04 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 500/7496/24 пров. № А/857/9983/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Юзьків М.І.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення - 13 лютого 2025 року,
18 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення від 06.12.2024 № 1900-0214-5/59168 про відмову у переведенні на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу»; зобов'язати перевести з 28.11.2024 на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 26.01.1994 по 27.11.2024 в органах державної податкової служби.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою та відповідними документами про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058- IV від 09.07.2003 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18.09.2024 № 15366/03-16 у переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 їй відмовлено, у зв'язку із відсутністю такого права. Таке рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у переведенні на інший вид пенсії вважає протиправним.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 04.12.2024 № 961140146735 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058- IV від 09.07.2003 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.11.2024 про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, зарахувавши період роботи з 13.05.1994 по 01.05.2016 в органах державної податкової служби до стажу державної служби.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Пунктом 4 Порядку № 283 визначено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Відповідно до трудової книжки позивачки НОМЕР_1 від 01.08.1985 з 26.01.1994 по 27.11.2024 вона працювала на різних посадах в органах державної податкової служби і її стаж роботи становить більше 20 років. При призначенні пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII (відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ) після 01.05.2016 необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби. При цьому до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01.05.2016 та обрахований у відповідності до положень Порядку № 283. Водночас стаж, набутий після 01.05.2016 на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону № 1058-IV. З огляду на зазначене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що період роботи (служби) позивача з 13.05.1994 по 01.05.2016 в органах державної податкової служби зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців» від 12.09.1997 № 503-р, чинного на час періоду роботи позивачки, до 4-7 категорій посад державних службовців було віднесено відповідні посади в місцевих державних податкових адміністраціях, на яких не поширювалися спеціальні звання. Тобто, періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Звертає увагу на те, що позивачу у період роботи в органах податкової служби присвоювались спеціальні та персональні звання. Стаж роботи позивача на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби становить 5 років 6 місяців 13 днів (з 17.07.2013 по 31.12.2013 та з 03.09.2019 по 28.11.2024). Відповідно, в органів Пенсійного фонду України відсутні правові підстави для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 05.08.2023 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про переведення з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 та надала всі необхідні документи, що підтверджують таке право.
Листом від 06.12.2024 № 1900-0214-8/59168 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (а.с. 24) повідомило позивачку, що рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області від 04.12.2024 № 961140146735 відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Причиною вказаної відмови у переході на пенсію державного службовця слугувало те, що основним критерієм, за яким слід визначити можливість зарахування того чи іншого періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. До стажу роботи позивачки на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, зараховано період з 17.07.2013 по 31.12.2013 та період з 03.09.2019 по 28.11.2024, що становить 5 років, 6 місяців, 13 днів, що недостатньо для призначення пенсії відповідно до Закону 889.
Дослідженням трудової книжки позивачки НОМЕР_1 від 01.08.1985 (а.с. 13 - 23) судом першої інстанції встановлено що, позивач з 26.01.1994 по 27.11.2024 працювала на різних посадах в органах державної податкової служби, а саме:
- № 4 - 26.01.1994 прийнята в Державну податкову інспекцію на посаду техніка по обслуговуванню машин обчислювальної техніки;
- № 5 - 13.05.1994 переведена на посаду державного податкового інспектора відділу зборів і стягнень з фізичних осіб;
- № 6 - 18.08.1994 присвоєно персональне звання "інспектор податкової служби III рангу" та прийняла Присягу державного службовця;
- № 7 - 07.08.1995 переведена на посаду старшого державного податкового інспектора;
- № 8 - 01.10.1995 переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу зборів і стягнень податків з фізичних осіб;
- № 9 - 25.11.1996 переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу податків і зборів з фізичних осіб;
- № 10 - 05.09.1997 присвоєно спеціальне звання "інспектор податкової служби II рангу";
- № 12 - 10.04.1998 призначена на посаду головного державного податкового інспектора відділу податків з фізичних осіб;
- № 13 - 03.09.2001 присвоєно спеціальне звання "інспектор податкової служби І рангу"
- № 14 - 02.08.2004 призначена на посаду начальника відділу оподаткування фізичних осіб;
- № 15 - 01.11.2004 присвоєно спеціальне звання радник податкової служби III рангу;
- № 16 - 01.09.2005 переведена на посаду головного державного податкового інспектора сектору адміністрування податків з фізичних осіб спрощених форм оподаткування;
- № 17 - 20.07.2007 переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу адміністрування податків з фізичних осіб спрощених форм оподаткування;
- № 18 - 04.02.2009 переведена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу інформаційно-аналітичного забезпечення;
- № 19 - 19.06.2009 переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу адміністрування податків з фізичних осіб;
- № 20 - 27.03.2012 призначена в порядку переведення на посаду головного державного податкового інспектора відділу оподаткування самозайнятих осіб управління оподаткування фізичних осіб;
- № 21 - 01.07.2013 переведена на посаду головного державного інспектора відділу адміністрування доходів і зборів самозайнятих осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб;
- № 22 - 01.07.2013 присвоєно 13 ранг державного службовця Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Тернопільській області;
- № 23 - 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання радник податкової та митної справи III рангу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Тернопільській області;
- № 24 - 12.07.2015 переведена на посаду головного державного інспектора відділу адміністрування єдиного внеску управління доходів і зборів з фізичних осіб;
- № 25 - 16.02.2016 переведена на посаду заступника начальника відділу організації та проведення перевірок суб'єктів декларування в деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру управління податків і зборів з фізичних осіб з кадрового резерву;
- № 26 - 13.07.2017 звільнена у зв'язку із переведенням у ГУ ДФС у Тернопільській області;
- № 27 - 14.07.2017 призначена в порядку переведення на посаду головного державного ревізора - інспектора.
Позивач продовжувала працювати в податкових органах до 28.11.2024.
Водночас листом Національного агентства з питань державної служби від 10.12.2024 № 12156/10.3-24 підтверджено, що до стажу державної служби позивачу зараховуються періоди роботи з 13.05.1994 по 27.11.2024. При цьому період роботи позивача з 26.01.1994 по 12.05.1994 на посаді техніка з обслуговування машин обчислювальної техніки Державної податкової інспекції м. Тернопіль може бути зараховано до стажу державної служби за умови, що вказана посада належить до посад спеціалістів.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині: визнання протиправним та скасування рішення від 04.12.2024 № 961140146735 про відмову у переведенні позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058- IV від 09.07.2003 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993; зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 28.11.2024 про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, зарахувавши період роботи з 13.05.1994 по 01.05.2016 в органах державної податкової служби до стажу державної служби.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII з 01.05.2016, втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон № 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, пункти 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацу 1 частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 03.07.2018 у справі № 569/350/17, від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а, від 10.07.2018 у справі № 591/6970/16-а.
Відповідно до пункту 8 Розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
У період до 01.05.2016 стаж державної служби обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (далі - Порядок № 283), та додатка до нього.
За змістом оскаржуваного рішення, яким позивачу було відмовлено у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, підставою відмови слугувала недостатність стажу державної служби через не зарахування певних періодів її роботи до державної служби, оскільки періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, у період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
При цьому, пунктом 1 Порядку № 283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно пункту 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Пунктом 4 Порядку № 283 визначено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Відповідно до трудової книжки позивачки НОМЕР_1 від 01.08.1985 з 26.01.1994 по 27.11.2024 вона працювала на різних посадах в органах державної податкової служби.
Зокрема, Національним агентством з питань державної служби підтверджено, що період роботи позивача з 13.05.1994 по 27.11.2024 зараховується до стажу державної служби.
Відтак, стаж роботи позивачки на посадах в органах державної податкової служби становить більше 20 років.
Однак, пенсійним органом до стажу роботи позивачки на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, зараховано тільки період з 17.07.2013 по 31.12.2013 та період з 03.09.2019 по 28.11.2024, що становить 5 років, 6 місяців, 13 днів
Так, у період роботи позивачки в органах державної податкової служби до 2016 року діяв Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016), яким визначалися посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби. Пункт 2 Порядку № 283 визначав, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 (чинного з 01.05.2016) (далі - Порядок № 229) до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посаді державної служби відповідно до Закону; час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Відповідно до статті 341 Податкового кодексу України (далі - ПК України) служба в контролюючих органах є професійною діяльністю придатних до неї за станом здоров'я, освітнім рівнем та віком громадян України, що пов'язана з формуванням державної податкової та митної політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів, реалізацією податкової та митної політики, політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також із здійсненням контролю за додержанням податкового, митного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Пунктом 342.4 статті 342 ПК України визначено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Згідно з приписами пункту 344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Крім того, відповідно до частини сімнадцятої статті 37 Закону № 3723-ХІІ, період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивачки та яке діє на теперішній час, урегульовано, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в державних податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Вказане підтверджується також положенням пункту 7 частини другої статті 46 Закону № 889-VIII, згідно з яким до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Однак, судом першої інстанції не встановлено, та записами згідно з трудовою книжкою позивачки НОМЕР_1 від 01.08.1985 не підтверджено, що на посаді техніка з обслуговування машин обчислювальної техніки Державної податкової інспекції м. Тернопіль, на якій перебувала позивачка за період роботи з 26.01.1994 по 12.05.1994, їй присвоювались військові чи спеціальні звання відповідно до вимог пункту 7 частини другої статті 46 Закону № 889-VIII.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що стаж після 01.05.2016 не зараховується до стажу роботи, що визначає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 500/1404/23 де суд вказав, що при призначенні пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII (відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ) після 01.05.2016 необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби. При цьому до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01.05.2016 та обрахований у відповідності до положень Порядку № 283. Водночас стаж, набутий після 01.05.2016 на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону № 1058-IV.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що період роботи (служби) позивачки з 13.05.1994 по 01.05.2016 в органах державної податкової служби зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 04.12.2024 № 961140146735 про відмову у переведенні позивачки з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII є протиправним та підлягає скасуванню, а періоди роботи з 13.05.1994 по 01.05.2016 в органах державної податкової служби зарахуванню до стажу державної служби.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести позивачку з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У постанові від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Колегія суддів зазначає, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22.09.2022 у справі № 380/12913/21.
У даній справі предметом судового розгляду було рішення відповідача, яке обґрунтоване певними мотивами, що були в подальшому перевірені судом на їх відповідність фактичним обставинам справи та нормам законодавства.
Разом з тим, в процесі розгляду справи судами не здійснювалась перевірка виконання позивачем всіх умов, необхідних для прийняття рішення органами пенсійного фонду про переведення її на інший вид пенсії.
Відтак, в контексті розгляду цієї справи колегя суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним та ефективним способом буде зобов'язання повторно розглянути заяву позивача про переведення її з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058- IV на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, зарахувавши період роботи з 13.05.1994 по 01.05.2016 в органах державної податкової служби до стажу державної служби.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у справі № 500/7496/24 - без змін.
Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді В. Я. Качмар
В. В. Ніколін