Справа № 757/47322/25-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/7955/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
21 жовтня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2025 року щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лисівка Донецької області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в порядку ст. 89 КПК України,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року задоволено клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в обласних прокуратурах Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12018040380000280 від 03.06.2018 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 296 КК України, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовжено щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено до 30.11.2025 року включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою або обрати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Обгрунтовуючи скаргу, захисник посилається на те, що вважає ухвалу слідчого судді від 01.10.2025 року необґрунтованою та незаконною, викладені у ній обставини такими, що не відповідають дійсності, а відтак такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
Так, згідно з клопотанням прокурора про продовження ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, метою застосування вказаного запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків.
Разом з тим, стороною обвинувачення, суду надано виключно клопотання без жодного доказу, а саме клопотання не містить посилання на докази та обмежується виключно перерахуванням ризиків.
На користь наведених доводів, щодо відсутності доказів, які б підтверджували наявність ризиків, свідчить поведінка обвинуваченого.
Так, ОСОБА_7 , 17.02.2025 року, знаходячись в м. Дніпро, будучи повідомленим про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, не будучи затриманим в порядку ст. 208 КПК України, маючи змогу ухилитись від явки до суду та почати переховуватись від органу досудового розслідування, подібного не вчинив.
Натомість маючи віру в правосуддя, усвідомлюючи необґрунтованість повідомлення про підозру, 19.02.2025 року добровільно з'явився до Печерського районного суду м. Києва для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу.
Крім того, поза увагою суду залишено те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 закінчено, а обвинувальний акт направлено для розгляду до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області.
Таким чином, на думку сторони захисту, будь які ризики щодо впливу на хід досудового розслідування, осіб, які проводять досудове розслідування, або приймають в ньому участь, на цей час не можуть існувати, а посилання на них є безпідставним.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018040380000280 від 03.06.2018 за підозрою ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України, ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 121 КК України, ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 186 КК України, та ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 296 ч. 4 ст. 186 КК України.
Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється Офісом Генерального прокурора.
17.02.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
05.08.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.
19.02.2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_14 № 757/7664/25-к до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17.04.2025 року.
04.04.2025 року постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_15 строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 17.05.2025 року.
11.04.2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_16 № 757/16563/25-к запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено до 17.05.2025 року включно.
07.05.2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_17 строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, тобто до 17.08.2025 року включно.
14.05.2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_14 № 757/22116/25-к запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено до 13.07.2025 року.
09.07.2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_14 № 757/31895/25-к запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено до 17.08.2025 року.
05.08.2025 року на підставі доручення процесуального керівника у вказаному кримінальному провадженні повідомлено про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження.
12.08.2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_16 № 757/38007/25-к запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено до 10.10.2025 року включно.
29.09.2025 року прокурор відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в обласних прокуратурах Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням у кримінальному провадженні №12018040380000280 від 03.06.2018про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 30.11.2025 року включно.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначав, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018040380000280 від 03.06.2018 за підозрою ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України, ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 121 КК України, ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 186 КК України, та ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 296 ч. 4 ст. 186 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на території Української сільської територіальної громади Дніпропетровської області (до 2018 року - Троїцька сільська рада) здійснює свою підприємницьку діяльність ТОВ «Гарант-Агро 4», керівником якого є ОСОБА_18 , а засновником та кінцевим бенефіціарним власником якого, окрім інших, є ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також встановлено, що земельні ділянки ТОВ «Гарант-Агро 4» межують з фермерським господарством «Олімп», яке розташоване на території Української сільської територіальної громади Дніпропетровської області, засновником керівником та кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка з листопада 2022 року спільно проживає та веде побут зі ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без реєстрації шлюбу, що свідчить про наявність фактичних сімейних стосунків, а відтак останні є близькими родичами.
Влітку 2023 року, точний час досудовим роздуванням не встановлено, але не пізніше 24.08.2023, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , діючи в умовах воєнного стану, введеного у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-1X зі змінами, 29.12.2022, строк дії якого неодноразово продовжено, зокрема указом Президента України №451/2023 від 26.07.2023 (затвердженим Законом України №3275-IX від 27.07.2023), діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за попередньою змовою групою осіб, маючи на мені незаконно збагатитись, переслідуючи корисливі мотиви щодо протиправного заволодіння правом на чуже майно, вирішили незаконно заволодіти фермерським господарством «Олімп», у власності якого перебувають земельні ділянки площею 9,81 га, основні засоби (будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, обладнання, інвентар та інструменти) на суму не менше 75 530 884,91 грн., яке вело підприємницьку діяльність на території Української сільської територіальної громади Дніпропетровської області, засновником, керівником та кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_19 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння правом на майно фермерського господарства «Олімп», ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_13 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_21 та ОСОБА_10 , достовірно знаючи, що ОСОБА_20 не є формальним чи законним власником фермерського господарства «Олімп», однак усвідомлювали, що останній перебуває у сімейних стосунках із власником фермерського господарства, проживає спільно з ним, бере участь у веденні господарства, а тому може здійснювати реальний вплив на прийняття рішень щодо передачі права на майно, маючи на меті незаконно збагатитись, переслідуючи корисливі мотиви, 24.08.2023, в обідній час, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, зателефонував ОСОБА_22 та вказав на необхідність останньому спільно зі ОСОБА_20 прибути до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , поряд з базою відпочинку «Угольок», з метою розмови щодо фермерського господарства «Олімп».
Наступного дня, 25.08.2023, в обідній час, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_13 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_21 та ОСОБА_10 , перебуваючи на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , повторно зателефонував ОСОБА_22 та вказав на необхідність останньому спільно зі ОСОБА_20 прибути за вказаною адресою з метою зустрічі.
Того ж дня, в післяобідній час, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_22 разом зі ОСОБА_20 на автомобілі марки «Mitsubishi», модель «Pajero», сірого кольору, д.н.з НОМЕР_1 , прибули до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , поряд з базою відпочинку «Угольок», де на останніх очікував ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_21 та ОСОБА_10 .
У подальшому, ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_13 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_21 та ОСОБА_10 , достовірно знаючи, що ОСОБА_20 не є формальним чи законним власником фермерського господарства «Олімп», однак усвідомлювали, що останній перебуває у сімейних стосунках із власником фермерського господарства, проживає спільно з ним, бере участь у веденні господарства, а тому може здійснювати реальний вплив на прийняття рішень щодо передачі права на майно, діючи з корисливих мотивів, перебуваючи в альтанці на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , висунув вимогу ОСОБА_20 щодо необхідності передачі майнових прав на фермерське господарство «Олімп», шляхом підписання ОСОБА_19 відповідних документів, що забезпечать перехід права власності до ОСОБА_9 , при цьому останній, в присутності ОСОБА_13 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_21 та ОСОБА_10 , висунув погрозу ОСОБА_20 , що у разі його відмови виконати вказані вимоги, йому будуть створені нестерпні умови для життя, шляхом фізичної розправи над ним та членами його родини.
При цьому, ОСОБА_13 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_21 та ОСОБА_10 , виконуючи вказівку ОСОБА_9 , перебуваючи в альтанці на території відпочинку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , у зазначений вище день та час, не даючи змоги піти з місця події, з метою підтвердження дійсних намірів щодо погроз фізичною розправою над ним та членами його родини, нанесли ОСОБА_20 численні удари кулаками рук та ногами по голові та тулубу, внаслідок яких останній втратив свідомість, а також отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, закритої травми грудної клітини, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
У подальшому, прийшовши до свідомості, відчуваючи нестерпний біль у тілі, спричинений протиправними діями ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_21 та ОСОБА_10 , будучи дезорієнтованим у просторі, ОСОБА_20 , вибігши з альтанки на території домоволодіння, усвідомлюючи реальну небезпеку для свого життя та здоров?я, стрибнув у річку Самару. При цьому, ОСОБА_21 та ОСОБА_10 , виконуючи вказівку ОСОБА_9 щодо повернення ОСОБА_20 до альтанки, стрибнули у річку та, силоміць утримуючи потерпілого, неодноразово занурювали його у воду, намагаючись втопити останнього. Після чого, витягнувши ОСОБА_20 на берег річки, ОСОБА_10 та ОСОБА_21 примусово повернули його до альтанки, що розташована на території домоволодіння.
У подальшому, ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_13 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_21 та ОСОБА_10 , переслідуючи корисливі мотиви щодо протиправного заволодіння правом на чуже майно, перебуваючи в альтанці на території домоволодіння, повторно висунув вимогу ОСОБА_20 щодо необхідності передачі майнових прав на фермерське господарство «Олімп», у власності якого перебувають земельні ділянки площею 9,81 га, основні засоби (будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, обладнання, інвентар та інструменти) на суму не менше 75 530 884,91 грн, шляхом підписання ОСОБА_19 відповідних документів, що забезпечать перехід права власності до ОСОБА_9 в строк до 31.12.2023. Після цього ОСОБА_20 перестали утримувати та дозволили піти з території домоволодіння.
При цьому, ОСОБА_20 сприйняв погрози ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_21 та ОСОБА_10 як реальні у разі не вжиття ним заходів для виконання вимог ОСОБА_19 щодо передачі права на майно.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вимозі передачі чужого права на майно з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами (вимаганні), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з насильством, небезпечним для життя чи здоров?я особи, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
17.02.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
05.08.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 даного правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:
- протоколами допитів свідків;
- висновками експертів;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.
19.02.2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_14 № 757/7664/25-к до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17.04.2025 року.
04.04.2025 року постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_15 строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 17.05.2025 року.
11.04.2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_16 № 757/16563/25-к запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено до 17.05.2025 року включно.
07.05.2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_17 строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, тобто до 17.08.2025 року включно.
14.05.2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_14 № 757/22116/25-к запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено до 13.07.2025 року.
09.07.2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_14 № 757/31895/25-к запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено до 17.08.2025 року.
05.08.2025 року на підставі доручення процесуального керівника у вказаному кримінальному провадженні повідомлено про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження.
12.08.2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_16 № 757/38007/25-к запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено до 10.10.2025 року включно.
Також слідчий вказав, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені у п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: може вчинити спробу переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків вказаного кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення. На даній стадії вказані ризики не зменшилися та продовжують існувати.
На думку сторони обвинувачення на даний час існує наявність ризику, який обґрунтовується запровадженням відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» правового режиму воєнного стану в Україні, який в подальшому неодноразово продовжено.
Так, відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної в п. 8 листа Верховного Суду «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22 як відповідний ризик має ураховуватися запровадження воєнного стану та збройна агресія в Україні.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 будь-якого альтернативного запобіжного заходу, варто взяти до уваги, що наразі достатніми та належними підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання ОСОБА_7 під вартою є не лише очікування завершення розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, що вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
Таким чином з урахуванням наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 вказаного кримінального правопорушення, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, необхідно продовжити щодо останнього строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може бути застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 за наявності вищеописаних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Сторона обвинувачення акцентує увагу суду, що під час розгляду клопотання відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість перебування ОСОБА_7 під вартою, немає, відсутні докази і наявності в останнього міцних соціальних зв?язків, інших даних, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Наразі досудове розслідування кримінального провадження завершено, підозрюваному та його захиснику вручено обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Обвинувальний акт 26.09.2025 року скеровано для розгляду до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області.
Відповідно до відкритих джерел, правосуддя у вказаному суді здійснює двоє суддів, що унеможливить розгляд справи колегіально судом у складі трьох суддів за відповідного клопотання когось із обвинувачених. У свою чергу, це приведе до необхідності вирішення питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції.
Крім цього, територія на яку поширюється юрисдикція Петропавлівського районного суду безпосередньо межує з Донецькою областю, тобто суд знаходиться близько до лінії зіткнення.
За цих обставин, існують обгрунтовані ризики не проведення підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні до 10.10.2025 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року задоволено клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в обласних прокуратурах Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12018040380000280 від 03.06.2018 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 296 КК України, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовжено щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено до 30.11.2025 року включно.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою обвинуваченого, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і спливу строку досудового розслідування.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, що підтверджується фактичними даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами у їх сукупності.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав продовження запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
У даному кримінальному провадженні зв'язок обвинуваченого ОСОБА_7 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, є вірогідною, що дає підстави для продовження йому строку тримання під вартою з метою запобігання ризикам, встановленим та доведеним стороною обвинувачення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують обвинуваченого з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При цьому колегія суддів бере до уваги, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування ризиків переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 , у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а також з огляду на характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
Слідчий суддя дослідив також доводи клопотання прокурора щодо обставин, які перешкоджають проведенню підготовчого судового засідання, зважаючи на те, що 26.09.2025 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 переданий для розгляду до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність розгляду клопотання та продовження строку запобіжного заходу з огляду на положення ч. 6 ст.199 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу обвинуваченого, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися недостатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вище вказаним вимогам, а слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, без визначення розміру застави, так як у відповідності до положень п.п. 1 п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України. Підстав вважати його завідомо непомірним для обвинуваченого колегія суддів не вбачає.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, доводи апеляційної скарги захисника про те, що в матеріалах провадження відсутні допустимі докази про причетність обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Твердження апелянта про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегією суддів не приймаються до уваги та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству, незалежно від того, закінчено досудове розслідування та направлено обвинувальний акт до суду, чи ні.
При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, ризик у кримінальному провадженні має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК.
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки докази наявності достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Посилання апелянта на характеристики особи обвинуваченого не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не спростовують висновків слідчого судді та не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не знаходить.
Враховуючи те, що рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, апеляційна скарга захисника з викладеними в ній доводами задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, аухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4