31 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №380/5405/24
адміністративне провадження №К/990/44778/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бевзенка В.М., перевіривши матеріали касаційної скарги Державного підприємства «Спеціалізована експертна організація-центральна Служба Української державної будівельної експертизи» в особі Філії ДП «Укрдержбудекспертиза» у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у справі №380/5405/24 за позовом Державного підприємства «Спеціалізована експертна організація-центральна Служба Української державної будівельної експертизи» в особі Філії ДП «Укрдержбудекспертиза» у Львівській області до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про визнання протиправними та скасування приписів,
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 380/5405/24, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
Суддею-доповідачем згідно із статтею 340 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) проведені необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду.
У касаційній скарзі Державне підприємство «Спеціалізована експертна організація-центральна Служба Української державної будівельної експертизи» в особі Філії ДП «Укрдержбудекспертиза» у Львівській області звертається з проханням розглянути справу за його участю під час касаційного провадження в адміністративній справі у судовому засіданні.
Вирішуючи це клопотання, касаційний суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 340 КАС України суддя-доповідач одноособово в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує питання про можливість попереднього розгляду справи або письмового провадження за наявними у справі матеріалами, а також вирішує питання стосовно призначення справу до розгляду у судовому засіданні чи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно частини першої статті 344 КАС України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статті 341 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 262 КАС України суд може відмовити у задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін якщо характер спірних правовідносин на предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції у касаційному порядку: переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Крім того, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним; вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; надавати перевагу одних доказів над іншими; збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази; приймати та розглядати вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції; допускати зміну предмета або підстав позову.
Ураховуючи зміст та доводи касаційної скарги, характер спірних відносин, а також відсутність у суду касаційної інстанції процесуальної можливості самостійно з'ясовувати обставини справи, суддя-доповідач дійшов висновку про відсутність необхідності у проведенні судового засідання з повідомленням учасників справи.
Крім того, згідно з ухвалою про відкриття провадження у цій справі сторонам була надана можливість повною мірою скористатися своїми процесуальними правами, зокрема скаржнику подати доповнення до касаційної скарги; іншим учасникам справи подати відзив на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження, а саме, неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права); учасникам справи повідомити суд про обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також подати інші свої міркування та заперечення відповідно до частини четвертої статті 340 КАС України.
Вирішуючи заявлене клопотання, суд касаційної інстанції також враховує практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Зокрема, "публічний характер провадження у судових органах, згаданих у пункті 1 статті 6 [Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод], захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок (пункт 25 рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", №8273/78).
Проте публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, зокрема, і у суді касаційної інстанції. Так, у вказаній справі зазначена гарантія була забезпечена у судах першої й апеляційної інстанцій, а тому Європейський суд з прав людини не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права.
Крім того, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі "Varela Assalino contre le Portugal" (пункт 28, №64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Аналогічні позиції підтримані та висловлені в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №233/3676/19 та від 15 червня 2021 року у справі №755/12623/19.
Ураховуючи викладене, у клопотанні Державного підприємства «Спеціалізована експертна організація-центральна Служба Української державної будівельної експертизи» в особі Філії ДП «Укрдержбудекспертиза» у Львівській області про участь у касаційному розгляді справи у судовому засіданні слід відмовити.
На підставі статті 340 КАС України суд вважає за необхідне призначити справу до розгляду в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
Керуючись статтями 248, 340, 345, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,-
У задоволенні клопотання Державного підприємства «Спеціалізована експертна організація-центральна Служба Української державної будівельної експертизи» в особі Філії ДП «Укрдержбудекспертиза» у Львівській області про забезпечення участі у касаційному розгляді адміністративної справи у судовому засіданні відмовити.
Закінчити підготовку до касаційного розгляду справи №380/5405/24 за позовом Державного підприємства «Спеціалізована експертна організація-центральна Служба Української державної будівельної експертизи» в особі Філії ДП «Укрдержбудекспертиза» у Львівській області до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про визнання протиправними та скасування приписів.
Справу №380/5405/24 призначити до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 03 листопада 2025 року, який відбудеться у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 5.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
...........................
В.М. Бевзенко,
Суддя Верховного Суду