Справа № 554/13680/25 Номер провадження 11-сс/814/807/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
29 жовтня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника підозрюваноїОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою підозрюваної ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтава від 20 вересня 2025 року,
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 травня 2025 року за №22025170000000163, задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБ України в Полтавській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 , та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів, а саме до 16 листопада 2025 року, підозрюваній
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Кременчук Полтавської обл., проживаючій за адресою: АДРЕСА_1 , не судимій.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя врахував: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України, яка підтверджується вагомими доказами, ризиків, визначених у п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрювана може: переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати, спотворити речі, документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного в цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обставини, характер і тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою, особу підозрюваної, її поведінку, неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам і приписи ч.6 ст.176 КПК України.
Водночас слідчий суддя на підставі абз.8 ч.4 ст.183 КПК України, врахувавши підстави та обставини, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, дійшов висновку про необхідність застосування ОСОБА_8 зазначеного вище запобіжного заходу без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі підозрювана ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтава від 20 вересня 2025 року та застосувати їй запобіжний захід у вигляді застави. Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя не врахував те, що: стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, визначених у ч.1 ст.177 КПК України, доцільність застосування їй ( ОСОБА_8 ) виняткового запобіжного заходу та неможливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, щоб забезпечити її належну процесуальну поведінку; вона має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем роботи, отримала акубаротравму під час обстрілу, наразі не має можливості отримувати кваліфіковану медичну допомогу, надавала безкоштовну правову допомогу військовослужбовцям Збройних Сил України, про що свідчать їх письмові звернення до неї з подяками.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку підозрюваної та її захисника на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, вивчила матеріали провадження і долучені стороною захисту під час апеляційного провадження дані, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що СВ УСБ України в Полтавській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 травня 2025 року за №22025170000000163 (а.п.10).
Досудовим розслідуванням установлено, що на початку 2025 року в ОСОБА_8 , яка є адвокатом, виник злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності співробітників ІНФОРМАЦІЯ_3, пов'язаній із оповіщенням та уточненням даних військовозобов'язаними, шляхом надання їм явно незаконних порад та вказівок щодо уникнення мобілізації та явки до ІНФОРМАЦІЯ_3, непроходження ВЛК та надання співробітникам ІНФОРМАЦІЯ_3 недостовірних даних щодо стану здоров'я, що призводить до невиконання законодавчо регламентованих обов'язків, пов'язаних із діяльністю Збройних Сил України чи інших військових формувань, а також організації втечі військовозобов'язаних із пунктів збору ІНФОРМАЦІЯ_3.
На початку 2025 року ОСОБА_8 залучила до протиправної діяльності ОСОБА_10 , який мав у користуванні легковий автомобіль «Skoda Octavia», н.з. НОМЕР_1 , з метою супроводу та транспортування осіб, які ухиляються від мобілізації.
ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, 27 травня 2025 року о 10 годині 11 хвилин, використовуючи номер телефону: НОМЕР_2 , спілкуючись із чоловіком на ім'я ОСОБА_11 , який використовував номер телефону: НОМЕР_3 , та перебував у навчальному центрі Житомирської області, надала незаконні вказівки та поради щодо перешкоджання законній діяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 під час оповіщення та мобілізації, зокрема, вийти з навчального центру, щоб вона організувала його вивезення звідти, залучивши водія ОСОБА_10
28 травня 2025 року о 19 годині 13 хвилин ОСОБА_8 , використовуючи номер телефону: НОМЕР_2 , спілкуючись із ОСОБА_12 , який використовував номер телефону: НОМЕР_4 , надала незаконні вказівки та поради щодо перешкоджання законній діяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 під час оповіщення та мобілізації, зокрема, не надавати анкетні дані, нічого не підписувати, написати заяву про відмову проходження ВЛК та зазначила, що він має вийти з військової частини, щоб вона організувала його вивезення звідти, залучивши водія ОСОБА_10
01 червня 2025 року о 16 годині 27 хвилин та 17 годині 05 хвилин ОСОБА_8 , використовуючи номер телефону: НОМЕР_2 , спілкуючись із ОСОБА_13 , який використовував номер телефону: НОМЕР_5 , надала незаконні вказівки та поради щодо перешкоджання законній діяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 під час оповіщення та мобілізації, зокрема, зазначивши, що він повинен відмовитися від подальшого проходження ВЛК, і, будучи здоровим, сказати, що в нього гепатит С.
06 червня 2025 року о 12 годині 31 хвилині ОСОБА_8 , використовуючи номер телефону: НОМЕР_2 , спілкуючись із ОСОБА_14 , який використовував номер телефону НОМЕР_6 , надала незаконні вказівки та поради щодо перешкоджання законній діяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 під час оповіщення та мобілізації, зокрема, зазначивши, що він повинен відмовитися від проходження ВЛК, не надавати анкетні дані, імітувати приступ.
10 червня 2025 року о 10 годині 23 хвилини ОСОБА_8 , використовуючи номер телефону: НОМЕР_2 , спілкуючись із ОСОБА_15 , який використовував номер телефону: НОМЕР_7 , надала незаконні вказівки та поради щодо перешкоджання законній діяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 під час оповіщення та мобілізації, зокрема, зазначивши, що він повинен відмовитися від проходження ВЛК.
У подальшому 17 вересня 2025 року приблизно о 13 годині 38 хвилин ОСОБА_16 , який згідно із ст.65 Конституції України має обов'язок здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходячись на території залізничного вокзалу, що розташований за адресою: вул. Старшого лейтенанта Кагала, буд.52 м. Кременчук Полтавської обл.), був зупинений співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою проведення передбачених законодавством заходів із оповіщення та мобілізації.
Того ж дня приблизно в період часу з 13 години 38 хвилин до 14 години 12 хвилин під час телефонної розмови з ОСОБА_16 . ОСОБА_8 , яка використовувала мобільний телефон марки «Apple», моделі «iPhone 15», з номером сім-карти: НОМЕР_2 , надала ОСОБА_16 , який користувався номером телефону НОМЕР_8 , незаконні вказівки щодо перешкоджання законній діяльності співробітників ІНФОРМАЦІЯ_3, зокрема, не виконувати їх вимог, не проходити ВЛК, не їхати з ними до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3, і зазначила, що її діяльність буде коштувати 100 000 гривень.
Затим ОСОБА_16 , перебуваючи в автомобілі співробітників ІНФОРМАЦІЯ_3 та рухаючись із ними до м. Полтава, отримав від ОСОБА_8 пропозицію здійснити втечу, відійшовши від них у відповідний момент та покинувши місце їх перебування, з метою перешкоджання законній діяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 і ухилення ОСОБА_16 від мобілізації ОСОБА_8 наполягла, щоб він під надуманим приводом вийшов із автомобіля та в зручний момент таємно покинув місце перебування.
Після здійснення ОСОБА_16 втечі ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 , зконтактувала його з ОСОБА_16 для забезпечення його доставки автомобілем «Skoda Octavia», н.з. НОМЕР_9 , до місця проживання в АДРЕСА_3.
За вчинення вказаних вище дій 17 вересня 2025 року о 16 годині 06 хвилин на вимогу ОСОБА_8 ОСОБА_16 передав ОСОБА_10 грошові кошти в розмірі 20 000 гривень та надав розписку про зобов'язання надати решту суми в розмірі 80 000 гривень.
18 вересня 2025 року о 16 годині 58 хвилин ОСОБА_16 , перебуваючи в офісному приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , передав ОСОБА_8 80 000 гривень.
Після цього протиправна діяльність ОСОБА_8 припинена правоохоронцями та її було затримано в порядку та на підставі ст.208 КПК України.
Дії ОСОБА_8 суперечать положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та перешкоджають процесу оповіщення військовозобов?язаних та резервістів, призводять до уникнення військовозобов'язаними особами спілкування з представниками ІНФОРМАЦІЯ_3, що призводить до зменшення кількості мобілізаційних ресурсів (військовозобов?язаних), які прибувають до ІНФОРМАЦІЯ_3 та можуть бути сплановані до призову під час мобілізації, що, в свою чергу, ставить під загрозу терміни та обсяги виконання заходів комплектування військово-організаційних структур Збройних Сил України, а також формування стійких передумов для подальшої відмови громадян від виконання своїх конституційних обов?язків в особливий період.
Тим самим ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_10 , з корисливих мотивів, у період часу з 26 травня по 18 вересня 2025 року вчинила дії, спрямовані на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом здійснення дій, направлених на унеможливлення мобілізації до Збройних Сил України військовозобов'язаних.
19 вересня 2025 року керівник Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_17 повідомив ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України - перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчиненого за попередньою змовою групою осіб (а.п.157-170).
Затим 20 вересня 2025 року сторона обвинувачення звернулась до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтава з клопотанням про застосування підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів, мотивуючи подане клопотання наявністю: обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України, ризиків, визначених у п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та неможливістю інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти встановленим вище ризикам, посилаючись на приписи ч.6 ст.176 та ч.4 ст.183 КПК України (а.п.1-175).
Слідчий суддя, задовольнивши клопотання слідчого, застосував ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів (а.п.139-141).
Слідчий суддя вказав, що зазначені в клопотанні обставини необхідності затосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою мають місце, підтверджуються достатніми на цьому етапі розслідування доказами, й у висновках, які зробила сторона обвинувачення, чогось необґрунтованого чи довільного не встановлено. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
За практикою Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).
Необхідність застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу в апеляційній скарзі не оспорюється.
Разом з цим, розглядаючи клопотання про застосування підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя врахував: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України, яка підтверджується вагомими доказами, ризиків, визначених у п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрювана може: переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати, спотворити речі, документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного в цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обставини, характер і тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, що відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою - від 5 до 8 років позбавлення волі, особу підозрюваної та її поведінку, яка не судима, є адвокатом, має на утриманні матір, яка є інвалідом ІІ групи та бабу похилого віку, після затримання в порядку ст.208 КПК України розірвала на дрібні частини та приховала в смітнику туалета власну трудову книжку, її вік, майновий стан, стан здоров'я, репутацію, неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам і приписи ч.6 ст.176 КПК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 зазначеного вище злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України, підтверджується зібраними в кримінальному провадженні вагомими доказами, зокрема: показаннями свідка ОСОБА_16 , які містяться в протоколі його допиту від 19 вересня 2025 року (а.п.34-38); даними: протоколу огляд та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр, від 18 вересня 2025 року з додатком (а.п.11-33); протоколів за результатами здійснення НСРД у вигляді зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 17 липня, 18 вересня 2025 року (а.п.55-154); протоколу обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , від 18 вересня 2025 року (а.п.186-192); протоколу огляду грошових коштів від 19 вересня 2025 року (а.п.193), в яких зафіксовано обставини здійснення ОСОБА_8 в умовах правового режиму особливого періоду - воєнного стану, організації та умисних дій, що створювали перешкоди у виконанні військовими формуваннями завдань із питань загального військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, що посягає на обороноздатність України, та іншими доказами в кримінальному провадженні.
При цьому, колегія суддів зауважує, що на цьому етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів правильно визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, підозра в якому їй повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Ураховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження в кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про її наявність. За практикою Європейського суду з прав людини, недостатньо аби правоохоронні органи «добросовісно підозрювали особу». Повинні бути надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано (рішення «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» і рішення «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства»), що має місце в досліджуваній ситуації.
У свою чергу, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та даних про особу підозрюваної в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині доведеності встановлених ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Так, наявні у справі факти та обставини, на які посилається орган досудового розслідування в клопотанні та доведені прокурором у судовому засіданні, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 може: переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати, спотворити речі, документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного в цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, що, в свою чергу, дає підстави для застосування до неї запобіжного заходу з метою забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ст.178 КПК України колегія суддів, ураховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину в умовах воєнного стану, що має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, дані про особу підозрюваної та її поведінку в їх сукупності, вважає, що лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 .
З викладеного вище вбачається, що слідчий суддя, в ході прийняття рішення про застосування підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перевірив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею.
На цьому етапі розслідування виключно такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеним стороною обвинувачення під час розгляду клопотання, що, при цьому, вбачається і з положень ч.6 ст.176 КПК України, в силу яких під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються, зокрема, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України, за наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, застосовується саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Тому наведені вище обставини в їх сукупності виключають можливість обрання підозрюваній більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Усупереч доводам сторони захисту, даних (медичних висновків) щодо неможливості перебування підозрюваної під вартою чи неналежного надання їй медичної допомоги перевіркою матеріалів справи не виявлено й стороною захисту під час провадження в суді апеляційної інстанції не надано. Водночас слід зазначити, що відповідно до ст.49 Конституції України ОСОБА_8 не обмежена в реалізації права на охорону здоров'я шляхом звернення за медичною допомогою до адміністрації установи, в якій вона утримується, в тому числі з урахуванням установлених їй медичних рекомендацій.
Колегія суддів, окрім врахованого слідчим суддею, враховує те, що ОСОБА_8 є адвокатом, дані, надані стороною захисту під час апеляційного провадження, відповідно до яких ОСОБА_8 надавала безкоштовно правову допомогу військовослужбовцям Збройних Сил України, позитивно характеризується за місцем роботи, однак ці дані, з урахуванням викладених вище обставин у їх сукупності, не спростовують висновки слідчого судді про наявність ряду ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість їм запобігти в разі незастосування підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не є достатньою і належною підставою для його зміни.
Абз. 8 ч.4 ст.183 КПК України унормовано, що слідчий суддя під час дії воєнного стану при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України.
ОСОБА_8 обгрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України.
З огляду на викладене вище та враховуючи ряд установлених ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, обставини інкримінованої ОСОБА_8 злочинної діяльності, дані про особу й поведінку підозрюваної, викладені вище обставини, передбачені ст.178 КПК України, то невизначення слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали під час дії воєнного стану розміру застави ОСОБА_8 , як наслідок, є правильним.
Тому зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне, обґрунтоване й правильне судове рішення, не встановлено.
Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу підозрюваної ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтава від 20 вересня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4