03 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 260/1940/24
адміністративне провадження № К/990/44210/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів: Білак М. В., Мельник-Томенко Ж. М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Джумеля Володимир Володимирович, на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року (суддя Калинич Я. М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року (судді: Качмар В. Я., Гудим Л. Я., Кузьмич С. М.) у справі № 60/1940/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в невиплаті позивачу суми грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій та їх обґрунтування
2. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишено без руху.
Надано позивачу строк десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення вищезазначених недоліків.
3. Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 12 квітня 2024 року у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду - відмовив.
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії повернув позивачу.
4. Суд першої інстанції зазначив, що предметом позову є питання протиправної, на думку позивача, невиплати при звільненні позивача з військової служби на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) за № 279 від 01 грудня 2022 року грошової компенсації вартості неотриманого речового майна. У разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Отже, грошова компенсація за неотримане речове майно виплачується після звільнення зі служби та на підставі заяви, речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю. Ураховуючи визначену правову природу грошової компенсації за не отримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду із цим позовом є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
5. Закарпатський окружний адміністративний суд також указав, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 279 від 01 грудня 2022 року ОСОБА_1 з 01 грудня 2022 року виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення. Позивач вперше звернувся до відповідача із заявою про виплату йому компенсації за неотримане речове майно 15 листопада 2023 року. Суд першої інстанції зауважив, що звернення позивача до відповідача із такою заявою не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації права і ця дата не пов'язана з початком перебігу строку звернення до суду.
6. За висновком суду першої інстанції, оскільки позивача з публічної служби звільнено 01 грудня 2022 року, а до суду з позовом про виплату компенсації за не отримане речове майно на день звільнення з військової служби, позивач звернувся лише 25 березня 2024 року, ним пропущено місячний строк звернення до суду. Будь-яких об'єктивних перешкод щодо неможливості своєчасно (в межах місячного строку з моменту звільнення) звернутися до відповідача із запитом щодо проведених виплат сум грошового забезпечення в тому числі і компенсації за неотримане речове забезпечення позивач не навів.
7. З огляду на те, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, і будь-яких належних обставин на підтвердження поважності причин його пропуску ні в заяві про поновлення строку звернення до суду, ні в позовній заяві зазначено не було, тому Закарпатський окружний адміністративний суд дійшов висновку щодо наявності підстав для повернення позовної заяви позивачу.
8. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 17 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року без змін.
9. Суд апеляційної інстанції зазначив, що реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже відсутність реалізації цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
10. Восьмий апеляційний адміністративний суд указав, що, враховуючи визначену у постанові Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду із цим позовом є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
11. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач несвоєчасно звернувся до суду з приводу порушених своїх прав та не надав достатньо обґрунтованих підстав для пропуску встановлених строків КАС України.
12. За висновком Восьмого апеляційного адміністративного суду при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог
13. Не погоджуючись із ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року та ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норму права щодо строку позовної давності, зокрема, застосували частину п'яту статті 122 КАС України, відповідно до якої встановлюється місячний строк для звернення із позовною заявою до суду, у той час як до спірних правовідносин мав застосовуватися загальний шестимісячний строк звернення до суду адміністративного судочинства відповідно до частини другої статті 122 КАС України. До того ж суди попередніх інстанцій неповно з'ясували обставини, що мають значення для справи та порушили норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
14. Скаржник указав, що позивач не був військовослужбовцем (не проходив публічну службу та не звільнявся з такої), а звертався із заявою, як звичайна фізична особа, оскільки мав на це право, передбачене Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, а тому справа щодо виплати грошової компенсації вартості речового майна не належить до справ щодо звільнення з публічної служби.
15. На думку скаржника, застосування місячного строку для звернення до суду для отримання грошової компенсації є безпідставним та таким, що порушує права позивача.
16. ОСОБА_1 вважає, що після звільнення (переведення) особа не обмежена строком для звернення за грошовою компенсацією вартості речового майна.
17. На підставі викладеного скаржник просить скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Позиція інших учасників справи
18. У відзиві на касаційну скаргу військова частина НОМЕР_1 зазначила, що відповідач погоджується з прийнятою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року та ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року, вважає, що вказані рішення винесені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.
19. Військова частина НОМЕР_1 вважає, що оскільки позивача звільнено з публічної служби 01 грудня 2022 року, а до суду з позовом про виплату компенсації за неотримане речове майно на день звільнення з військової служби позивач звернувся лише 25 березня 2024 року, ним пропущено місячний строк звернення до суду.
20. На переконання військової частини НОМЕР_1 , із матеріалів, доданих до позовної заяви, не вбачається будь-яких переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав у місячний строк з дати його звільнення.
21. У зв'язку з викладеним військова частина НОМЕР_1 просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 .
Рух касаційної скарги
22. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06 грудня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Джумеля В. В., на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у справі № 260/1940/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною й зобов'язання вчинити дії та витребував із Закарпатського окружного адміністративного суду матеріали справи № 260/1940/24.
23. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу № 260/1940/24 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
24. Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права та аналізуючи доводи касаційної скарги, а також, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає таке.
25. За приписами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
26. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
27. У частині п'ятій статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
28. Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
29. При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
30. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
31. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
32. Незвернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
33. У постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.
34. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
35. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
36. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в невиплаті позивачу суми грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
37. За змістом статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, та є різновидом публічної служби за визначенням пункту 17 частини першої статті 4 КАС України.
38. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 2-а-3097/2007.
39. Згідно із частиною другою статті 1-2 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
40. До таких гарантій належить і продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців, визначене статтею 9-1 вищевказаного Закону, в тому числі і речове забезпечення військовослужбовців або грошова компенсація вартості за неотримане речове майно.
41. У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 визначено правову природу компенсації за неотримане речове майно, відповідно до якої речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця, а компенсації за неотримане речове майно слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум.
42. На підставі пункту 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: (І) звільнення з військової служби; (ІІ) загибелі (смерті) військовослужбовця.
43. Таким чином, право на компенсацію вартості за неотримане речове майно за період проходження служби військовослужбовці набувають при звільненні, і це право реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
44. Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відхиляє посилання скаржника, наведені в касаційній скарзі, на те, що цей спір не пов'язаній зі звільненням з публічної (військової) служби.
45. Спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання, пов'язані з реалізацією передбачених законом гарантій для військовослужбовця, навіть якщо подання відповідного позову про компенсацію відбувається після його звільнення з публічної (військової) служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
46. Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01 грудня 2022 року № 279 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.
47. Представник позивача зазначав, що позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Так 15 листопада 2023 року позивач звернувся із відповідною заявою до відповідача, яка була повернута позивачу 11 грудня 2023 року. Згодом позивач звернувся до відповідача шляхом надсилання на офіційну електронну адресу Міністерства оборони України заяви про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно від 25 січня 2024 року, водночас станом на день звернення до суду виплата грошової компенсації вартості за неотримане речове майно не здійснена.
48. Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що, звернувшись до Закарпатського окружного адміністративного суду з цим позовом 25 березня 2024 року, ОСОБА_1 пропущено місячний строк звернення до суду. При цьому будь яких належних обставин на підтвердження поважності причин його пропуску ні в позовній заяві, ні в заяві про поновлення строку звернення до суду, позивач не вказав.
49. Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що подання відповідачу заяв про нарахування і виплату грошової компенсації за неотримане речове майно не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації права, і ця дата не пов'язана з початком перебігу строку звернення до суду.
50. Водночас Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що військовослужбовець після звільнення його з військової служби зберігає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання відповідної заяви. Разом із цим, це не свідчить про можливість подання вказаної заяви на отримання компенсації поза межами будь-яких строків.
51. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 28 вересня 2023 року у справі № 260/4686/22, від 14 грудня 2023 року у справі № 380/1785/21, від 10 лютого 2025 року у справі № 240/5940/24.
52. Верховний Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника про те, що до спірних правовідносин мав би застосовуватися загальний шестимісячний строк звернення до суду відповідно до частини другої статті 122 КАС України. Колегія суддів ураховує, що Верховний Суд уже сформував висновки щодо застосування норм статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, відповідно до яких у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців (постанова Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20).
53. Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, постановив оскаржувану ухвалу від 12 квітня 2024 року з додержанням норм процесуального права, відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
54. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
55. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
56. Оскільки оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків судів попередніх інстанцій скаржник не спростував, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді М. В. Білак
Ж. М. Мельник-Томенко