04 листопада 2025 року
м. Київ
справа №240/9679/25
адміністративне провадження № К/990/43047/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Соколова В.М., Кашпур О.В.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправною оформлену протоколом від 06 лютого 2025 року № 27 відмову військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстави несплати судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року клопотання задоволено. Продовжено військовій частині НОМЕР_1 термін для усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року апеляційну скаргу повернуто заявникові.
21 жовтня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у цій справі.
Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Згідно з частиною третьої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку може бути оскаржена, зокрема, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Як встановлено Судом, заявник касаційної скарги оскаржує ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року, якою апеляційну скаргу повернуто заявникові у зв'язку з невиконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 11 серпня 2025 року, а саме у зв'язку із несплатою судового збору.
В касаційній скарзі скаржник вказує, що в межах наданого судом строку для усунення недоліків військова частина НОМЕР_1 звернулась із заявою про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги від 31 липня 2025 року №4747 з одночасним наданням підтверджуючих документів вжиття відповідальними посадовими особами військової частини НОМЕР_1 всіх можливих заходів щодо отримання фінансування від вищого командування на оплату судового збору, проте суд апеляційної інстанції повною мірою не врахував наведені відповідачем у своїх заявах аргументи, що в подальшому стало підставою для повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами скаржнику.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що чинне законодавство передбачає обов'язок вчинення процесуальних дій у відповідь на ухвалу про без руху. Усвідомлюючи неможливість виконати вимоги ухвали про без руху у встановлений судом строк, учасник справи мав можливість використати процесуальний інструмент, передбачений приписами частини другої статті 121 КАС України, а саме звернення із заявою про продовження процесуального строку, встановленого судом.
Продовженням строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у встановлений судом строк, проте і цієї процесуальної дії відповідачем вчинено не було.
З історії руху цієї справи вбачається, що скаржник скористався таким процесуальним інструментом, а саме суд апеляційної інстанції ухвалою від 27 серпня 2025 року клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги задовольнив та продовжив скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги на 10 днів, проте скаржник, незважаючи на продовжений строк, так і не виконав вимогу ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху від 11 серпня 2025 року, а замість цього повторно подав клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, що стало наслідком відмови у задоволенні цього клопотання та постановлення ухвали про повернення апеляційної скарги на підставі частини другої статті 298 КАС України у взаємозв'язку з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
За приписами статті 8 КАС України адміністративний суд зобов'язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов'язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.
Верховний Суд наголошує, що надання процесуальних переваг одній із сторін, в тому числі шляхом неодноразового продовження строку для усунення недоліків процесуальних документів, нівелює закладені законодавцем принципи адміністративного судочинства в частині процесуальної рівності.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Перевіривши зміст поданої касаційної скарги, колегія суддів констатує, що в касаційній скарзі не містяться жодних аргументів щодо неправильної постановлення судом апеляційної інстанції ухвали про повернення апеляційної скарги від 25 вересня 2025 року.
Сама по собі незгода з ухвалою суду апеляційної інстанції від 25 вересня 2025 року про повернення апеляційної скарги без указання в касаційній скарзі яких процесуальних порушень припустився суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного процесуального судового рішення своєю чергою свідчить про необґрунтованість самої поданої касаційної скарги.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
У частині другій цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія зазначеної норми поширюється, зокрема, на оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Таким чином, оскаржуване судове рішення є вмотивованим і таким, що ґрунтується на законі, зокрема положеннях пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у цій справі.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко В.М. Соколов О.В. Кашпур