03 листопада 2025 року
м. Київ
справа №990/351/25
адміністративне провадження №П/990/351/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф., Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянувши заяву судді Шишова Олега Олексійовича про самовідвід від участі у розгляді справи №990/351/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними і скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
24 липня 2025 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (місцезнаходження: вул. Генерала Шаповала, 9, м. Київ, 03110; далі - відповідач, ВККС, Комісія). У позовній заяві заявлено вимоги:
1) визнати протиправними та скасувати рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 в частині затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 05 лютого 2025 року кандидатом на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) - ОСОБА_1 (код кандидата (перше судове рішення) - 0026220, код кандидата (друге судове рішення) - 0068468);
2) визнати протиправними та скасувати рішення ВККС №89/зп-25 від 17 квітня 2025 року в частині: затвердження декодованих результатів практичного завдання, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу та загальних результатів першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), а також відмови у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» в частині, що стосується ОСОБА_1 .
3) зобов'язати ВККС протягом семи днів з дати набрання судовим рішенням у даній справі законної сили здійснити повторне оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатом на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу на посади суддів апеляційних загальних судів - ОСОБА_1, та розглянути питання щодо допуску ОСОБА_1 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», з врахуванням мотивів та правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Ухвалою від 29 липня 2025 року Верховний Суд відмовив у задоволенні заяви судді Шишова О. О. про самовідвід від участі у розгляді цієї справи.
Ухвалою від 11 серпня 2025 року Верховний Суд відкрив провадження у справі і постановив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін колегією суддів у складі п'яти суддів.
27 жовтня 2025 року суддя Шишов О. О. повторно подав заяву про самовідвід від участі у розгляді цієї справи, у якій додатково до тих обставин, які вже були предметом оцінки Верховним Судом в ухвалі від 29 липня 2025 року, повідомив, що його дружина ОСОБА_2 бере участь у засіданнях Тимчасової комісії Верховної Ради України з питань перевірки можливих порушень під час проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних загальних судів, оголошеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23. При цьому надає пояснення, бере участь при проведенні допитів членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які є свідками у цих засіданнях. Також суддя звернув увагу на практику Верховного Суду у питаннях вирішення заяв суддів про самовідвід з точки зору необхідності усунення будь-яких обставин, які можуть викликати сумнів в об'єктивності судді. Водночас суддя Шишов О. О. повторно акцентує увагу на тому, що повідомлені ним обставини не впливають на його неупередженість при розгляді цієї справи і не свідчать про особисту зацікавленість в результаті її розгляду. Однак, для того, щоб у сторін не виникало сумнівів у неупередженості та безсторонності суду, який розглядає дану справу, вважає за доцільне заявити самовідвід.
Обговоривши доводи заяви, колегія суддів виходить з такого.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
За правилами частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина 3 цієї ж статті).
Недопустима також повторна участі судді в розгляді адміністративної справи з підстав, визначених статтею 37 КАС України.
Частиною першою статті 40 КАС України визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Як установлено у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені резолюцією №2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
За змістом пункту 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15 липня 2010 року, відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria,) від 24.02.1993, пункти 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, пункт 42, ECHR 2000-XII).
У пунктах 104-106 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" від 9 квітня 2013 року зазначено таке.
Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ)
Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполучного Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), п. 32, Reports 1996-III)
У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Разом з тим, щодо об'єктивного критерію суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52).
Суддя Шишов О. О. повідомив про відсутність обставин, які б завадили йому під час розгляду цієї справи бути безстороннім й неупередженим, чи про особисту зацікавленість в результаті її розгляду. Також наведені суддею у заяві фактичні обставини не можуть об'єктивно свідчити на користь висновку про наявність достатніх підстав для виникнення у будь-якого стороннього спостерігача об'єктивно обґрунтованого сумніву у безсторонності суду.
Відтак, надавши оцінку інформації, наведеній суддею Шишовим О. О. у заяві про самовідвід, колегія суддів дійшла висновку, що з предмета та меж заявлених позовних вимог та зазначених у позовній заяві доводів на цій стадії не простежується будь-яка залежність чи взаємозв'язок, що прямо чи опосередковано вказували б на можливу упередженість Шишова О. О. як судді щодо сторін у справі, його необ'єктивність при розгляді цієї справи чи заінтересованість у результаті розгляду справи.
З огляду на викладене, а також враховуючи твердження судді Шишова О. О. про те, що повідомлені ним обставини не впливають на його неупередженість під час розгляду цієї справи, колегія суддів не встановила будь-яких обставин, які можуть слугувати підставою для задоволення заяви про самовідвід.
Керуючись статтями 31, 36, 39, 40, 248, 256 КАС України,
Відмовити у задоволенні заяви судді Шишова Олега Олексійовича про самовідвід від участі у розгляді справи №990/351/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова О.О. Шишов М.М. Яковенко