04 листопада 2025 року
Київ
справа № 200/6907/24
адміністративне провадження № К/990/43287/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.12.2024 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі № 200/6907/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТАІР+» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
22.10.2025 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, предметом спору у якій було визнання протиправним та скасування рішення № 346/05-99-04-10/39868542 від 30.09.2024 про анулювання реєстрації платника єдиного податку; зобов'язання вчинити дії щодо поновлення реєстрації як платника єдиного податку третьої групи, 5 % з 30.09.2024 та включити до реєстру платників єдиного податку.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, суд виходить з такого.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі міститься посилання на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики. Зазначає, що відповідно до Закону України від 16.12.2020 № 1089-1X «Про електронні комунікації» (далі - Закон №1089) оператор і є постачальником при постачанні електронних комунікаційних послуг. Постачальник електронних комунікаційних послуг - суб'єкт господарювання, який надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг. Проте попередній Закон України від 18.11.2003 № 1280-IV «Про телекомунікації» (діяв до 01.01.2022) розділяв ці поняття та визначав окремо поняття «провайдер телекомунікацій» (суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку). На сьогодні норми Закону № 1089 не визначають окремого суб'єкта господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері електронних комунікаційних послуг без права на технічне обслуговування та експлуатацію мереж. Тобто, з набранням чинності 01.01.2022 змін до Закону № 1089 платники єдиного податку при постачанні електронних комунікаційних послуг не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Станом на сьогоднішній день на супроводі ГУ ДПС перебуває значна кількість аналогічних справ, а тому рішення у даній справі матиме суттєвий вплив на вирішення судами таких справ в подальшому.
Крім того, ця справа становить значний суспільний інтерес, оскільки, рішення, винесене у цій справі, пов'язано зі здійсненням податковим органом своїх функцій згідно з вимогами Закону №1089 та єдиного підходу з 01.01.2022, що платники єдиного податку при постачанні електронних комунікаційних послуг не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, а також важливістю для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі дотримання принципу змагальності сторін.
Питання права, яке має фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Тобто слово "фундаментальне" несе змістовне навантаження особливо складного і важливого питання у правозастосуванні. Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш істотними для такої практики та формування її однаковості. За змістом підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не ставиться у залежність від наявності висновку Верховного Суду з цього питання.
Скаржник не обґрунтував, в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики. Здебільшого доводи скаржника зводяться до необхідності здійснення касаційного перегляду конкретно цієї справи, що суперечить правовому змісту підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Посилання на наявність обставин, передбачених підпунктом "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі, а отже, не можуть сприйматись судом як виключний випадок, та не свідчить про наявність суспільного інтересу саме у цій справі, а тому посилання скаржника в цій частині не містять достатніх обґрунтувань.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.12.2024 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі № 200/6907/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТАІР+» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева В.П. Юрченко