30.10.2025 Справа № 756/17274/25
Справа № 756/17274/25
1-кс/756/3039/25
30.10.2025 місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
слідчий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12025100050001947 від 30.07.2025 за ч. 2 ст. 345 КК України - слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Києва, зареєстрованого та жителя цього АДРЕСА_1 , неодруженого, офіційно непрацевлаштованого, раніше судимого,
за участю учасників судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
підозрюваний ОСОБА_6 ,
захисник ОСОБА_7 ,
Слідчий у кримінальному провадженні - слідчий СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді в рамках кримінального провадження №12025100050001947 від 30.07.2025 з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах досудового розслідування вказаного кримінального провадження.
З клопотання слідує, що Оболонським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12025100050001947 від 30.07.2025 за підозрою ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 345 КК України, в ході якого встановлено, що 30.07.2025 командир відділення 4-го підрозділу охорони територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області, старший сержант Служби судової охорони ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спільно з іншими працівниками Служби судової охорони, будучи відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівником правоохоронного органу, що здійснює правоохоронні функції, приступив до роботи з метою підтримання громадського порядку, припинення проявів неповаги до суду, а також охорони приміщень та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів, працівників суду, забезпечення безпеки учасників судового процесу у Оболонському районному суді м. Києва, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Левка Лук'яненка, 2є, та ніс службу в однострої із знаками розрізнення. Отже ОСОБА_9 є працівником правоохоронного органу та виконував свої службові обов'язки.
Так, 30.07.2025 приблизно о 16:05 до приміщення вказаного суду прибув ОСОБА_6 , який зухвало та агресивно себе поводив, тому ОСОБА_9 було відмовлено ОСОБА_6 у доступі до приміщення Оболонського районного суду міста Києва. У зв'язку з цим, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння працівникові правоохоронного органу ОСОБА_9 побоїв у зв'язку з виконанням останнім службових обов'язків.
У цей же день о 16:13 ОСОБА_6 , перебуваючи на вулиці біля вхідних дверей Оболонського районного суду міста Києва, реалізуючи вказаний злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, наблизився впритул до ОСОБА_9 та вдарив останнього головою в обличчя, спричинивши йому побої (тілесні ушкодження) у вигляді забою м'яких тканин правої щоки та правого крила носу.
Тим самим ОСОБА_6 реалізував свій злочинний умисел на заподіяння працівникові правоохоронного органу ОСОБА_9 побоїв у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків.
Слідчий у клопотанні посилається на те, що ОСОБА_6 підозрюється в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу побоїв у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, а також на те, що досудове розслідування не можливо закінчити до закінчення строку дії попередньої ухвали місцевого суду від 26.09.2025, оскільки з метою повного та всебічного дослідження обставин вчинення ОСОБА_6 злочину необхідно провести ряд слідчих та виконати ряд процесуальних дій, при цьому, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та встановлені в ході досудового розслідування, що виправдовують застосування найсуворішого запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 не зменшилися та продовжують існувати, а відтак виникла необхідність у продовженні тримання останнього під вартою, оскільки запобігти їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів не можливо.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просила задовольнити, зазначивши при цьому, що інші, більш м'які запобіжні заходи, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки ризики у кримінальному провадженні не перестали існувати.
Захисник заперечив проти задоволення клопотання сторони обвинувачення, зазначивши, що ризики є необгрунтованими, оскільки докази на підтвердження їх існування стороною обвинувачення не надано, а тому просив змінити запобіжний захід на домашній арешт. Також захисник послався на незадовільний стан здоров'я його підзахисного та неможливість отримання необхідного лікування в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Підозрюваний підтримав позицію захисника.
Вивчивши клопотання, заслухавши позиції сторін кримінального провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
30.07.2025 ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
31.07.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
01.08.2025 ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва стосовно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, тобто до 29.09.2025 включно без визначення альтернативного запобіжного заходу.
22.09.2025 постановою керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження №12025100050001947 від 30.07.2025 до 3 (трьох) місяців, тобто до 31.10.2025.
26.09.2025 ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою до 31.10.2025 включно без визначення альтернативного запобіжного заходу.
30.10.2025 ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження №12025100050001947 від 30.07.2025 до 5 (п'яти) місяців, тобто до 31.12.2025.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до частин 3, 4 ст.199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя, окрім іншого, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до положень статей 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування у строки, встановлені ст. 219 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про продовження застосування підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя враховує не тільки положення, передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
Так, слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, та одночасно враховує, що вказане було встановлено слідчим суддею при постановленні ухвал про застосування та продовження строку застосування запобіжного заходу, а також продовження строку досудового розслідування кримінального провадження.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики ЄСПЛ вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Наряду з вказаним, у п. 42 рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Зі змісту клопотання вбачається, що для закінчення досудового розслідування та прийняття остаточного процесуального рішення у кримінальному провадженні, органу досудового розслідування необхідно провести значний обсяг слідчих (розшукових) та виконати ряд процесуальних дій, які об'єктивно неможливо провести та виконати до закінчення строку дії попередньої ухвали слідчого судді, зокрема необхідно:
- отримати висновки судово-медичної експертизи по наданій на дослідження медичній документації (карті стаціонарного хворого) на ім'я ОСОБА_9 , карті виїзду ШМД, та відеозапису з камер відеоспостереження, на якому зафіксовано момент нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, призначеної 27.09.2024;
- отримати висновок судової психіатричної експертизи відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначеної 14.10.2025;
- виконати ряд інших слідчих (розшукових) та процесуальних дій у кримінальному провадженні у яких виникне необхідність;
- в разі необхідності вирішити питання про зміну раніше повідомленої підозри підозрюваним у кримінальному провадженні з урахуванням зібраних доказів;
- виконати вимоги ст. 290 КПК України;
- прийняти законне процесуальне рішення відповідно до положень глави 24 КПК України.
Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, з огляду на долучені до матеріалів судового провадження матеріали, враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , дані, які характеризують особу останнього, його вік, соціальні зв'язки, сімейний стан, склад сім'ї, майновий стан.
З огляду на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, при цьому враховуючи, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеними, зважаючи на характер інкримінованих кримінальних правопорушень, на дані про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_6 може вчинити дії щодо переховування від органу досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення та таким чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, з огляду на що, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та заявленим у судовому засіданні, слідчий суддя вважає доведеним необхідність продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, оскільки, на його переконання, саме такий вид запобіжного заходу, забезпечить виконання ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків та надасть можливість органу досудового розслідування досягти завдань, передбачених ст. 2 КПК України.
При цьому слідчий суддя зважив і на доводи сторони захисту щодо застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, проте вважає, що стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не доведено відповідними доказами обставин, на які посилалась сторона захисту при обґрунтуванні необхідності застосування більш м'якого запобіжного заходу, а тому вважає, що в даному випадку такі доводи про застосування більш м'якого запобіжного заходу не перевищують суспільного інтересу в справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у кримінальному провадженні та запобігання процесуальних ризиків.
Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості, мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи, про що неодноразово зазначав ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях по справах «Лабіта проти Італії» від 06.04.2001, «Рохліна проти Російської Федерації» від 07.04.2005, «Летельє проти Франції» від 26.06.1991, «Маріянчук та інші проти України» від 17.01.2019.
Варто зазначити, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.
Що стосується доводів сторони захисту про незадовільний стан здоров'я ОСОБА_6 та необхідність його лікування у спеціалізованих медичних закладах, то слідчий суддя відмічає, що варто розмежовувати неможливість отримання медичної допомоги в умовах СІЗО від неможливості застосування запобіжного заходу у зв'язку зі станом здоров'я підозрюваного.
Так, Порядком взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України №239/5/104 від 10.02.2012 (далі - Порядок №239/5/104), регулюється питання отримання медичної допомоги особами, взятими під варту, у т.ч. поза межами слідчого ізолятора. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця (пункт 2.6 Порядку №239/5/104).
У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку (пункт 2.7 Порядку №239/5/104).
Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО (пункт 2.8 Порядку №239/5/104).
Отже, вищевказаним Порядком достатньо урегульовано питання отримання медичної допомоги (у т.ч. хірургічне втручання чи необхідна госпіталізація) особами, які перебувають в слідчих ізоляторах.
Слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту про неможливість отримання ОСОБА_6 необхідної медичної допомоги, зумовленої застосованим до останнього запобіжним заходом як такі, що не підтверджені матеріалами справи та не свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу.
Доказів порушення Порядку №239/5/104 посадовими особами СІЗО або КММЧ матеріали справи не містять і захисником не надано.
Разом із цим, слідчий суддя зазначає, що процедурні питання отримання медичної допомоги підозрюваним врегульовані Порядком №239/5/104 та не є предметом розгляду судом. Контроль за дотриманням Порядку та вжиття заходів у разі його порушення здійснюють Міністерство юстиції України та Міністерство охорони здоров'я України.
З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає необгрунтованими доводи сторони захисту про те, що вид застосованого запобіжного заходу є перешкодою для реалізації заходів щодо охорони здоров'я підозрюваного, тому такі доводи захисту не можуть слугувати безумовною підставою для зміни застосованого запобіжного заходу при відсутності достатніх відомостей щодо неможливості перебування останнього в умовах несвободи за станом здоров'я.
Що стосується скарг захисника на незадовільний стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_6 , то слідчий суддя вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
У статті 49 Конституції України задекларовано, що кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.
Статтею 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» передбачено, що медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я.
Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 2.3, 2.6, 2.7 Порядку №239/5/104, медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.
Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров'я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.
У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров'я.
Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО.
Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО.
Отже, з огляду на гарантоване Конституцією та законами України право підозрюваного ОСОБА_6 , незалежно від місця його перебування, на належне медичне обслуговування та на належне отримання медичної допомоги, на вільний вибір лікаря-фахівця, а також, враховуючи скарги адвоката на неналежне надання медичної допомоги ОСОБА_6 в умовах слідчого ізолятора, слідчий суддя, в межах своїх повноважень, вважає за необхідне звернути увагу керівництва слідчого ізолятора на необхідність виконання вимог вищевказаних законів та нормативно-правових актів щодо медичного обслуговування та надання належної якості медичної допомоги підозрюваному ОСОБА_6 .
Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про продовження строку тримання під вартою, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, суспільну небезпечність інкримінованого діяння, не вбачає підстав для визначення альтернативного запобіжного заходу.
Доведеність винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованих злочинів слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалося, оскільки це є предметом встановлення в ході досудового розслідування і судового провадження кримінального провадження по суті обвинувачення.
Керуючись ст. 29 Конституції України, статтями 176-178, 181-186, 193-196, 205, 208, 309, 395, 532, 534 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12025100050001947 від 30.07.2025 за ч. 2 ст. 345 КК України - слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування кримінального провадження, тобто до 31.12.2025 включно.
Зобов'язати керівника ДУ «Київський слідчий ізолятор» та начальника філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області невідкладно забезпечити проведення повного медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою отримання об'єктивних висновків про стан його здоров'я та надати необхідне лікування, в тому числі, за необхідності, на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
У разі встановлення лікарями погіршення стану здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов'язати начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор» забезпечити його лікування профільними лікарями, у тому числі з наданням можливості його направлення та перевезення до відповідного медичного закладу охорони здоров'я.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що він має право на вільний вибір лікаря та право на звернення до лікаря медичної частини ДУ «Київський слідчий ізолятор» з проханням про допуск обраного ним лікаря-фахівця. В такому разі відшкодування витрат, пов'язаних із залученням обраного лікаря-фахівця, буде здійснюватись за рахунок особи, якій буде надаватись медична допомога, або її родичів.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1