головуючий суддя у першій інстанції: Дерех Н.В.
04 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 500/1769/25 пров. № А/857/29712/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі № 500/1769/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
28.03.2025р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила суд:
-визнати протиправним рішення від 17.01.2025р. №192550007431 щодо відмови у призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,
- зобов'язати зарахувати до страхового стажу періоди з січня 1987р. - січень 1999р. - робота у ТзОВ «Галичина» (селянська спілка «Галичина», ТзОВ «Агрофірма Галичина») та врахувати періоди трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 ,
- зобов'язати призначити пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту звернення - з 17.01.2025р.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.07.2025р. позов задоволено частково.
Суд визнав протиправним та скасував Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №192550007431 від 17.01.2024р. про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Одночасно, суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.01.2025р. про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Не погоджуючись із даним рішенням в частині задоволених позовних вимог, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.07.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 10.01.2025р. ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вказана заява за принципом екстериторіальності передана для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
17.01.2024р. Головне управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії за віком №192550007431.
Так, із змісту оскаржуваного рішення видно, що до страхового стажу роботи не враховано періоди трудової діяльності за трудовою книжкою ( НОМЕР_1 ), яку не прийнято до уваги при обчисленні страхового стажу, оскільки на титульному аркуші відсутня дата заповнення трудової книжки та підпис особи відповідальної за видачу трудових книжок. Також, не прийнято до уваги архівну довідку - виписку від 22.06.2023р. №73 за період роботи в колгоспі протягом січня 1987 року - січня 1999 року, оскільки зазначено ім'я « ОСОБА_2 », та або скорочено по батькові « ОСОБА_3 », « ОСОБА_4 », « ОСОБА_5 », « ОСОБА_5 », що не відповідає паспортним даним особи.
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон №1058-IV).
ст.1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно ч.1, ч.3, ч.4 ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
В ст.24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», видно, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю (ч.2 ст.56 Закону № 1788-XII).
В ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993р. затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній (далі - Порядок).
Із змісту п.1, п.3 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Також згідно ст.48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. А необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Подібний висновок відображений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020р. у справі № 588/647/17.
Колегія суддів звертає увагу на те, що законодавець поклав обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому їх не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірних періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, доводи пенсійного органу зводяться до відсутності на титульному аркуші дати заповнення трудової книжки та підпису особи відповідальної за видачу трудових книжок, а також невідповідності паспортним даним в архівній довідці - виписці від 22.06.2023р. №73 імені та по батькові позивача.
Як видно з архівної довідки - виписки, виданої Комунальною Установою "Центр надання послуг Васильковецької сільської ради" Чорткіського району Тернопільської області (трудовий архів) №73 від 22.06.2023р., така довідка містить відомості про роботу позивача у період з жовтня 1987 - листопад 2004.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018р. у справі №687/975/17.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Подібна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019р. у справі №593/283/17 та від 30.09.2019р. у справі № 638/18467/15-а.
Крім того, у спірному випадку відповідач не перевірив записи у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 Проте, не зарахував спірні періоди роботи ОСОБА_1 без обґрунтованих підстав, пославшись лише на формальні неточності у записах (на титульному аркуші відсутня дата заповнення трудової книжки та підпис особи, відповідальної за видачу трудових книжок).
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд не уповноважений встановлювати наявність чи відсутність всіх підстав для призначення чи відмови у призначенні пенсії, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.
Крім того, на підтвердження роботи у спірні періоди позивач також долучила до позовної заяви архівну довідку про заробітку плату №373 від 05.03.2020р., архівну довідку про людино-дні №374 від 05.03.2020р., архівну довідку про трудовий стаж №375 від 05.03.2020р., архівну виписку №372 від 05.03.2020р., архівну довідку про трудовий стаж №371 від 05.03.2020р., архівну виписку №376 від 05.03.2020р..
ч.3 ст.44 Закону України від 09.07.2003р. «“Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», №1058-IV органам Пенсійного фонду України надано право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Однак, як свідчать матеріали справи, вказаних дій відповідач не вчинив, тим самим не дотримався вимог п.4.7. Постанови правління пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 р. №22-1 щодо встановлення права особи на зарахування спірних періодів до страхового стажу на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
У сукупності наведених обставин, пенсійний орган, формально та без детального з'ясування обставин та документів поданих позивачем для призначення пенсії, прийняв рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії, що у контексті ч.2 ст.2 КАС України свідчить про протиправність оскаржуваного рішення та необхідність його скасування.
Крім того, вирішуючи даний спір по суті, суд першої інстанції вірно вказав, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
ч.1 ст.58 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначено, що пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.
Питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Отже, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституції України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення, а Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі № 500/1769/25- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель