Житомирський апеляційний суд
Справа №296/8573/25 Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н. М.
Категорія 57 Доповідач Коломієць О. С.
03 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Павицької Т.М.
з участю секретаря
судового засідання Драч Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/8573/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, стягнення моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 07 серпня 2025 року, яка постановлена під головуванням судді Анциборенко Н.М.
встановив:
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом в якому просив визнати незаконним рішення чи дії ОСОБА_2 , як голови Житомирської міської ради, при розгляді заяви від 10 лютого 2022 року, якими порушено цивільні права ОСОБА_1 , із зазначенням суті порушень, що полягають у недодержанні відповідачем при розгляді заяви ОСОБА_1 від 10 лютого 2022 року вимог законодавства та відшкодувати за рахунок відповідача моральну шкоду в розмірі 170 000,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що відповідач незаконно відмовив надати проміжну відповідь, про що зазначено в заяві від 10.02.2022, а також порушив строки розгляду заяви, розглянувши її через 150 днів 14.07.2022. Крім того вказує, що відповідач допустив істотні порушення законодавства під час складання проекту рішення (супровідний лист №135/1/12 від 20.04.2022). Також відповідачем не враховані документи долучені до заяви від 10.02.2022, а саме викопіювання, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, викопіювання «червоних ліній», акти обстеження та фотографії житлової забудови, садівництва, а також рішення сесій міської ради від 28.05.2003 № 193 про передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва житла, від 21.06.2012 № 400 про надання дозволу на складання проекту землеустрою для будівництва гаражів. Вважає, що рішення Житомирської міської ради «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», які були винесені на розгляд сесії Житомирської міської ради міським головою Сухомлиним С.І, не відповідає нормам чинного законодавства. Стверджує, що внаслідок таких неправомірних дій відповідача йому спричинено моральну шкоду, яку оцінив у 170 000,00 грн., адже він зазнав погіршення стану здоров'я, переніс душевні страждання та був позбавлений можливості реалізовувати звички та бажання, що призвело до погіршення стосунків з оточуючими та інші негативні наслідки, які призвели до погіршення життєвих зв'язків.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 07 серпня 2025 року відмовлено у відкритті провадження по даній цивільній справі. Роз'яснено позивачу, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції незаконно змінив суть та обґрунтування його позовної заяви, незаконно відмовив у розгляді вимог позовної заяви за правилами цивільного судочинства, не надав правової оцінки порушенням, допущеним відповідачем, не вірно застосував норми процесуального права та не врахував обставин, на які він посилався у позовній заяві, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а також незаконній відмові у доступі до правосуддя.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів здійснює розгляд справи за відсутності всіх учасників справи, які не з'явились в судове засідання та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 обґрунтовував його порушенням та недодержанням відповідачем ОСОБА_2 як міським головою законодавства під час розгляду його заяви від 10.02.2022 року, за результатами розгляду якої 14.07.2022 року на підставі оформленого з порушенням вимог законодавства проекту рішення про відмову №135/1/12, було прийнято рішення №541.
Відповідно до ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Як визначено ч.1 ст. 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Так, відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
З наведеного вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
У п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС зазначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
З наведеного вбачається, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки при вирішенні судом позовних вимог у цій справі, передусім підлягає дослідженню правомірність дій відповідача при розгляді заяви ОСОБА_1 від 10.02.2022 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою оформлення права власності, що охоплює собою встановлення судом обставин дотримання процедури розгляду заяви, та надання оцінки правомірності прийнятого за результатами її розгляду рішення про відмову у задоволенні клопотання позивача. При цьому, такі обставини не пов'язані з визнанням права власності на земельну ділянку та оспорюванням права власності інших осіб.
В свою чергу, вимога про стягнення моральної шкоди підлягає розгляду адміністративним судом за правилами ч.5 ст. 21 КАС України.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 07 серпня 2025 року- без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді