Справа № 161/13178/25 Провадження №11-кп/802/715/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
03 листопада 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2025 року, якою продовжено стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 21 грудня 2025 року, з можливістю внесення застави,
У провадженні Луцького міськрайонного суду перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12025030580001673 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Прокурор звернулась із письмовим клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , покликаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання даного запобіжного заходу та продовжують існувати, на даний час.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2025 року клопотання прокурора задоволено. Продовжено стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 21 грудня 2025 року, з можливістю внесення застави, попередньо визначеної ухвалою судді від 27 серпня 2025 року для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Не погоджуючись із такою ухвалою суду, обвинувачений ОСОБА_6 подав
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою апеляційну скаргу, у якій вказує на її незаконність. Мотиви незгоди із таким рішенням повідомить безпосередньо суду.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого, який подану апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить такого висновку.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Більш того, на стадії судового розгляду, при вирішенні питання щодо продовження строку раніше обраного судом запобіжного заходу, кримінальний процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення «поза розумним сумнівом». Ці питання є предметом саме судового розгляду обвинувачення, коли усім наданим доказам повинна бути надана оцінка у судовому рішенні за результатами такого розгляду.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, а тому саме тяжкість кримінального правопорушення є вагомим доказом існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, що обвинувачений може ухилитися від суду, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведення його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину.
Крім того, колегія суддів погоджується з обґрунтованістю доводів клопотання щодо існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України, зокрема, незаконно впливу на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні, з метою спонукання до відмови від дачі показань, чи зміни раніше наданих показань, так як судовий розгляд кримінального провадження не завершено.
Не слід відкидати і існування ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки вірогідність продовження злочинної діяльності або вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим є досить значною, беручи до уваги те, що обвинувачений є військовослужбовцем військової служби та може вчинити кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд вірно врахував, що на час вирішення клопотання прокурора, кримінальне провадження продовжує перебувати на розгляді у суді, першочергово заявлені ризики не змінились та продовжують існувати, що свідчить про наявність обґрунтованої можливості продовження злочинної діяльності, ухилення від явки до суду, впливу на потерпілого та свідків.
На час розгляду клопотання прокурора раніше встановлені ризики неналежної поведінки обвинуваченого не зменшились аж настільки, щоб суд мав підстави для обрання іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Усім наведеним стороною захисту обставинам, неодноразово була надана оцінка, як під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так і під час продовження строку дії раніше обраного запобіжного заходу, що і зумовлює однаковість змісту судових рішень, адже ні встановлені ризики, ні відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, ні дані про особу винного, ні доводи сторони захисту не змінились, більш того ці обставини не є тими, які беззаперечно гарантуватимуть належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тим більше не є тими обставинами, які повністю нівелюють заявлені стороною обвинувачення ризики.
Тому, з урахуванням ступеня тяжкості обвинувачення, конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, його суспільної небезпечності для інших осіб, об'єктивних обставин, з яких судовий розгляд не завершений та даних щодо особи обвинуваченого, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає ризикам та обставинам, передбаченим ст. ст. 177- 178 КПК, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими під час вирішення клопотання прокурора.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2025 року стосовно нього про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - без зміни.
Ухвала є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: