Справа № 347/2298/21
Провадження № 2/347/7/25
23 жовтня 2025 року м. Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Кіцули Ю. С.,
за участю:
секретаря Сумарука І.П.,
представника позивача
Косівської окружної прокуратури
Івано-Франківської області Ковалюка В.П.,
представника позивача
Івано-Франківської ОДА Ігнатенка О.Ю. (в режимі відеоконференції)
представника відповідача ОСОБА_1 Сторожук С.С., (в режимі відеоконференції)
представника відповідача
Головного управління
Держгеокадастру
в Івано-Франківській області Бабули Д.Я., (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Яблунівської селищної ради об'єднаної територіальної громади Косівського району Івано-Франківської області, третя особа без самостійних вимог: Косівське районне підприємство «Райагроліс» до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок,
Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.
04.11.2021 року керівник Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Яблунівської селищної ради об'єднаної територіальної громади Косівського району Івано-Франківської області звернувся в суд з даним позовом.
Позовні вимоги мотивовані тим, що підставою для звернення до суду з позовом стало порушення інтересів держави, а саме порушення вимог чинного законодавства при розпорядженні землями лісового фонду та землями комунальної власності, як унікального природного ресурсу, що перебуває під особливим захистом держави.
Так, Косівський відділ Коломийської місцевої прокуратури підтримував публічне обвинувачення у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018090190000168 від 08.05.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України, стосовно ОСОБА_2 .Як було встановлено в ході досудового слідства, ОСОБА_2 , будучи сільським головою села Люча, Косівського району, в другій половині листопада 2006 року, підписав, скріпив гербовою печаткою та видав офіційний неправдивий документ - рішення Лючанської сільської ради за №6-5/2006 від 27.11.2006 про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства. Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2 , достовірно знаючи про те, що ОСОБА_1 не використовувала земельну ділянку площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства в с. Люча, урочище «Рушір», Косівського району раніше, що підтверджується записами погосподарської книги з 1998 року, скріпив гербовою печаткою та видав довідку № 1539 від 13.12.2006 з неправдивими відомостями, в якій було зазначено про користування згідно записів господарської книги з 1998 року земельною ділянкою ОСОБА_1 площею 2,0000 га. При цьому, питання про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки на розгляд сесії Лючанської сільської ради не вносилось, заява ОСОБА_1 про надання їй у власність вказаної земельної ділянки, як такої, що перебувала у її користуванні з 1998 року, подана останньою особисто тодішньому сільському голові села Люча та результат її розгляду зазначений у рішенні №6-5/2006 від 27.11.2006. ОСОБА_1 , отримавши підроблене рішення сільської ради, оформила державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №855327 від 13.11.2008. У подальшому, за заявою ОСОБА_1 здійснено розподіл вказаної земельної ділянки на дві: площею 1,1540 га (державний акт на право власності серії ЯЛ № 418417 від 27.03.2012) та 0,8486 га (державний акт на право власності серії ЯЛ № 418416 від 27.03.2012).
За результатами судового розгляду даного кримінального провадження, ухвалою Косівського районного суду від 27.06.2019 ОСОБА_2 звільнено від відповідальності по нереабілітуючих підставах - у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (на підставі п.4 ст. 49 Кримінального кодексу України).
Під час досудового розслідування даного кримінального провадження та судового розгляду, шкоду заподіяну кримінальним правопорушенням, добровільно не відшкодовано, цивільний позов не заявлявся.
Враховуючи, що шкоду заподіяну злочином не було відшкодовано, 10.09.2019 Коломийською місцевою прокуратурою до Косівського районного суду в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Яблунівської селищної ради Косівського району, Косівського районного підприємства «Райагроліс» пред'явлено позову заяву про відшкодування шкоди, завданої злочином, шляхом визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ №418416 від 27.03.2012, ЯЛ №418417 від 27.03.2012, скасування записів про державну реєстрацію актів на право власності на земельну ділянку фізичної особи №262360001002524, №262360001002525 та повернення земельних ділянок. Рішенням Косівського районного суду від 24.09.2020 року вказаний позов було задоволено. Однак, в ході перегляду судового рішення апеляційною та касаційною інстанціями, Постановою Верховного Суду від 09.06.2021 року касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури було задоволено частково та постановлено:
«Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 січня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Яблунівської селищної ради об'єднаної територіальної громади до ОСОБА_1 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та зобов'язання повернути земельні ділянки змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Рішення Косівського районного суду від 24 вересня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 січня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Косівського районного підприємства «Райагроліс» до ОСОБА_1 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та зобов'язання повернути земельні ділянки скасувати.
Позовні вимоги заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Косівського районного підприємства «Райагроліс» до ОСОБА_1 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та зобов'язання повернути земельні ділянки залишити без розгляду».
Прокурором у позовній заяві також зазначено, що колегію суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.06.2021 вказано, що у справі, що переглядається: оспорювані прокурором державні акти видані управлінням Держгеокадастру Косівського району; прокурор позовних вимог до головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області не пред'явив, клопотань про залучення управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області до участі у справі як співвідповідача не заявляв, а тому, за таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних державних актів внаслідок неналежного складу співвідповідачів.
Окрім цього, оскільки Івано-Франківська обласна державна адміністрація та Яблунівська селищна рада об'єднаної територіальної громади Косівського району Івано-Франківської області не вжила жодних заходів, спрямованих на повернення незаконно відчуженої земельної ділянки, Косівська окружна прокуратура Івано-Франківської області вбачає підстави для звернення до суду з метою захисту інтересів Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Яблунівської селищної ради об'єднаної територіальної громади Косівського району Івано-Франківської області у порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру», у зв?язку із неналежним здійсненням своїх повноважень відповідними органами.
У зв?язку із наведеним, позивач просив:
- визнати недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №418416 від 27.03.2012 площею 0,8460 га, та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №418417 від 27.03.2012 площею 1,1540 га, які видані ОСОБА_1 ;
- витребувати у ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 2623684101:36:001:0001 площею 0,8460 га, розташовану у селі Люча урочище «Рушір» Яблунівської селищної ради об'єднаної територіальної громади Косівського району Івано-Франківської області до земель лісового фонду Івано-Франківської обласної державної адміністрації та
- витребувати у ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 2623684101:36:001:0002 площею 1,1540 га, розташовану у селі Люча урочище «Рушір» Яблунівської селищної ради об'єднаної територіальної громади Косівського району Івано-Франківської області: - в частині площі 0,4184 га до земель лісового фонду Івано-Франківської обласної державної адміністрації; - в частині площі 0,7356 га до земель запасу Яблунівської селищної ради об'єднаної територіальної громади Косівського району Івано-Франківської області.
У відзиві на позов поданому до суду 20.12.2022 року представником Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Головне управління позовні вимоги не визнало мотивуючи тим, що за згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як вбачається прямо з позовної заяви ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення,однак його було звільнено від відповідальності по нереабілітуючих підставах - у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Оскільки, шкоду було саме заподіяно ОСОБА_2 , а не ГУ Держгеокадастру, то відповідно позовна заява про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням не може стосуватися Головного управління.
Відповідно до ч.2 ст.51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України.
За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Зазначений висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61 цс18).
Крім того, позивач в підставах позову не наводить жодного обґрунтування незаконності в діях Головного управління.
Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Постановою від 14.07.2021 по справі №752/10533/19 визначена позиція із даного питання, а саме: «...Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі №520/17304/ 15-ц.
Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17).
Також, Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх постановах від 12 лютого 2020 року у справі №2140/1950/18 (провадження № 11-975апп19), у справі № 820/4524/18 (провадження № 11-948апп19) від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) висловлювала правову позицію про те, що у справах про скасування державної реєстрації права власності вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому такі справи мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Встановивши, що позивачем оспорюється зокрема право власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради та право користування НПП "Голосіївський" на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:79:304:0007, що залучені до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійний вимог щодо предмета спору, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та державні реєстратори не є належними відповідачами у цій справі....»
Отже, Головне управління не може бути належним відповідачем по справі.
За інформацією Відділу у Косівському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2623684101:01:003:0039 для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га. Розробником технічної документації із землеустрою на підставі якої відводилась земельна ділянка був ПНВП «Укрспецтехнологія». На підставі технічної документації видано правовстановлюючий документ - Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 855327, реєстраційний номер 0108306000107 від 13.11.2008 року.
В результаті її поділу, утворились ділянки з кадастровим номерами 2623684101:36:001:0001, 2623684101:36:001:0002. Розробником технічної документації із землеустрою є ТзОВ «ТиСаЗахід». На підставі технічної документації із землеустрою видано правовстановлюючі документи - Державні акти на право власності на земельну ділянку: серія ЯЛ №418416 реєстраційний номер 262360001002524 від 27.03.2012 року та серія ЯЛ №418417 реєстраційний номер 262360001002525 від 27.03.20212 року.
Виходячи з наведеного Державні акти на право власності на земельні ділянки видавалися на підставі рішення Лючанської сільської ради Косівського району від 27.11.2006 року та Технічних документацій із землеустрою. Зазначили, що відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно з частиною десятою Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.
Отже, Державні акти на право власності на земельні ділянки видавалися на підставі рішення Лючанської сільської ради Косівського району від 27.11.2006 року та Технічних документацій із землеустрою.
У зв?язку із наведеним, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та витребуванні земельних ділянок в повному обсязі (а.с.56-60 т.2).
У відповіді на відзив поданому до суду 03.01.2023 року керівником Косівської окружної прокуратури, представник позивача повторно послався на мотиви та підстави звернення до суду наведені у позовній заяві, та додатково зазначив, що факти викладені у відзиві відповідача (Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області) щодо заявленого прокурором позову ніяким чином не спростовують підстави та обставини за яких прокурором подано позовну заяву в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Яблунівської селищної ради, оскільки підставою для звернення до суду з позовом стало порушення інтересів держави, а саме порушення вимог чинного законодавства при розпорядженні землями лісового фонду та землями комунальної власності, як унікального природного ресурсу, що перебуває під особливим захистом держави.
Представник позивача повторно послався на Постанову Верховного суду від 09.06.2021 у справі №347/1750/19, в якій вказано, що «у справі, що переглядається оспорювані прокурором державні акти видані управлінням Держгеокадастру Косівського району; прокурор позовних вимог до головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області не пред'явив, клопотань про залучення управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області до участі у справі як співвідповідача не заявляв, а тому, за таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних державних актів внаслідок неналежного складу співвідповідачів».
Щодо вимоги про витребування земельної ділянки зазначив, що п.4 ч.2 ст.16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав передбачено відновлення становища, яке існувало до порушення. А згідно ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Відповідно до ст.388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Спірна земельна ділянка вибула з володіння держави, не з її волі, оскільки компетентним органом у встановленому законом порядку рішення про передачу земельної ділянки не приймалося.
Верховний Суд України у постанові №6-34 цс11 від 26 вересня 2011 року зазначив, що у разі встановлення незаконності вибуття земельних ділянок із державної власності та визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними у зв'язку з тим, що згідно зі статтями 60, 61 ЗК України не могли надаватися для зазначеного в державних актах цільового призначення, позов про їх витребування з чужого незаконного володіння підлягає задоволенню відповідно до положень статей 387, 388 ЦК України.
Вважає, що вимога про витребування земельної ділянки у даному випадку узгоджується із змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини, у відповідності до яких особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника. Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.
З урахуванням викладеного, представник позивача просив позовні вимоги задоволити в повному обсязі (а.с.110-121 т.2).
У відзиві на позов поданому 10.01.2023 року, представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Сторожук С.С. позовні вимоги заперечила повністю, поданий позов вважає незаконним, необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, у провадженні Косівського районного суду перебувала справа №347/1750/19 за позовом Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Яблунівської селищної ради об'єднаної територіальної громади, Косівського РП «Райагроліс» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про відшкодування шкоди завданої злочином, шляхом визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування записів про державну реєстрацію актів на право власності на земельні ділянки та повернення земельних ділянок.
У цій справі, прокуратурі в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Яблунівської селищної ради об'єднаної територіальної громади в задоволенні позову було відмовлено (в інтересах Косівського РП «Райагроліс» - залишено без розгляду).
Позов був заявлений про той самий предмет і з тих самих підстав до ОСОБА_1 . За результатами розгляду цієї справи (№347/1750/19) суд першої інстанції рішенням від 24.09.2020 року позовні вимоги прокурора задовольнив в повному обсязі. Проте, 12 січня 2021 року Постановою Івано-Франківського апеляційного суду рішення Косівського районного суду від 24 вересня 2020 року - скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Яблунівської селищної ради об'єднаної територіальної громади та Косівського РП «Райагроліс» - відмовлено. Далі, Постановою Верховного Суду від 09 червня 2021 року постановлено - постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 січня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Яблунівської селищної ради об'єднаної територіальної громади до ОСОБА_1 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та зобов'язання повернути земельні ділянки - змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Детально проаналізувавши Постанову Верховного Суду 09 червня 2021 року по цій справі № 347/1750/19, встановлено: «У справі, що переглядається: оспорювані прокурором державні акти видані управлінням Держгеокадастру Косівського району; прокурор позовних вимог до головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області не пред'явив, клопотань про залучення управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області до участі у справі як співвідповідача не заявляв, а тому, за таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних державних актів внаслідок неналежного складу співвідповідачів. З огляду на незалучення до участі в справі осіб, питання про права та обов?язки яких підлягає вирішенню за результатами розгляду позовних вимог, у задоволенні вказаних вимог слід було відмовити з цих підстав. Натомість позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити певні дії є похідними від позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних державних актів, в їх задоволенні слід відмовити з цих підстав. Апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні позовних вимог, проте помилилися щодо мотивів такої відмови, а тому постанову апеляційного суду в цій частині належить змінити в мотивувальній частині».
Отже, беручи до уваги все вищезазначене та вищезазначені рішення, Косівська окружна прокуратура, діючи в інтересах держави повторно звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , з тим самим предметом та з тих самих підстав, знаючи про наявність рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , що набрало законної сили, що, в свою чергу, не передбачено вимогами чинного цивільного процесуального законодавства, є протиправними діями, та є підставою для закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Таким чином, позивач за наявності рішення суду, що набрало законної сили, повторно звертається з позовом до ОСОБА_1 про той самий предмет і з тих самих підстав та намагається позбавити відповідача права власності на спірні земельні ділянки - не в інтересах держави (в особі Яблунівської селищної ради ОТІ Косівського району в Івано-Франківській області і Івано-Франківської обласної державної адміністрації), і не на умовах, передбачених законом і принципах, в т.ч. міжнародного права, чим не дотримується рівноваги між інтересами суспільства і правами власника, а також порушує принцип правової визначеності. Принцип правової визначеності диктує, що коли цивільний спір розглядається судом по суті, він повинен бути вирішений раз і назавжди (у даному випадку спір уже вирішено, розглянуто судом і є остаточне рішення, що набрало законної сили). Надання державі «другого шансу» в іншому судовому провадженні (в тому числі із іншою теоретичною кваліфікацією) порушує resjusdicata. Справа Кехая та інші проти Болгарії (Kehayaand Othersv. Bulgaria),47797 та 68698/01,12.01.2006 року).
Відповідач не погоджується із доводами та вимогами позивача, оскільки спірні акти прийняті в порядку та у відповідності законодавства, за наявності законних підстав.
Окрім того, позивачем не зазначено у позові зміст позовних вимог до кожного з відповідачів, не наводить підстав, не зазначає яким чином та на основі яких доказів Відповідач-2 порушив права позивача, не наводить жодного обґрунтування незаконності дій відповідача-2. А тому вважає, що відповідач-2, ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, не є належним відповідачем у цій справі.
Також звернула увагу щодо застосування строків позовної давності та подання окремо заяви про застосування у цій справі наслідків спливу загального строку позовної давності з тих підстав, що відповідач ОСОБА_1 після отримання у 2006 році державного акту про право приватної власності на згадану вище земельну ділянку площею 2 га, зареєструвала право власності на цю земельну ділянку, і вільно володіла нею з 2006 року по цей час.У 2010 у Лючанську сільську раду було подано заяву про поділ спірної ділянки на дві окремі. Після відповідних проектно-пошукових геодезичних робіт ОСОБА_1 у 2012 було видано два державні акти на дві земельні ділянки. Отже, Відповідачем-1 ще в 2010 оновлювалися правовстановлюючі документи, виготовлялися кадастрові номери, вказані документи проходили усі необхідні державні та міжвідомчі перевірки, погоджувалися органом місцевого самоврядування та суміжними користувачами. Тоді головою Лючанської сільської ради був уже не ОСОБА_2 . З огляду на це, як мінімум в той період (2010) і землевпорядна служба і новий сільський голова (відповідно, органи - зокрема позивачі) за умови наявності зловживань попереднім сільським головою, мали можливість дізнатися про порушення при передачі спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 . Отже, позивач пропустив строк позовної давності щодо звернення до суду, так як позивачам роками відомо, що земельну ділянку, яку передано відповідачу-1 у власність ніхто і ніколи не використовував до цього, крім відповідача-1.Тому, навіть за умови доведеності неправомірності отримання ОСОБА_1 у приватну власність землі,є правові підстави для застостосування судом наслідків пропуску загального строку давності за заявою ОСОБА_1 .
У зв?язку із наведеним, представник відповідача просила в позові відмовити повністю та стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 судові витрати (а.с.128-144 т.2).
У запереченні на відповідь на відзив (прокурора) поданому до суду 13.01.2023 року представником ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Головне управління крім іншого, послалося на висновки висловлені у Постанові ВП Верховного Суду у справі №911/1830/19, в якій у п.7.6 зазначено, що «прокурор пред?явив вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області і відповідачем зазначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Тобто, позов фактично пред?явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області)». А це не відповідає ч.1 ст.45 ГПК України, тому позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.
У зв?язку із наведеним, представник відповідача ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, а судові витрати покласти на позивача (а.с.157-159 т.2).
У відповіді на відзив(представника відповідача Басараб Г.А.) поданому до суду 24.01.2023 року керівником Косівської окружної прокуратури, представник позивача повторно послався на мотиви та підстави звернення до суду наведені у позовній заяві, та крім іншого зазначив, що факти викладені у відзиві відповідача ОСОБА_1 , поданого її представником адвокатом Сторожук С.С. щодо заявленого прокурором позову, ніяким чином не спростовують підстави та обставини за яких прокурором подано позовну заяву в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Яблунівської селищної ради, оскільки підставою для звернення до суду з позовом стало порушення інтересів держави, а саме порушення вимог чинного законодавства при розпорядженні землями лісового фонду та землями комунальної власності, як унікального природного ресурсу, що перебуває під особливим захистом держави.
Зокрема, прокуратурою встановлено, що відчуження спірних земельних ділянок відбулося органом місцевого самоврядування в порушення вимог законодавства і вказані дії призвели до порушення прав держави, у частині незаконного відчуження землі, а орган, який мав би контролювати вказані порушення, фактично самоусунувся.
А тому, з урахуванням наведеного, просив позовну заяву задоволити в повному обсязі (а.с.175-185 т.2).
У запереченні на відповідь на відзив (прокурора) поданому до суду 25.01.2023рокупредставником відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Сторожук С.С., сторона відповідача-1 не погодилась із доводами наведеними прокурором у відповіді на відзив відповідача-1, з підстав наведених стороною відповідача-1 у відзиві на позов. Додатково зазначила, що позивач у відповіді на відзив не спростовує жодного доводу відповідача-1, зазначеного у відзиві на позовну заяву, тому вважає, що у позові слід відмовити повністю та стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 судові витрати (а.с.210-219 т.2).
Позиція сторін в судовому засіданні.
В судовому засіданні представник позивача, прокурор Ковалюк В.П. позовні вимоги підтримав з наведених у позові підстав та дав суду пояснення аналогічні тим, що зазначені у позовній заяві. Просив позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник Івано-Франківської ОДА, Ігнатенко О.Ю. позовні вимоги прокурора підтримали повністю з наведених прокурором підстав та просили позов задоволити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Сторожук С.С. позовні вимоги прокурора не визнала в повному обсязі, з підстав наведених нею у відзиві, запереченні на відповідь на відзив та клопотаннях про закриття провадження у справі і застосування строків позовної давності. Просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача ГУ Держгеокадастр в Івано-Франківській області Бабула Д.Я. позовні вимоги не визнав та заперечив з підстав наведених у поданому Головним управлінням відзиві на позов. Просив в позові відмовити в повному обсязі.
Заяви, та клопотання учасників справи.
Від представника Яблунівської селищної ради до суду поступила заява про розгляд справи без їх участі, у задоволенні позовних вимог не заперечують.
Позовні вимоги підтримують на розгляд суду.
Від третьої особи, Косівського РП «Райагроліс» до суду поступила заява про розгляд справи без участі їх представника.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 15.11.2021 року позовну заяву Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської областіприйнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з викликом учасників справи та призначено підготовче засідання, яке ухвалою від 05.08.2022 року закрито із призначенням справи до судового розгляду.
Ухвалою від 12.12.2022 року позовну заяву Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області прийнято до розгляду новим складом суду в порядку загального та призначено до судового розгляду на 30.01.2023 року.
30.01.2023 року у зв?язку із перебуванням судді на лікарняному, судове засідання відкладено на 15.03.2023 року.
Ухвалою від 15.03.2023 року у зв?язку із витребуванням доказів, у судовому засіданні оголошено перерву до 26.04.2023 року.
26.04.2023 року в судовому засіданні оголошено перерву до 10.05.2023 року.
Ухвалою від 10.05.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про закриття провадження у справі, судове засідання відкладено на 14.06.2023 року.
14.06.2023 року у зв?язку із перебуванням судді на лікарняному, судове засідання відкладено на 14.08.2023 року.
14.08.2023 року та 20.09.2023 рокув судовому засіданні оголошено перерву до 01.11.2023 року.
01.11.2023 року у зв?язку із перебуванням судді на лікарняному, судове засідання відкладено на 06.12.2023 року.
06.12.2023 року та 24.01.2024 року у зв?язку із оголошенням повітряної тривоги судове засідання відкладено на 14.02.2024 року.
Ухвалою від 14.02.2024 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про закриття провадження у справі.
14.02.2024 року від представника позивача поступила заява про відвід судді Кіцулі Ю.С.
Ухвалою від 15.02.2024 року відвід судді визнано необґрунтованим, а справу передано до канцелярії для визначення судді для розгляду заявленого відводу.
Ухвалою від 21.02.2024 року - відмовлено в задоволенні відводу судді.
22.02.2024 року, 03.04.2024 року, 27.05.2024 року в судовому засіданні оголошено перерву до 03.07.2024 року.
03.07.2024 року у зв?язку із відсутністю електроенергії, судове засідання відкладено на 09.09.2024 року.
09.09.2024 року у зв?язку із підготовкою до судових дебатів, судове засідання відкладено на 29.10.2024 року.
29.10.2024 року у зв?язку із відрядженням судді, судове засідання відкладено на 11.12.2024 року.
11.12.2024 року у зв?язку із зайнятістю судді в іншому провадженні, судове засідання відкладено на 04.02.2025 року.
04.02.2025 року та 12.03.2025 року у зв?язку із клопотанням учасників справи, судове засідання відкладено на 23.04.2025 року.
23.04.2025 року у зв?язку із технічними проблемами, судове засідання відкладено на 27.05.2025 року.
27.05.2025 року за клопотанням представника позивача, судове засідання відкладено на 10.07.2025 року.
10.07.2025 року у зв?язку із відпусткою судді, судове засідання відкладено на 25.08.2025 року.
25.08.2025 року та 13.10.2025 року оголошено перерву до 23.10.2025 року.
Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом установлено, що згідно копії рішення сесії Лючанської сільської ради від 27.11.2006 року за № 5-5/2006 та № 6-5/2006, за підписом сільського голови Ковалюка М.Д. - надано дозвіл на виготовлення технічної документації на приватизацію земельної ділянки та передано у власність відповідачу ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, в тому числі за цільовим призначенням: ріллі - 2,0000 га (а.с.27, 28).
Згідно копії Державного акта серії ЯЛ №418416від 27.03.2012 року (а.с.29-31) та копіїДержавного акта серії ЯЛ №418417від 27.03.2012 року (а.с.32-34), на підставі Рішення від 27.11.2006 року 5 сесії 5 демократичного скликання Лючанської сільської ради та заяви про поділ земельної ділянки від 25.06.2010 року №2611 серії ВМХ №095828 - відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,8460 га кадастровий номер 2623684101:36:001:0001, розташованої у с. Люча Косівського району Івано-Франківської області та земельної ділянки площею 1,1540 га кадастровий номер 2623684101:36:001:0002, розташованої у с. Люча Косівського району Івано-Франківської області.
Відповідно до копії Довідки за №211 від 24.04.2018 року виданої в.о. старости с.Люча Яблунівської селищної ради, ОСОБА_1 в 2006 році набула право власності на будинковолодіння, що попередньо належало жительці с. Люча Косівського району, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вказаним господарством відповідно до записів погосподарських книг було закріплено 0,35 га землі. Відтак 20.11.2006 року ОСОБА_1 прописалася в с. Люча та стала землекористувачем тієї земельної ділянки, що була закріплена за вказаним будинковолодінням загальною площею 0,35 га., про що було зроблено відповідний запис в погосподарській книзі за 2006-2010 роки (а.с.35, 36-38).
Згідно копії протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_2 від 26.04.2019 року, останній крім іншого, дав показання про загальний порядок отримання особою у власність земельної ділянки та визнав свою вину лише у тому, що видав довідки, які містять завідомо неправдиві відомості (а.с.39-41).
Згідно копії протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 12.04.2019 року, остання крім іншого, дала показання, що її донька ОСОБА_4 зі своїм чоловіком у 2006 році придбали у с. Люча, Косівського району будинковолодіння і попросили її оформити на себе земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. Про те, що вказана земельна ділянка частково належить до лісового фонду, їй нічого не було відомо (а.с.42-45).
Відповідно до копій протоколів допиту від 24.04.2019 року, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дали однакові показання про те, що з 2006 року по 2011 рік були депутатами Лючанської сільської ради та приймали участь у засіданнях сесій вказаної ради. Під час представлення їм слідчим протоколу засідання сесії Лючанської сільської ради від 27.11.2006 року з приводу розгляду на сесії питання щодо виділення та передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки - не змогли пригадати чи були присутні під час розгляду такої заяви та за передачу такої земельної ділянки не голосували (а.с.49-52).
Згідно копії протоколу допиту представника потерпілого (юридичної особи) від 25.04.2019 року (Косівського РП «Райагроліс») (а.с.55-56), копії протоколу огляду місця події від 19.04.2019 року (земельної ділянки в с. Люча, що належить ОСОБА_1 ) (а.с.57-59), копії протоколу огляду документів від 11.01.2019 року (погосподарських книг Лючанської сільської ради з 1996 по 2010 роки (а.с.60-61), копії протоколу огляду документів від 10.04.2019 року (технічної документації із землеустрою ОСОБА_1 ) (а.с.62-63), - встановлено, що вказані документи були складені в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018090190000168 від 08.05.2018 року відносно ОСОБА_2 , якого згідно копії ухвали Косівського районного суду від 27.06.2019 року було звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.364, ч. ст.366 КК України на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України у зв?язку із закінченням строків давності (а.с.64-70).
Згідно копії Інформаційної довідки про вартість об?єкта оцінки від 30.07.2019 року, ринкова вартість земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,8460 га кадастровий номер 2623684101:36:001:0001, що знаходиться в с. Люча, урочище Рушір,Косівського району, Івано-Франківської області, становить 1 438 200 грн. (а.с.71).
Також, згідно копії Інформаційної довідки про вартість об?єкта оцінки від 30.07.2019 року, ринкова вартість земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,1540 га кадастровий номер 2623684101:36:001:0002, що знаходиться в с. Люча, урочище Рушір,Косівського району, Івано-Франківської області, становить 1 961 800 грн., площа накладення 0,4184 га становить 711 300 грн. (а.с.72).
Відповідно до копії Висновку експерта №644/697/19-28 від 26.04.2019 року з копіями додатків наданих на дослідження експерту, експертом було встановлено часткове накладення земельних ділянок, що перебувають у власності ОСОБА_1 із земельними ділянками, які перебувають у постійному користуванні Косівського РП «Райагроліс» (а.с.73-90).
Згідно копії Рішення 22 сесії третього демократичного скликання Івано-Франківської обласної ради від 18 жовтня 2001 року за №537-22/2001 встановлено надання в постійне користування районним спеціалізованим агролісгоспам та районним підприємствам обласного комунального агролісгосподарського підприємства «Івано-Франківськоблагроліс» із земель запасу обласної ради, які були у тимчасовому користуванні колишніх міжгосподарських лісгоспів, лісництв, колгоспів, земельні ділянки лісового фонду для ведення лісового господарства згідно з додатками 1,2 (Додаток 2 - Косівське РП «Райагроліс») (а.с.91-96).
Згідно копій повідомлень за №09.54-60-805ВИХ-21, №09.54-60-806ВИХ-21 та №09.54-60-804ВИХ-21 від 01.10.2021 року - Косівська окружна прокуратура повідомила Яблунівську селищну раду, Косівське РП «Райагроліс» та Івано-Франківську ОДА про наявність підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави в суді шляхом подання позовної заяви до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок (а.с.97-110).
Згідно копії Постанови Верховного Суду від 09.06.2021 року (а.с.69-84 т.2), касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури було задоволено частково та постановлено:
«Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 січня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Яблунівської селищної ради об'єднаної територіальної громади до ОСОБА_1 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та зобов'язання повернути земельні ділянки змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Рішення Косівського районного суду від 24 вересня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 січня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Косівського районного підприємства «Райагроліс» до ОСОБА_1 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та зобов'язання повернути земельні ділянки скасувати.
Позовні вимоги заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Косівського районного підприємства «Райагроліс» до ОСОБА_1 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та зобов'язання повернути земельні ділянки залишити без розгляду».
В свою чергу, згідно копії постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 12.01.2021 року, рішення Косівського районного суду від 24.09.2020 року (яким позовні вимоги прокурора в інтересах держави було задоволено повністю (а.с.90-92 т.2) - скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у позові заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Яблунівської селищної ради об'єднаної територіальної громади, Косівського районного підприємства "Райагроліс" до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про відшкодування шкоди завданої злочином, шляхом визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування записів про державну реєстрацію актів на право власності на земельні ділянки та повернення земельних ділянок(а.с.85-89 т.2).
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з передачею відповідачу у приватну власність земельної ділянки, яка в подальшому була поділена на дві земельні ділянки, які перебували у постійному користуванні Косівського РП «Райагроліс».
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Принцип непорушності права приватної власності закріплено в ст.41 Конституції України, якою, зокрема передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Також, згідно до вимог ст.ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч.2 ст.373 ЦК України, право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності (ч.1 ст. 386 ЦК України).
Як передбачено ч.1 ст.3 Земельного Кодексу України (далі-ЗК), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України (в редакції від 31.03.2006 року, що діяла на час прийняття сільською радою рішення від 27.11.2006 року), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Так, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачено нормами ст.118 ЗК України.
Зокрема, відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України (в редакції від 31.03.2006 року, що діяла на час прийняття сільською радою рішення від 27.11.2006 року), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
Відповідно до ст. 125 ЗК України(в редакції від 31.03.2006 року, що діяла на час прийняття сільською радою рішення від 27.11.2006 року), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст.126 ЗК України в редакції від 31.03.2006 року, що діяла на час прийняття сільською радою рішення від 27.11.2006 року).
Згідно зі ст. 152 ЗК України (в редакції Закону №1174-IX, який діє з 28.10.2021 року, тобто на дату подання позову до суду),власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Способи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки передбачено частиною третьою статті 152 ЗК України.
У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі №911/2701/17 (провадження № 12-258гс18) вказано, що частиною п'ятою статті 116 ЗК України унормовано, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Земельні ділянки формуються як об'єкти цивільних прав: власності, постійного користування, оренди відповідно до закону, і припинення прав щодо цих об'єктів також має відбуватись виключно у відповідності до закону».
Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, рішенням 22 сесії третього демократичного скликання Івано-Франківської обласної ради від 18 жовтня 2001 року за № 537-22/2001, було надано в постійне користування районним спеціалізованим агролісгоспам та районним підприємствам обласного комунального агролісгосподарського підприємства «Івано-Франківськоблагроліс» із земель запасу обласної ради, які були у тимчасовому користуванні колишніх міжгосподарських лісгоспів, лісництв, колгоспів, земельні ділянки лісового фонду для ведення лісового господарства згідно з додатками 1,2 (Додаток 2 - Косівське РП «Райагроліс»)
Рішенням сесії Лючанської сільської ради від 27 листопада 2006 року за № 6-5/2006, завіреним та виданим сільським головою Ковалюком М. Д. - передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, в тому числі за цільовим призначенням: ріллі - 2,0000 га.
У 2010 році відповідачем було подано у Лючанську сільську раду заяву про поділ спірної ділянки на дві окремі ділянки.
На підставі вказаного рішення сесії сільської ради ОСОБА_1 управлінням Держгеокадастру Косівського району видано державні акти на право власності на земельну ділянку, а саме: державний акт серії ЯЛ №418417 від 27 березня 2012 року на земельну ділянку площею 1,1540 га кадастровий номер 2623684101:36:001:0002, розташовану у с. Люча урочище «Рушір» Косівського району Івано-Франківської області; державний акт серії ЯЛ №418416 від 27.03.2012 року на земельну ділянку площею 0,8460 га кадастровий номер 2623684101:36:001:0001, розташовану у с. Люча урочище «Рушір» Косівського району Івано-Франківської області.
Згідно висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 26 квітня 2019 року за № 644/697/19-28 щодо наявності порушень землекористування земельною ділянкою кадастровий номер 2623684101:03:001:0039 площею 2,0 га, яка поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 2623684101:36:001:0001 та 2623684101:36:001:0002, та які надані у власність ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0,8460 га з к/номером 2623684101:36:001:0001 повністю накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні Косівського РП «Райагроліс», а земельна ділянка площею 1,1540 га з к/номером 2623684101:36:001:0002 в частині площі 0,4184 га частково накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні Косівського РП «Райагроліс».
Вказана земельно-технічна експертиза від 26 квітня 2019 року проведена в рамках кримінального провадження, була проведена без надання експерту необхідних і належних правовстановлюючих документів, які б підтверджували виникнення у Косівського РП «Райагроліс» права постійного користування земельною ділянкою площею 20531 га з визначеними у встановленому законодавством порядку межами на місцевості. Експертиза проведена тільки на основі: матеріалів кримінального провадження, матеріалів технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_1 площею 2 га, відомостей Публічної кадастрової карти України, рішення Івано-Франківської ОДА від 18.10.2001 року №537-22/2001 про надання в постійне користування земель лісового фонду, Планшету № 13 лісовпорядкування 1997 року по Яблунівському лісництву Косівського району Івано-Франківської області.
Також,судом встановлено, що рішення Івано-Франківської обласної ради від 18.10.2001 року №537-22/2001 про передачу у постійне користування земельної ділянки загальною площею 20531 га фактично не виконано, зокрема, в натурі (на місцевості) земля не відведена, її межі не встановлювались.
Згідно Державного реєстру земель станом на 01.01.2013 року право постійного землекористування Косівського РП «Райагроліс» не зареєстровано, отже правовстановлюючі документи цьому державному підприємству не видавались. Це вбачається із змісту листа Держгеокадастру. (матеріали цивільної справи 347/1750/19 оглянуті в судовому засіданні).
Більш того, суду не надано належних доказів того, що правовстановлюючі документи на зазначену земельну ділянку видані Косівському РП «Райагроліс» із точним визначенням меж.
Крім того, експертом при проведенні топографо-геодезичної зйомки межі земельної ділянки, яка, як стверджував позивач, надана в постійне користування Косівському РП «Райагроліс», були зафіксовано в місцях, на які вказав лісничий, тобто у неналежний спосіб. Правовстановлюючі документи на ділянку Косівського РП «Райагроліс» і акт відведення, встановлення меж цієї ділянки на місцевості експерту не було надано (копія висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи). А тому, висновки експерта про належність більшої частини спірної земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 Косівському РП «Райагроліс», не можна вважати об'єктивними та правильними.
До того ж, названий висновок земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні не може вважатись належним і допустимим доказом при розгляді цивільної справи.
Матеріалами технічної документації із землеустрою з оглянутих матеріалів цивільної справи 347/1750/19 щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_1 площею 2 га, які є додатком до кримінального провадження №12018090190000168, зареєстрованого слідчим відділенням Косівського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області, підтверджено належність спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення територіальної громади і розташування її в межах населеного пункту с.Люча. Про це, зокрема, вказано у висновку Косівського районного відділу земельних ресурсів від 22.02.2007 року №07-12-9/314, який міститься у згаданих матеріалах технічної документації із землеустрою.
Окрім цього, серед долучених до позову матеріалів немає об?єктивних, безсумнівних доказів того, що питання надання ОСОБА_1 у приватну власність спірної земельної ділянки не розглядалось на сесії Лючанської сільської ради, і що саме відповідне рішення сільської ради було сфальсифіковане сільським головою ОСОБА_2 , оскільки сільський голова підписав/видав лише довідку, що містить завідомо неправдиві відомості.
Зокрема, з протоколів допиту свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які були депутатами Лючанської сільської ради з 2006 року по 2011 рік, вбачається, що вони не стверджували категорично, що згадане питання сесією сільської ради не розглядалось взагалі, а зазначили, що вони цього не пам'ятають. Свідки пояснили, що слідчим їм пред'явлено протокол засідання сесії Лючанської сільської ради від 27.11.2006 року, із змісту якого видно, що на сесії сільської ради розглядались різні заяви, в тому числі заява ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації на приватизацію земельної ділянки. Однак, свідки заявили, що не пам'ятають чи вони були взагалі присутні під час розгляду такої заяви ОСОБА_1 .
Слід зауважити, що позивачем не підтверджено документально відсутність у протоколах засідань сесії сільської ради від 27.11.2006 року відомостей про розгляд питання надання ОСОБА_1 спірної ділянки у приватну власність.
Суд вважає, що одного тільки посилання на те, що відповідні рішення від 27.11.2006 року було сфальсифіковано і підписано сільським головою Ковалюком М.Д., недостатньо для висновку про нерозгляд згаданого питання сесією сільської ради. Адже, голова селищної ради згідност.42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» вправі підписувати копії рішень, які були прийняті сесією сільської ради та її виконавчим комітетом.
В обґрунтування позову прокурор посилався на ухвалу Косівського районного суду від 27 червня 2019 року в кримінальному провадженні № 12018090190000168 від 08.05.2018 року (том 1 а.с.64-70), якою було задоволено клопотання ОСОБА_2 про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності та про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із цим, як з нереабілітуючих підстав.
Але, із змісту ухвали Косівського районного суду не можна дійти висновку про визнання вини ОСОБА_2 у фальсифікації рішення сільської ради. Із змісту протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_2 від 26 квітня 2019 року вбачається, що він визнавав свою вину тільки в тому, що по недогляду ним була підписана довідка про перебування у користуванні ОСОБА_1 ділянки, яка в подальшому була передана їй у приватну власність (а.с.39-41 т.1).
Однак, на думку суду, ця ділянка в межах норм безоплатної приватизації могла бути передана ОСОБА_1 у приватну власність сільською радою згідно пункту «в» частини 3ст.116 Земельного Кодексу України, і та обставина, що вона раніше не перебувала у постійному користуванні ОСОБА_1 , не могла бути перешкодою в отриманні ділянки в порядку приватизації.
Суд зауважує, що у відсутності обвинувального вироку суду щодо ОСОБА_2 , який би вступив у законну силу, слід врахувати позицію Верховного Суду, викладену в його постанові від 27 лютого 2018 року по справі №802/1853/16-а, де Верховний Суд зокрема, зазначає, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про доведеність всіх обставин, на які є посилання у процесуальних документах провадження.
В даному випадку згаданою ухвалою Косівського районного суду від 27 червня 2019 року фактично констатується, що ОСОБА_2 без розгляду відповідних питань сесією селищної ради виготовив і підписав рішення Лючанської селищної ради від 27.11.2006 року.
Однак, назване вище кримінальне провадження було розглянуто без залучення відповідачки ОСОБА_1 , хоч питання підтвердження наявності та розгляду її заяв селищною радою про надання спірної ділянки їй у приватну власність мало для неї важливе значення, оскільки фактично ставиться питання про незаконне заволодіння нею земельною ділянкою. Відповідно до міжнародних стандартів судочинства, які були визнані та ратифіковані Верховною Радою України, наявність вироку (ухвали), якими констатовано вину особи, котра не була учасником кримінального провадження, порушує саму суть презумпції невинуватості. ЄСПЛ констатує порушення конвенційних гарантій, якщо в нього виникне певне припущення, що суд розглядає обвинуваченого як винуватого (рішення у справі п.37 «Міпеїіі v. Switzerland», п.23 «Nerattini v Greece» п 41 «Didu v. Romania»). Попереднє висловлення такої думки судом неминуче порушує ЦЮ презумпцію (рішення у справах п. 88 «Nestak v. Slovakia», п.66 «Garycki v. Poland»).
Слід зауважити, що в протоколі допиту в якості підозрюваного колишній селищний голова ОСОБА_2 зазначав, що заяви ОСОБА_1 про надання землі повинні були б бути, оскільки без них рада не могла б прийняти відповідні рішення.
Але позивачем не надано ніяких документальних доказів з цього приводу, нічим не доведено, що сесією Лючанської селищної ради 27.11.2006 року в дійсності не розглядались заяви ОСОБА_1 і не приймались рішення щодо надання їй у приватну власність спірної земельної ділянки. Прокурором також не надано доказу про те, що в селищній раді або в архіві відсутні відповідні протоколи засідання сесії та оригінали рішень.
Варто зауважити, що з оглянутих в судовому засіданні матеріалів цивільної справи 347/1750/19, встановлено, що ОСОБА_1 після отримання у 2006 році державного акту про право приватної власності на згадану вище земельну ділянку площею 2 га в урочищі «Рушір» с.Люча Косівського району з відповідним кадастровим номером зареєструвала право власності на цю ділянку (лист ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області (том №1 а.с.124), і вільно володіла нею ще з 2006 року. У 2010 році нею було подано у Лючанську сільську раду заяву про поділ спірної ділянки на дві окремі.
Після проектно-пошукових геодезичних робіт ОСОБА_1 у 2012 році Лючанською сільською радою було видано два державних акти про право власності на дві окремі земельні ділянки. Тоді головою Лючанської сільської ради вже був не ОСОБА_2 і землевпорядна служба та новий сільський голова за умови наявності зловживань попереднім сільським головою мали можливість дізнатись про порушення при передачі спірної земельної ділянки у приватну власність. Це стосується також й будь-якої іншої державної установи, якщо у її законному володінні перебувала б земельна ділянка до передачі її у приватну власність фізичній особі. Адже, відомості про землекористування знаходяться у вільному публічному доступі.
За таких обставин, суд доходить переконання про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено факту неправомірності набуття ОСОБА_1 права власності на спірні земельні ділянки.
Що стосується заяви про сплив позовної давності (т.2, а.с. 142-144), то суд зауважує наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, та про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень ст. 12, 81 ЦПК України. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Аналіз ст. 256, 261 ЦК України дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Однак, на переконання суду, в даному випадку відсутні підстави для застосування заяви про сплив позовної давності, оскільки як встановлено судом вище, під час судового розгляду позивачем не доведено факт неправомірності набуття ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки.
Щодо розподілу судових витрат.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України у зв'язку із відмовою у позові понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Яблунівської селищної ради об'єднаної територіальної громади Косівського району Івано-Франківської області, третя особа без самостійних вимог: Косівське районне підприємство «Райагроліс» до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 03 листопада 2025 року.
Суддя Ю. С. Кіцула