03 листопада 2025 року
м. Київ
справа №360/554/25
адміністративне провадження № К/990/42700/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Соколова В.М., Кашпур О.В.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив просив:
- визнати бездіяльність відповідача щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів актуальної інформації про виключення позивача з військового обліку, після його звернення до зазначеного підрозділу із відповідною заявою;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів актуальну інформацію щодо виключення позивача з військового обліку на підставі наявного у нього документа з відміткою про виключення з військового обліку (або на підставі архівних даних, які мають зберігатися у відповідному територіальному центрі комплектування до досягнення ним 65 років).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року , у задоволенні позову відмовлено.
14 жовтня 2025 року засобами поштового зв'язку позивач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів актуальної інформації про виключення позивача з військового обліку.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Луганським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послався на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Скаржник зазначає, що ця справа має значний суспільний інтерес, оскільки на сьогоднішній день наявною є проблема невнесення актуальної інформації про виключення осіб з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Як вказує скаржник, в ході аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень було встановлено, що на теперішній час на розгляді судів України (як першої так і апеляційної інстанцій) перебуває або перебувала велика кількість справ щодо невнесення відомостей щодо виключення громадян військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Також скаржник зазначає, що ця справа має виняткове значення для нього, позаяк враховуючи загострення ситуації в Україні, а також збільшення випадків влучання ворожих снарядів у цивільні об'єкти та житлові будинки на території України, внаслідок яких гинуть люди, та у тому числі діти, виникає необхідність убезпечити життя дітей скаржника, шляхом вивезення їх до більш безпечних регіонів країни, або навіть за кордон.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо наявності значного суспільного інтересу до результату розгляду цієї справи, оскільки результат вирішення кожної з таких справ залежить виключно від індивідуальних обставин спору та різного в кожному конкретному випадку обсягу доказів. А тому, вирішення однієї зі справ такої категорії не буде мати визначального значення для решти випадків. Відтак, з урахуванням наведеного, обставини на, які посилається скаржник, не свідчать про наявність такого критерію як «суспільний інтерес».
Також колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо виняткового значення цієї справи для останнього, позаяк поняття виняткового значення справи є оціночним, воно потребують належного обґрунтування з боку скаржника, проте доводи останнього ґрунтуються виключно на певних побоюваннях і ризиків, що не обов'язково можуть настати в майбутньому, що своєю чергою свідчить про відсутність у цьому випадку підпункту «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відтак, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко В.М. Соколов О.В. Кашпур