Справа № 553/1018/23 Номер провадження 11-кп/814/1569/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
27 жовтня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддів з секретарем з участю прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження №12023170460000025 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисника ОСОБА_7 та прокурора Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Подільського районного суду міста Полтави від 03 червня 2025 року,
Цим вироком ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець АДРЕСА_1 , мешканець АДРЕСА_2 , громадянин України, з середньою освітою, розлучений, особа з інвалідністю 2-ї групи, непрацюючий, несудимий,
визнаний винуватим та засуджений:
- за ч.1 ст.309 КК України на 2 роки обмеження волі;
- за ч.2 ст.307 КК України на 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією всього належного майна.
Відповідно до ч.2 ст.20, п.1 ч.1 ст.94 КК України застосовано до ОСОБА_8 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 10318, 76 грн.
Вирішене питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
Навесні 2022 року обвинувачений неподалік від поля у м. Карлівка Полтавської області виявив дикоростучі рослини коноплі, які зірвав, висушив та перетер, придбавши таким чином і виготовивши особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс загальною масою 2,684 г, який зберігав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без мети збуту.
13 березня 2023 року під час обшуку помешкання ОСОБА_8 працівниками поліції було виявлено та вилучено вказаний особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс.
Крім того, у невстановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_8 незаконно придбав (зірвав дикоростучі рослини коноплі) та виготовив з них (висушив і перетер) особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, який зберігав за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_3 з метою збуту.
03 лютого 2023 року у період часу з 12 години 30 хвилин до 14 години обвинувачений перевіз на приміському поїзді з м. Карлівка до м. Полтави особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс загальною масою у висушеному стані 1,605 г і близько 14 години поблизу супермаркету «АТБ-Маркет» по вул. Сакко, 1, в м. Полтаві за 400 гривень незаконно збув його залегендованій особі ОСОБА_10 .
13 березня 2023 року ОСОБА_8 таким же способом перевіз до м. Полтави особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс загальною масою у висушеному стані 0,5726 г та, перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння, близько 14 години поблизу супермаркету «АТБ-Маркет» по вул. Сакко, 1, в м. Полтаві за 400 гривень незаконно, повторно, збув його залегендованій особі ОСОБА_10 .
За змістом апеляційної скарги обвинувачений просить скасувати вирок суду та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
При цьому вказує, що стороною обвинувачення не надано в повному обсязі записи телефонних розмов, а лише фрагменти та зауважує, що свідки плутаються в показаннях.
Стверджує про незаконність обшуку його помешкання по АДРЕСА_2 , оскільки він був проведений за відсутності власника.
Вказує про наявність ознак провокації з боку правоохоронних органів.
Наголошує, що канабіс не є особливо небезпечною наркотичною речовиною.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження.
Стверджує про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Вважає недопустимим доказом протокол обшуку від 13 березня 2023 року квартири, де жив підзахисний.
Наголошує, що НСРД стосовно ОСОБА_8 проведені з порушеннями вимог КПК України, а тому їх результати є недопустимими доказами.
Вказує про відсутність кваліфікуючої ознаки «особливо небезпечний наркотичний засіб».
Зазначає, що досудовим розслідуванням та судом не встановлені достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309 та ч.2 ст.307 КК України, а обвинувачення ґрунтується на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати у частині призначення покарання у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу у розмірі 1 тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн.
Водночас погоджується з призначеним судом покаранням за ч. 2 ст.307 КК України, а також із остаточним покаранням за сукупністю кримінальних правопорушень у відповідності до ч.1 ст.70 цього Кодексу, а також з необхідністю застосувати до обвинуваченого примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
При цьому вказує, що ОСОБА_8 має інвалідність 2 групи з дитинства, що виключає можливість призначення йому покарання у виді обмеження волі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав, що помилку суду при призначенні покарання за ч.1 ст.309 КК України можливо виправити шляхом зміни судового рішення, а не постановлення нового вироку, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до такого.
Винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309 та ч.2 ст.307 КК України, за наведених у вироку обставин встановлена на підставі належних і допустимих доказів, безпосередньо досліджених під час судового розгляду, оцінених відповідно до ст.94 КПК України.
При цьому суд першої інстанції, виконуючи приписи ст.94 КПК України, ретельно перевірив зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_8 пред'явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв'язку.
Суд навів переконливі аргументи на обґрунтування своїх висновків, тому колегія суддів вважає доводи апеляційних скарг сторони захисту про недоведеність винуватості ОСОБА_8 такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження і вимогах закону.
Фактичні обставини, за яких обвинувачений 03 лютого та 13 березня 2023 року під час проведення контролю за вчиненням злочину передавав залегендованій особі наркотичний засіб і отримував за це грошові кошти підтверджуються даними протоколів за результатами проведення НСРД та відеозаписами події.
З цих досліджених судом доказів видно, що працівники поліції здійснили ідентифікацію грошових коштів, вручили залегендованій особі, яку перед цим оглянули та пересвідчились у відсутності заборонених речей.
Після цього вказана особа брала гроші, зустрічалася з ОСОБА_8 , а потім поверталася та видавала паперові згортки в яких, згідно з висновками судових експертиз, містився особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, масою 1,605 г та 0,5726 г, відповідно.
Висновки судових експертів відповідають вимогам ст.101 та ст.102 КПК України, дослідження проведені з дотриманням процесуального порядку призначення й проведення експертизи, ґрунтуються на допустимих доказах.
Під час допиту в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які були понятими при проведенні оперативної закупки у ОСОБА_8 13 березня 2023 року, а також свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (поняті при проведенні оперативної закупки 03 лютого 2023 року) підтвердили свою присутність під час слідчих дій та обставини їх проведення, викладені у протоколах про результати контролю за вчиненням злочину.
При цьому допит вказаних свідків, які були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, в присутності обвинуваченого та його захисника, а надані ними показання є стабільними, логічними, послідовними та узгоджуються з іншими доказами по справі.
Жодних об'єктивних даних, які б свідчили про те, що дані свідки оговорюють обвинуваченого колегією суддів не встановлено.
Всупереч доводам захисника, оперативні закупки проведені з дотриманням вимог КПК України, на підставі постанов прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину та відповідних доручень, а аудіо-, відео контроль особи ОСОБА_8 та зняття інформації з транспортних телекомінікаційеих мереж за номерами телефонів, якими користувався обвинувачений, - на підставі ухвали слідчого судді Полтавського апеляційного суду, які були розсекречені та відкриті стороні захисту згідно з приписами ст.290 КПК України.
Порушень вимог ст.275 КПК України щодо використання конфіденційного співробітництва колегією суддів не встановлено.
Також колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про відсутність під час проведення оперативних закупок ознак, притаманних провокації злочину правоохоронними органами.
В засіданні апеляційного суду обвинувачений не заперечував факт передачі залегендованій особі наркотичного засобу, лише стверджував, що робив це не з метою наживи, а пригощав свого знайомого.
Разом з цим, сторона захисту наголошувала про наявність в діях залегендованої особи та співробітників поліції ознак провокації кримінального правопорушення.
Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів є низка критеріїв, тобто під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним критерієм - наявність у суду можливостей перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням змагальності та рівності сторін.
Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (п.38 рішення ЄСПЛ у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії»).
Суд першої інстанції належним чином перевірив інформацію, яка стала підставою проведення оперативних закупок та дійшов обґрунтованого висновку, що в розпорядженні органу досудового розслідування були достатні дані для проведення негласних слідчих дій.
Не встановив місцевий суд і доказів того, що обвинуваченого схиляли до протиправних дій. Навпаки, його активна поведінка під час вчинення злочину свідчить про відсутність ознак, притаманних провокації злочину правоохоронними органами.
В даному випадку залегендована особа, здійснюючи оперативну закупку, дійсно діяла під контролем співробітників поліції, проте не впливала на дії обвинуваченого шляхом умовлянь, завищення вартості наркотичного засобу, чи в інший спосіб, а ОСОБА_8 добровільно продавав наркотичний засіб.
Не встановлено під час судового розгляду і несприятливих обставин, які б спонукали його до вчинення злочину.
Твердження захисника, що провокація з боку співробітників поліції підтверджується тим, що після контролю за вчиненням злочину 03 лютого 2023 року слідчий не вжив заходів, спрямованих на припинення злочинної діяльності ОСОБА_8 та його затримання, є непереконливими.
Адже у випадку проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме контролю за вчиненням злочину, передбаченого ст.307 КК України, законодавець дозволяє не припиняти виявлений злочин, а спостерігати за його вчиненням до завершення і допускати вчинення нових діянь, які виступають окремими ланками кримінального ланцюга й об'єднані єдиним злочинним наміром, з тим, щоб розкрити ті, що лежать в основі вже виявлених.
Такий висновок зробила Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2023 року у справі №208/2160/18.
Для кваліфікації дій особи за ст.307 КК України обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони вказаного злочину є мета - збут наркотичних засобів чи психотропних речовин.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до приписів п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» під незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (стаття 307 КК України) потрібно розуміти будь-які оплатні чи безоплатні форми їх реалізації всупереч законам "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та " Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позика, введення володільцем цих засобів або речовин ін'єкцій іншій особі за її згодою тощо).
Як правильно встановив суд, обвинувачений збував придбаний наркотичний засіб, що спростовує твердження захисника про недоведеність винуватості підзахисного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Щодо доводів сторони захисту про безпідставне визнання судом канабісу особливо небезпечним наркотичним засобом, колегія судді зазначає про таке.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державного регулювання обігу рослин роду коноплі (Cannabis) для використання у навчальних цілях, освітній, науковій та науково-технічній діяльності, виробництва наркотичних засобів, психотропних речовин та лікарських засобів з метою розширення доступу пацієнтів до необхідного лікування» від 21 грудня 2023 року рекомендовано Кабінету Міністрів України внести зміни до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770.
На виконання вищезазначених вимог закону постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» від 24 травня 2024 року №653, яка набрала чинності 16 серпня 2024 року, внесено зміни до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 р. № 770, та у таблиці І у списку № 1 виключено таку позицію: «Канабіс, смола канабісу, екстракти і настойки канабісу», а у таблиці ІІ у списку № 1 назву викладено в такій редакції: «Список № 1 Наркотичні засоби та рослини, обіг яких обмежено» та доповнено позицією: «Канабіс, смола канабісу, екстракти і настойки канабісу».
Проте, такі зміни підзаконного нормативно-правового акту, а саме переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року №770, посилання на який містять бланкетні диспозиції КК України, із врахуванням рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2000 від 19 квітня 2000 року, не змінюють словесно-документну форму кримінального закону і кримінально-правова норма залишається незмінною.
При цьому постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» від 24 травня 2024 року № 653 є підзаконним нормативно-правовим актом, а не законом про внесення змін до цього Кодексу, та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення, а тому відповідно до вимог ч.6 ст.3 КК України цією постановою не вносились зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність.
За таких обставин, внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, постановою Кабінету Міністрів України, не є змінами до закону про кримінальну відповідальність, що виключає застосування ст.5 КК України та ст.58 Конституції України.
До такого висновку дійшла Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2025 року у справі №552/4770/19.
Тому суд обґрунтовано вказав про те, що придбаний та збутий обвинуваченим 13 березня 2023 року, тобто до зміни наведеного підзаконного нормативно-правового акту, канабіс був віднесений до особливо небезпечних наркотичних засобів.
Захисник і обвинувачений заперечують допустимість протоколу обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_2 , під час якого було вилучено наркотичний засіб.
При цьому вказують, що ні органом досудового розслідування, ні судом не встановлено кому належить ця квартира, а отже власника не повідомили про обшук. Крім того, відеозапис слідчої дії переривається перед пакуванням знайдених речей, а поновлюється, коли ці речі вже упаковані.
Колегія суддів не погоджується із такими доводами сторони захисту.
Як зазначено в ч.1 ст.234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
При цьому перевірка наявності фактичних підстав для проведення обшуку передбачає з'ясування декількох обов'язкових складових, визначених законодавцем у ч. 5 ст. 234 КПК України.
Крім того, ст. 233 цього Кодексу встановлено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді.
У цій справі слідчий суддя Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтава ухвалою від 02 березня 2023 року надав дозвіл на проведення обшуку квартири АДРЕСА_3 з метою, зокрема, виявлення і вилучення наркотичних засобів та знарядь, що призначені для їх незаконного зберігання та виготовлення, а також грошових коштів, отриманих від незаконного збуту наркотичних засобів.
Це рішення слідчого судді є самостійною законною підставою для проведення обшуку, а тому факт встановлення чи не встановлення власника житла не впливає у даному випадку на законність проведення слідчої дії.
Більше того, як видно з протоколу обшуку від 13 березня 2023 року, слідча дія проведена відповідно до положень статей 234, 236 КПК України, на підставі ухвали слідчого судді, в присутності понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , спеціаліста-криміналіста ОСОБА_17 , а також бабусі обвинуваченого ОСОБА_18 , якій було вручено копію вказаного рішення, про що маються відповідні підписи у протоколі.
Проведена слідча дія була зафіксована за допомогою відеозапису, який був долучений до протоколу обшуку, усім учасникам слідчої дії було роз'яснено їх права та обов'язки, а також повідомлено про застосування технічних засобів фіксації - відеокамери марки «Panasonic», в якій містився флешносій.
Враховуючи, що в заключній частині протоколу містяться дані про опечатування вилученого майна, а перед його підписанням учасникам процесуальної дії відповідно до ч.4 ст.104 КПК України було надано можливість ознайомитися з його текстом, з огляду на те, що будь-яких зауважень від них не надійшло і поняті та ОСОБА_18 засвідчили своїми підписами кожен аркуш протоколу, переривання відеофіксації під час пакування вилучених речей з технічних причин не може ставити під сумнів законність проведеної слідчої дії.
Колегія суддів не залишає поза увагою той факт, що обвинувачений під час розгляду справи судом першої інстанції та в засіданні апеляційного суду не заперечував зберігання у вказаній квартирі вилучених наркотичних засобів.
Крім того, допитані місцевим судом ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які були понятими під час обшуку, підтвердили обставини відшукання у вказаній квартирі речовини рослинного походження в подрібненому стані в декількох пакунках, а також те, що вилучені речі поміщалися у відповідні пакети та опечатувалися в їх присутності.
Отже, відсутні визначені законом підстави для визнання протоколу обшуку недопустимим доказом.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та правильною кваліфікацію його дії за ч.1 ст.309 та ч.2 ст.307 КК України.
Визначаючи вид та розмір покарання за ч.2 ст.307 КК України місцевий суд дотримався вимог статей 50, 65 цього Кодексу, належним чином врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного, наявність обставини, що обтяжує покарання та відсутність обставин, які його пом'якшують.
Разом з тим, призначаючи покарання за ч.1 ст.309 КК України, суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та порушив правила призначення покарання, про що обґрунтовано наголошує прокурор в апеляційній скарзі.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п.2 ч.1 ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Приписами ч.3 ст.61 КК України встановлено, що обмеження волі не застосовується до осіб з інвалідністю першої і другої групи.
Як видно з матеріалів провадження та ніким не заперечується, що ОСОБА_8 є особою з інвалідністю 2-ї групи, а тому призначення йому покарання у виді обмеження волі є неприпустимим.
Ураховуючи наведене, беручи до уваги конкретні обставини провадження, його наслідки, всі дані про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає за можливе застосувати до ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, покарання у виді мінімального штрафу, передбаченого в даному випадку кримінальним законом, про що прохає прокурор в апеляційній скарзі.
Оскільки призначення апеляційним судом покарання у виді штрафу замість обмеження волі не є «застосуванням більш суворого покарання», чи «іншим погіршенням становища обвинуваченого» в розумінні кримінального закону, таке рішення не вимагає у відповідності до ст.420 КПК України скасування у відповідній частині вироку суду першої інстанції і постановлення нового вироку і має бути постановлене у формі ухвали.
Вид та розмір остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у відповідності до ч.1 ст.70 КК України та необхідність застосувати до обвинуваченого примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку узгоджується з вимогами закону і в апеляційній скарзі прокурора не заперечується.
Отже, апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника не підлягають до задоволення, а апеляційну скаргу прокурора необхідно задовольнити частково.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 409, 413 та 418 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Подільського районного суду м. Полтави від 03 червня 2025 року щодо ОСОБА_8 змінити.
Призначити ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України до покарання, обраного судом першої інстанції, тобто на 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно засудити ОСОБА_8 на 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.
Відповідно до ч.2 ст.20, п.1 ч.1 ст.94 КК України застосувати до ОСОБА_8 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4