Справа № 120/5505/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
04 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання включити в розрахунок страховий стаж, перерахунок пенсії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 13.05.1997 по 31.01.1998, та з 01.08.1998 по 31.12.1998 включно та щодо включення до розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітної плати для обчислення пенсії ОСОБА_1 періоду страхового (трудового) стажу з 06.04.2001 року по 31.12.2003 року із числовим значенням заробітку 0 гривень, та щодо не виключення з розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітної плати для обчислення пенсії ОСОБА_1 періодів страхового стажу з березня 2020 року по травень 2020 року, з грудня 2020 року по квітень 2021 року, з січня 2022 року по червень 2022 року.
Також, суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до його страхового стажу період роботи з 13.05.1997 по 31.01.1998, та з 01.08.1998 по 31.12.1998 та виключити з розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітної плати для обчислення пенсії ОСОБА_1 періоду страхового (трудового) стажу з 06.04.2001 року по 13.12.2003 року із числовим значенням заробітку 0 гривень і додаткових періодів страхового стажу з березня 2020 року по травень 2020 року, з грудня 2020 року по квітень 2021 року, з січня 2022 року по червень 2022 року, а також здійснити перерахунок та виплату пенсії із врахуванням відповідного стажу з 04.08.2023.
В решті позовних вимог суд відмовив.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком з 04.08.2023.
При визначенні розміру страхового стажу позивача для призначення пенсії до розрахунку не були включені періоди його роботи з 13.05.1997 по 31.07.1998 в Палому приватному підприємстві "Спектр" та з 01.08.1998 по 31.12.1998 в Малому підприємстві "Орлен", загальною тривалістю 1 рік 07 місяців 19 днів.
Також при обчисленні пенсії позивача в розрахунок індивідуального коефіцієнта заробітку відповідачем було включено 33 місяці трудового стажу із самостійно обчисленими значеннями заробітку в розмірі "0" гривень. Ці місяці трудового стажу відносяться до періоду перебування позивача в статусі суб'єкта підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з квітня 2001 по грудень 2003.
Вказані дії, на переконання позивача, мали наслідком зменшення коефіцієнту заробітної плати, який застосовується при розрахунку розміру пенсії та відповідно зменшення розміру призначеної пенсії.
При цьому, при поданні заяви на призначення пенсії ним було висловлено бажання про включення періодів страхового стажу з березня 2020 по червень 2022 включно при обчисленні індивідуального коефіцієнта заробітної плати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на території України з 12 березня 2020 р. запроваджено стан карантину, який з 01 липня 2023 р. був відмінений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2".
Це додаткове виключення під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з місяця запровадження карантину у 2020 р. та шести календарних місяців після його завершення передбачено нормами абзацу третього частини першої статті 40 Закону № 1058-IV.
Проте, відповідачем були виключені лише періоди страхового стажу з червня по листопад 2020 та з травня по грудень 2021, тобто, виключно періоди проведення підприємницької діяльності. Разом з цим, не були виключені періоди страхового стажу позивача з березня 2020 по травень 2020 з загальною сумою доходу за цей період 0 грн. 00 коп., періоди отримання допомоги по безробіттю з грудня 2020 по квітень 2021 з загальною сумою доходу 25728 грн. 07 коп. та з січня по червень 2022 з загальною сумою доходу 37511 грн. 30 коп.
Вважаючи вищевказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.
Стосовно незарахування періодів роботи позивача з 13.05.1997 по 31.07.1998 та з 01.08.1998 по 31.12.1998 до страхового стажу, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У періоді, в якому позивачу оформлялася трудова книжка, порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 року №162 (далі - Інструкція № 162).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Відтак, заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником.
Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, у тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство роботодавець, а тому в даному випадку суд першої інстанції вірно виснував про відсутність вини позивача у тому, що трудову книжку роботодавцем оформлено із порушеннями.
При цьому, судова колегія наголошує, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вказана правова позиція узгоджується з Правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 29.03.2019 у справі № 548/2056/16-а.
Як встановлено з матеріалів справи, трудова книжка серії НОМЕР_1 видана на ім'я позивача - ОСОБА_1 .
Відповідач, відмовляючи у зарахуванні при обчисленні страхового стажу позивача періоду роботи з 13.05.1997 по 31.01.1998 відповідно до довідки від 10.09.2023 № 27, виданої Малим приватним підприємством «Спектр», виходив з того, що в наданій позивачем довідці відсутній кутовий штамп та підстава видачі довідки.
Надаючи оцінку вказаному, судова колегія відзначає, що вказан довідка містить інформацію про період роботи позивача, посаду, зазначено підстави її видачі. Довідка підписана уповноваженою особою - директором МПП «Спектр», зазначено прізвище особи ОСОБА_2 , підпис скріплено печаткою підприємства. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань МПП «Спектр» утворено з 24.04.1997, керівник на даний час А.П. Василенко.
Доказів того, що відсутність кутового штампу на довідці та підставі видачу такої довідки № 27 від 10.09.2023 унеможливлює з'ясування всіх обставин стосовно періоду роботи позивача, спростовує інформацію, зазначену у такій довідці, відповідачем не надано.
Окрім того, судова колегія звертає увагу на те, що постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено "Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якого у випадку, якщо поданих документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини.
В даному випадку самим відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду поданих позивачем документів, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідачем проведено відповідну перевірку даних, які зазначені у наданих до заяви про призначення пенсії документах.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про надання позивачем належної довідки, яка містить інформацію про періоди його роботи. Доказів того, що дана довідка є підробленою, чи інформація, яка в ній зазначена не відповідає фактичним обставинам, матеріали справи не містить.
Стосовно незарахування відповідачем періоду роботи з 01.08.1998 по 31.12.1998 в Малому підприємстві «Орлен» через наявність в записах трудової книжки про дату прийняття на роботу виправлення, судова колегія зазначає наступне.
У відповідності до пункту 2.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. №58 (далі - Інструкція № 58) заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
Пунктом 2.3 Інструкції № 58 передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення, згідно п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Згідно з пунктом 4.1. Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а, отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту позивача.
З огляду на вищевикладене, позивач не несе відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок третіми особами, оскільки обов'язок з належного оформлення трудової книжки законом покладено на страхувальника.
Вищевказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 та від 13.06.2018 у справі № 813/782/17.
Крім того, трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Так, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
За загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист шляхом призначення пенсії.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції вірно відзначив, що неточності в трудовій книжці позивача не можуть ставити під сумнів достовірність даних про періоди його роботи з 01.08.1998 по 31.12.1998.
До того ж, доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даного періоду роботи матеріали справи не містять.
До того ж, як достовірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до витягу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, дані про набутий стаж застрахованої особи ( ОСОБА_1 ) до 2004: за період з 1997 по 1998 повністю відображені у днях.
В котексті встановлених обставин, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції, що оскільки позивачу вже призначено пенсію з 04.08.2023, то належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача зарахувати до його страхового стажу періоди роботи з 13.05.1997 по 31.01.1998, та з 01.08.1998 по 31.12.1998 включно.
Щодо включення в розрахунок індивідуального коефіцієнта заробітної плати для обчислення пенсії періодів страхового стажу з березня 2020 року по травень 2020 року, з грудня 2020 року по квітень 2021 року, з січня 2022 року по червень 2022 року та зобов'язання виключити з розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітної плати для обчислення пенсії додаткових періодів страхового стажу з березня 2020 року по травень 2020 року, з грудня 2020 року по квітень 2021 року, з січня 2022 року по червень 2022 року, то судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до статті 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.
Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону, та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 24 Закону України №1058 до періоду з якого складається страховий стаж віднесено період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, відповідно до ст. 25 Закону №1058 було визначено індивідуальний коефіцієнт страхового стажу позивач, який складає 0,32417, що відповідає 32 рокам 05 місяцям 0 дням страхового стажу.
В розрахунок середньомісячного заробітку врахована заробітна плата за період з 01.08.1990 по 31.07.1995 та 01.07.2000 по 30.06.2022.
Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 0,71843, який застосовано до показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки - 12236,71 грн. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить: 12236,71 грн х 0,71843= 8791,22 грн.
При проведенні обрахунку індивідуального коефіцієнта заробітної плати було виключено 52 місяці заробітку, а саме: 38 місяців в межах 10% тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі (період перебування позивачем як фізичної особи-підприємця на спрощені системі оподаткування): з 01.08.2000 по 31.12.2000, з 01.04.2001 по 31.12.2003, та додатково 14 місяців заробітку в період карантину: з 01.06.2020 по 30.11.2020 та з 01.05.2021 по 31.12.2021.
Як слідує з матеріалів справи, у заяві про призначення пенсії зазначав (вказував), які періоди треба виключити із підрахунку заробітної плати.
Проте, відповідачем були виключені лише періоди страхового стажу з червня по листопад місяці 2020 та з травня по грудень місяці 2021, тобто виключно періоди проведення підприємницької діяльності. Разом з цим, не були виключені періоди страхового стажу з березня 2020 по травень 2020 з загальною сумою доходу за цей період 0 грн. 00 коп. та періоди отримання допомоги по безробіттю з грудня 2020 по квітень 2021 з загальною сумою доходу 25728 грн. 07 коп. і з січня по червень 2022 з загальною сумою доходу 37511 грн. 30 коп.
Таким чином, суд першої інстанції вірно виснував, що позивач має право на виключення з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії періодів страхового стажу з березня 2020 року по травень 2020 року, з грудня 2020 року по квітень 2021 року, з січня 2022 року по червень 2022 року.
Щодо включення до розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітної плати для обчислення пенсії періоду страхового (трудового) стажу з квітня 2001 року по грудень 2003 року із числовим значенням заробітку 0 гривень, судова колегія зазначає наступне.
Як передбачено частинами 4, 6, 9, 10 статті 20 Закону № 1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Провадження позивачем підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування та зі сплатою єдиного податку з 06.04.2001 по 31.12.2003 підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В00 № 929332 від 08.04.2009, довідками ГУ ДПС України у Вінницькій області про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за №16/02-32-24-08 від 11.01.2022 та про сплату єдиного податку суб'єктом господарювання № 127/6/02-32-12-03-14 від 11.01.2022.
Відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року №727/98, було запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, вказував про те, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням (пункт 2 Указу).
Аналіз вищевказаних положень Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року № 727/98 свідчить про те, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, щомісяця сплачували єдиний податок в розмірі від 20 до 200 гривень, з яких не ними, а замість них органом Державного казначейства України в безумовному порядку перераховувалось 42 відсотки сплаченого єдиного податку до Пенсійного фонду України.
Пунктом другим статті 41 Закону № 1058-IV у виплати (доходи) для обчислення пенсії передбачено врахування сум виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Такими виплатами (доходами) для суб'єктів підприємницької діяльності відповідно до частини першої статті 66 Закону України № 1788-XII є сума оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються страхові внески до соціальних фондів.
Згідно до норм пункту другого статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР) сума цього оподатковуваного доходу (прибутку) обчислюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
Разом з тим, положенням абзацу одинадцятого пункту другого Указу № 727/98, моє перебування в статусі платника єдиного податку з 06.04.2001 по 31.12.2003 не передбачало включення отриманих доходів від здійснення підприємницької діяльності, які обкладаються єдиним податком, до складу сукупного оподатковуваного доходу.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки до 01.01.2004 не було законодавчо унормовано включення отриманих доходів від здійснення підприємницької діяльності з використанням спрощеної системи оподаткування і сплатою єдиного податку до оподатковуваного доходу та відсутній механізм визначення цього доходу, будь-яке числове значення фактичного доходу за цей період пенсійним органом жодним чином не могло бути обчислене, позаяк отриманий фактичний дохід ніяк не був пов'язаний з набутим трудовим стажем чи сумою сплаченого єдиного податку.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність дій відповідача, щодо включення до розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітної плати для обчислення пенсії позивача періоду страхового (трудового) стажу з 06.04.2001 року (дата реєстрації ФОП-ом) по 31.12.2003 року із числовим значенням заробітку 0 гривень, та як наслідок слід зобов'язати відповідача виключити з розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітної плати для обчислення пенсії позивача періоду страхового стажу з 06.04.2001 року по 31.12.2003 року із числовим значенням заробітку 0 гривень.
В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.