03 листопада 2025 року
м. Київ
справа №380/11699/24
адміністративне провадження № К/990/42024/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Хохуляка В.В., Бившевої Л.І.,
перевіривши касаційну скаргу Львівської митниці на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2025 у справі № 380/11699/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ ТРИ ЕМ» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
15.10.2025 до суду надійшла касаційна скарга Львівської митниці на додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕФ ТРИ ЕМ» (далі - позивач, ТОВ «ЕФ ТРИ ЕМ») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці від 09.04.2024 № UA209000/2024/900289/2;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення
№ UA209170/2024/001217;
- стягнути на користь ТОВ «ЕФ ТРИ ЕМ» сплачений ним судовий збір у визначеному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці;
- стягнути на користь ТОВ «ЕФ ТРИ ЕМ» сплачену ним суму витрат на переклади документів у визначеному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 позов задоволено.
14.01.2025 представник позивача подала через підсистему «Електронний суд» заяву, в якій просила стягнути із Львівської митниці на користь ТОВ «ЕФ ТРИ ЕМ» витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 8 000,00 грн шляхом винесення додаткового рішення у справі № 380/11699/24.
Додатковим рішенням від 21.01.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2025, зазначену заяву задоволено частково, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь ТОВ «ЕФ ТРИ ЕМ» 4 500,00 грн витрат на правничу допомогу, у стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, суд виходить із такого.
Згідно з частинами першою і другою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Отже, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).
У таких випадках суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов'язані із вимогами адміністративного позову, але в обов'язковому порядку мають бути вирішені судом.
Таким чином, під час вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження за скаргою на додаткове судове рішення вирішальним є питання можливості касаційного оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.01.2025.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави вважати, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
Зміни до КАС України, які набрали чинності 19.07.2024, не змінили правового регулювання віднесення справ до категорії справ незначної складності, позивачами у яких є юридичні особи.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
На підставі наведеного, оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа дійсно є справою незначної складності.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Проте обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у цій справі з моменту його ухвалення стало невід'ємною частиною основного судового рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Львівської митниці на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2025 у справі № 380/11699/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ ТРИ ЕМ» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко В.В. Хохуляк Л.І. Бившева