Справа № 347/2145/25
Провадження № 2-а/347/22/25
04 листопада 2025 року м. Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Кіцули Ю. С.,
секретаря с/з Сумарука І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення № 4287 від 13.10.2024 року
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення №4287 від 13.10.2025 року за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
В обґрунтування позову посилався на те, що згідно листа №36085/25821/01 від 25.09.2025 року, який отриманий позивачем 03.10.2025 року, його поінформовано про те, що у провадженні Косівського ВДВС у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває Виконавче провадження (ВП №79188878), яке відкрите згідно Постанови старшого державного виконавця від 25.09.2025 року про стягнення з ОСОБА_1 34000 грн. штрафу на рахунок ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно постанови №4287 від 13.10.2024 року.
Позивач стверджує, що жодних норм закону не порушував, на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 взагалі ніколи не перебував та не викликався туди і жодного відношення до даної установи не має. У ІНФОРМАЦІЯ_4 за його зареєстрованим та фактичним місцем проживання у ОСОБА_1 оновлені та упорядковані належним чином всі військово-облікові документи ще задовго до складання оскаржуваної постанови, в силу чого працює водієм пасажирських перевезень на міжнародних рейсах, а тому піддається постійним численним перевіркам при перетині державного кордону.
Окрім того за вказаним у постанові №4287 від 13.10.2024 року періодом часу (12.09.2024 року) ОСОБА_1 взагалі перебував за кордоном.
06.10.2025 року позивач подав клопотання старшому державному виконавцю щодо надання копій матеріалів виконавчого провадження.
Отримавши доступ до матеріалів виконавчого провадження, виявлено, що виконавче провадження відкрито на підставі заяви ІНФОРМАЦІЯ_2 за №9953 від 17.09.2025 року, якою скеровано для примусового виконання постанову №4287 від 13.10.2024 року, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 . Також встановлено, що згідно вказаної постанови №4287 від 13.10.2024 року накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП за несплату штрафу у строк, встановлений ст. 307 КУпАП, з позивача стягнуто подвійний розмір штрафу 34000 грн. Штраф не був сплачений в банк отримувача в 15 денний термін з дня вручення даної постанови, у зв'язку із чим його скеровано для примусового виконання до ДВС. Разом із тим, згідно Постанови №4287 від 13.10.2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він не з'явився 12.09.2024 року за попередньо врученою та особисто отриманою повісткою від 12.09.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 , причин неявки не повідомив, чим порушив ч. З ст. 210-1 КУпАП.
У позові зазначено, що ОСОБА_1 жодних повісток із викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 ніхто не вручав, з огляду на що жодних розписок він не підписував, за вказаним у постанові №4287 від 13.10.2024 року періодом часу (12.09.2024 року) взагалі перебував за кордоном.
Окрім того, військово-облікові документи у ОСОБА_1 оновлено та упорядковано належним чином ще 14.07.2024 року (тобто задовго до тих подій, про які вказується у оскаржуваній постанові - 12.09.2024 року), що прямо вказує на відсутність будь яких логічних та правових підстав викликати його до територіального центру комплектування.
Також позивач перебуває на військовому обліку за зареєстрованим та фактичним місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_1 з початку 2024 року по даний час офіційно працевлаштований водієм пасажирських перевезень у ТзОВ «П-Транс», що здійснює міжнародні рейси і піддається постійним численним перевіркам як на шляху своїх рейсів, так і безпосередньо при перетині державного кордону, а також за його місцем роботи ведеться належний військовий облік, що саме по собі прямо свідчить про упорядкованість військово-облікових документів позивача.
У зв'язку з вище наведеним, ОСОБА_1 просив суд скасувати постанову №4287 від 13.10.2024 року по справі про адміністративне правопорушення, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 ким за ст. 210-1 ч. З КУпАП, провадження по справі закрити згідно ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення та стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати у справі.
У відзиві на позовну заяву представник ІНФОРМАЦІЯ_2 доводи позовної заяви заперечив повністю, обгрунтовуючи його тим, що ОСОБА_1 не з'явився 12.09.2024 о 14:00 за попередньо врученою та особисто отриманою повісткою № 164 до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) позивач порушив вимоги ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В подальшому, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності (постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №4287 від 13.10.2024 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП).
Такі дії являють собою істотну суспільну небезпеку, оскільки негативно впливають на обороноздатність держави і спрямовані проти порядку управління в Україні.
З огляду на зазначене вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають, у зв'язку з чим, представник ІНФОРМАЦІЯ_2 просив у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
27.10.2025 року від позивача надійшло клопотання про повернення відповідачу відзиву без розгляду. Так, ОСОБА_1 зазначив, що 20.10.2025 року ним отримано засобами поштового зв'язку відзив ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак до відзиву відповідачем не долучено і він не отримав копії надісланої на адресу суду розписки від 11.09.2024 року про вручення йому повістки.
Таким чином, відзив відповідача, згідно норм КАС України, необхідно повернути як неналежно оформлену заяву по суті справи.
ОСОБА_1 зазначає, що вказане нормативно правове обґрунтування та обставини у самому відзиві, а також наданий до суду єдиний письмовий доказ (розписка), не спростовує жодного документально підтвердженого твердження, наведеного у його позовній заяві.
Також, ненадання до матеріалів відзиву належних письмових доказів (окрім розписки, яку надіслано тільки для суду), які в тому числі витребувані згідно ухвали суду, прямо свідчить про відсутність таких доказів у розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У зв'язку з вище наведеним, позивач просив вважати відзив ІНФОРМАЦІЯ_2 із долученою копією розписки від 11.09.2024 року неподаними та повернути їх відповідачу без розгляду, а позовну заяву задоволити та скасувати постанову.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 14.10.2025 року поновлено строк на оскарження постанови, відкрито провадження по адміністративній справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 14.10.2025 витребувано докази, щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення.
У відповідності до ч. 3 ст. 194 КАС України судом проведено розгляд справи у відсутності сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 виданого Косівським РВ УМВС України в Івано-Франківській області 06.07.2011 року (а.с.10-11). Зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_2 (а.с.13)
Згідно трекінгу поштового відправлення АТ «Укрпошта», лист Косівського відділу ДВС у Косівському районі №36085/25821/01 від 25.09.2025 року позивач отримав 03.10.2025 року (а.с.15).
Відповідно до Постанови старшого державного виконавця Косівського ВДВС, стосовно ОСОБА_1 25.09.2025 року відкрито виконавче провадження ВП № 79188878 про стягнення з нього 34000 грн. штрафу на рахунок ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно постанови №4287 від 13.10.2024 року (а.с.17-18).
25.09.2025 року старшим державним виконавцем Косівського ВДВС винесено Постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, а також Постанову про стягнення виконавчого збору (а.с.19-21).
06.10.2025 року ОСОБА_1 подав клопотання старшому державному виконавцю щодо надання доступу (копій документів) до матеріалів Виконавчого провадження для належного ознайомлення (а.с.23).
17.09.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 направило до Косівського ВДВС заяву про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави суми адміністративного штрафу у подвійному розмірі (а.с.24).
Згідно копії постанови №4287 від 13.10.2024 року, складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. (а.с.25-26).
ОСОБА_1 надано копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 з відмітками про перетин державного кордону у період з 08.04.2024 по 27.09.2025 року (а.с.27-31).
Згідно військово-облікового документу, сформованого у застосунку Резерв+, зафіксовано дату оновлення ОСОБА_1 військово-облікових даних 14.07.2024 року. Відстрочка до 18.02.2026 року, тип відсрочки - бронювання, відсрочка надана ІНФОРМАЦІЯ_7 ; номер в реєстрі Оберіг - 110320209309261300005 (а.с.32).
Наказом від 03.01.2024 року № 3, ОСОБА_1 прийнято на роботу водієм ТзОВ «П-Транс» (а.с.33).
Відповідно до інформації про діяльність ТзОВ «П-Транс», підприємство займається міжнародними пасажирськими перевезеннями (а.с.34-43).
Позивачем додано роздруківку із сайту Міністерства оборони України із роз'яснювальною інформацією про електронний кабінет (Резерв+) та Єдиний електронний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» (а.с.44-52).
09.10.2025 року ОСОБА_1 надсилав клопотання до ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання копій матерілів справи про адміністративне правопорушення (а.с.53).
До відзиву на позовну заяву представником ІНФОРМАЦІЯ_2 додано матеріали справи № 4287 про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: рапорт від 19.09.2024 року офіцера ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 про неприбуття за врученою повісткою для уточнення облікових даних ОСОБА_1 (а.с.74); супровідний лист начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 (а.с.76); копія розписки ОСОБА_1 , про те, що він повідомлений про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 12.09.2024 року (а.с.78); копію постанови №4287 від 13.10.2024 року, складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. (а.с.80-81); копію заяви про відкриття иконавчого провадження (а.с.82).
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (ч. 2 ст. 9 КАС України).
Згідно з ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частинами 1, 2 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 3 статті 288 КУпАП передбачено, що оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Відповідно до п.п. 1, 3, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Нормами КУпАП регламентовано, що відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.
Згідно зі ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 17 Конституції України передбачено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
В преамбулі Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі № 3633-ІХ) визначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Метою прийняття Закону № 3633-ІХ було удосконалення процедур мобілізації, питань проходження військової служби, а також функціонування військових формувань, у тому числі тих, на яких покладені мобілізаційні функції.
Введення Законом № 3633-ІХ обов'язку щодо оновлення кожним військовозобов'язаним своїх персональних даних протягом 60 днів з дня набрання чинності цим законом, мало на меті удосконалення та, в першу чергу, полегшення роботи Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі ТЦК), на які покладено функції, зокрема, з обліку військовозобов'язаних, проведення їх медичних оглядів та призову на військову службу. Самостійне оновлення військовозобов'язаним своїх персональних даних забезпечує ефективне функціонування системи військового обліку та значно економить дорогоцінний час працівників ТЦК, який останні змушенні витрачати на розшук військовозобов'язаних, уточнення їх даних, замість того, щоб витрачати зусилля на виконання інших функцій покликаних забезпечити ефективну обороноздатність держави.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Отже, враховуючи вимоги зазначеного абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абз. 2-6, зобов'язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Частиною 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, окрім іншого: - уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (абзац 2); - виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (абзац 6).
Частина 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладена в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024, який набув чинності 18 травня 2024 року.
Відповідно до ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (далі - Порядок), який набрав чинності 05.01.2023.
Відповідно до п.4 Порядку завданнями військового обліку є, зокрема, своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов'язаних та резервістів; забезпечення контролю за станом військового обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях; забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами правил військового обліку; забезпечення громадян України інформацією щодо виконання ними військового обов'язку.
При цьому, військовозобов'язаним було забезпечено можливість використання кількох варіантів оновлення своїх персональних даних на вибір, у тому числі і через електронний кабінет, що взагалі не потребує відвідання державних установ.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період. Частиною 1 ст. 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, зокрема із витягу додатку «Резерв+» відомо, що військово-облікові дані ОСОБА_1 уточнено 14.07.2024 року, вчасно. Крім того, відповідно до інформації зазначеної у витягу, ОСОБА_1 встановлена відстрочка від військової служби до 18.02.2026 року. У вказаному витягу також зазначені інформація про місце обліку, а саме ІНФОРМАЦІЯ_7 , номер в реєстрі Оберіг, та дату уточнення даних.
Крім того, з копій закордонного паспорта позивача ОСОБА_1 встановлено, що період коли йому нібито була вручена повістка, останній перебував закордоном
У відзиві на позовну заяву, відповідачем жодним чином не прокоментовано той факт, що з'явитися ОСОБА_1 мав 12.09.2024 року, в той час як у постанові зазначено, що повістку про виклик №164 він також отримав 12.09.2024 року. Отже інформація зазначена в постанові про адміністративне правопорушення та в копії розписки підписаної нібито ОСОБА_1 містить суперечності.
Суд також звертає увагу на той факт що у розписці про одержання повістки №164 підпис нібито громадянина ОСОБА_1 не відповідає його підпису в паспорті громадянина України, який міститься в матеріалах справи. А відтак, незрозуміло, хто саме підписував вказану розписку.
З наданих позивачем письмових доказів встановлено, що такий з 2024 року офіційно працевлаштований водієм пасажирських перевезень у ТзОВ «П-Транс» та згідно копії закордонного паспорта неодноразово перетинав державний кордон України, а відтак проходив відповідну перевірку. Дані оновлено вчасно.
Доказів умисної неявки позивача до відповідного ТЦК та СП за отриманою повісткою до суду не надано зі сторони відповідачів.
Згідно ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1ст. 72 КАС України,доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ч. 2ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
Також, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно п. 3) ч. 3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Досліджені судом докази у їх сукупності свідчать про відсутність беззаперечних доказів того, що оскаржувана постанова прийнята з урахуванням усіх істотних обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Ураховуючи наведене, а також те, що під час розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов'язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача рішення, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови та необхідність її скасування із закриттям провадження в справі про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У своїй постанові від 18.03.2020 року у справі № 543/775/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зі змісту ч. 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Таким чином, судовий збір для звернення до суду з позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення складає у 2025 році 605,60 грн.
Отже, в порядку ч. ч. 1, 3 ст.139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати за подання до суду позовної заяви в розмірі 605 грн. 60 коп. судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
В той же час згідно квитанції на переказ готівки № 37 від 13.10.2025 року при зверненні до суду з позовом, позивачем сплачено 1211, 20 грн. Таким чином, сума судового збору в розмірі 605, 60 грн., є зайво сплаченою, а відтак, її слід повернути позивачу.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 73 - 77, 139, 242-246, 262, 286, 293, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення № 4287 від 13.10.2024 року - задовольнити.
Скасувати постанову № 4287 від 13.10.2024 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , а провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області повернути платнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , жителю АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 - 605, 60 грн судового збору, який був сплачений згідно квитанції на переказ готівки №37, дата здійснення платіжної операції 13.10.2025 року (рахунок отримувача UA908999980313121206000009644, код отримувача 37951998, отримувач ГУК в Івано-Франківській обл./ТГ Косів 22030101).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складено 03 листопада 2025 року.
Суддя Ю. С. Кіцула