кредитом 912,5 % річних з розрахунку 2,5 % за 1 добу користування Кредитом (п. 1.3.) та надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської карти вказаної Клієнтом (п.1.4.), датою укладання Договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта (п. 1.6.) та невід'ємною частиною Договору є публічна пропозиція оферта (п. 1.7.).
Відповідно до Інформаційної довідки від 18. 06. 2024 року № 241/06 ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» перерахувало ОСОБА_1 через платіжний сервіс «Platon» 2000 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 , опис транзакції видача кредиту # 44733.
ОСОБА_1 належним чином умови договірних зобов'язань не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 10 750 грн., що складається: заборгованість по тілу кредиту 2 000 грн., відсотки за користуванням кредитом 8450 грн. 00 коп. та комісія за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту 300 грн. 00 коп.
ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» з метою досудового врегулювання спору направляло ОСОБА_1 вимогу про погашення заборгованості на sms-повідомлення.
Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електроннійформі, є таким, що укладений у письмовомувигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Укладення електронного договору повинно відбуватися шляхом підписання його електронним підписом.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача).
Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом.
У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені позовні вимоги.
Враховуючи, що фактично отримані та використані кошти відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту від 27. 08. 2021 року № 44733 у добровільному порядку ОСОБА_1 не повернув, розмір заборгованості не спростував, а позивач належними доказами підтвердив наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Вирішуючи позовні вимоги на користь позивача, суд виходив з тих міркувань, що позивачем належними доказами було доведено, що між ним та відповідачем існували кредитні правовідносини, відповідач не заперечував цього факту, його доводи в основному зводилися з незгодою з розміром відсотків, які були йому нараховані позивачем відповідно до укладеного договору, розміру процентної ставки та кількістю днів прострочення виконання зобов'язання - 162 календарні дні.
Позиція відповідача стосовно того, що проценти повинні були нараховуватись протягом 7 днів - строку, на який він отримав кредитні кошти, є хибною і свідчить про його небажання виконувати умови договору.
За таких обставин суд задовольняє позов у повному обсязі.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» за подачу позову сплатило судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 26 червня 2024 року № 898.
Таким чином, із відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Частиною 2 ст.137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.
Суд також повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Як вбачається із матеріалів справи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» долучено до позовної заяви: копію Договору про надання правової допомоги від 16 січня 2025 року № 150124-ЮР укладеного між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та адвокатом Сідак-Жаровою Н.О., протокол узгодження договірної ціни від 15 січня 2024 року, який містить детальний обсяг вартості послуг: правовий аналіз документів 1000грн., оформлення позовної заяви з документами та направлення її до суду 4000 грн., рахунок на оплату за договором про надання правової допомоги від 15 січня 2024 року №150124-ЮР від 10. 10. 2024 року № 140 на суму 5000 грн., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Сідак-Жарової Н.О.
Дана справа відповідно до п. 2 ч. 6 ст.19 ЦПК України належить до справ незначної складності, у спорах про стягнення заборгованості за порушення грошового зобов'язання судова практика є сталою, не потребує вивчення великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратила би значний час, тому суд дійшов висновку проте, що розмір гонорару адвоката у 5 000 грн, не відповідає критерію розумності їх розміру з урахуванням складності цієї справи.
Зокрема, відповідно до Постанови Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.
За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Отже, з відповідача на користь ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» необхідно стягнути понесені ним судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн, а всього 5 422,40 грн.
Згідно положень ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 509, 526, 1054,1077 ЦК України, ст. ст. 4, 7, 8, 141, 263-265, 268, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп»» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп»» (ЄДРПОУ 43174156, місце знаходження: м. Київ, вул. Кирилівська 1-3 А секція С) заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту від 27 серпня 2021 № 44733 у розмірі 10750 (десять тисяч сімсот п'ятдесят) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп»» (ЄДРПОУ 43174156, місце знаходження: м. Київ, вул. Кирилівська 1-3 А секція С) судові витрати у розмірі 5 422 (п'ять тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Баришівського
районного суду Т. А. Троценко