03 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 320/54231/24
адміністративне провадження № К/990/42348/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О.О.,
суддів: Желтобрюх І.Л., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі № 320/54231/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАС СІСТЕМЗ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «МАС СІСТЕМЗ» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2024 року № 00614340702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 2 301 203,00 грн, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 43 046,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2024 року № 00614330702, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 287 586,00 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу. Разом з апеляційною скаргою скаржник подав клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу залишено без руху з підстав порушення вимог, установлених статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у частині сплати судового збору.
На виконання вимог ухвали суду скаржником подано клопотання про продовження процесуального строку.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у місті Києві про продовження строку на усунення недоліків; апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
25 липня 2025 року Головне управління ДПС у м. Києві повторно подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 295 КАС України.
На виконання вимог ухвали скаржник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, відповідач зазначив, що пропуск строку зумовлений неможливістю своєчасної сплати судового збору, у зв'язку з чим просив суд поновити строк на подання апеляційної скарги.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження; відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд зазначив, що відповідач пропустив строк на звернення до суду, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, а наведені ним причини пропуску строку не є поважними.
Суд зазначив, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Таким чином, порушення строку на апеляційне оскарження відбулося виключно з вини відповідача, тому наведені ним підстави для поновлення строку не можуть бути визнані поважними.
Не погодившись із ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на подальший розгляд до цього ж суду.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.
Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).
Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
Відтак, органи влади (у тому числі й податкові), що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційного оскарження неповажними.
Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі № 320/54231/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАС СІСТЕМЗ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. Л. Желтобрюх
М. М. Яковенко