Справа № 240/25358/24
Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
04 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частина НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частина НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати грошової допомоги при звільненні;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній заробіток за 35 днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 23.09.2024 по 29.10.2024 включно, обчислений шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати розрахунку при звільненні;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченої грошової допомоги при звільненні за весь час затримки виплати - за період з 23.09.2024 року по 29.10.2024 .
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено останню до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В подальшому, суд, дійшовши висновку, що вирішення спору в межах даної справи не стосується порушення прав заявника на соціальний захист, як учасника бойових дій, а тому він не звільнений від сплати судового збору на підставі положень п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 №3674-VI, ухвалою від 10.04.2025 року позовну заяву залишив без руху, запропонувавши позивач надати суду докази сплати судового збору за подання позовної заяви.
На виконання вимог ухвали суду від 10.04.2025 року представник позивача надіслав заяву, у якій зазначив, що з огляду на те, що дана справа стосується спору з приводу соціальних гарантій та захисту порушеного права позивача як учасника бойових дій, а також належного та гарантованого грошового забезпечення, як форми оплати праці, в порядку визначеному Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про судовий збір" він має гарантовані пільги та звільнений від сплати судового збору. У зв'язку з цим, просив продовжити розгляд справи. Також представник позивача посилався на позиції Верховного Суду по справі №181/1681/23, Великої Палати Верховного Суду у справах №9901/311/19, 9901/258/20.
Натомість, Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 05.05.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Так, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не належить до суб'єктів, яким згідно з нормами ст.5 Закону № 3674 встановлені пільги щодо сплати судового збору, оскільки стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу.
На переконання суду першої інстанції, заявлені вимоги позивача не пов'язані з порушенням його права на соціальний захист саме як учасника бойових дій.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Так, за змістом частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначені Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Зазначена правова норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
За змістом статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17 зазначила, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зміст пункту 13 частини 1 статті 5 Закону «Про судовий збір» в сукупності з частиною 2 статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
Колегія суддів зазначає, що предметом розглядуваного спору є оскарження дій відповідача, які полягають у невиплаті позивачу суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів.
З цього приводу, колегія суддів враховує, що спір у цій справі стосується соціальних прав позивача, які пов'язані з його грошовим забезпеченням під час проходження військової служби.
З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження статусу учасника бойових дій позивачем долучено копію посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 16.06.2015 року Командуванням Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, згідно з яким позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Враховуючи обставини цієї справи та предмет спору, колегія суддів дійшла висновку, що позивач звільняється від сплати судового збору за розгляд цієї справи в судах усіх інстанцій на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI та частини другої статті 22 Закону № 3551-XII.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду у справі № 200/1654/21-а від 01 лютого 2022, у справі № 520/10453/23 від 21 листопада 2023 року, у справі № 600/1927/23-а від 12 грудня 2023 року.
Таким чином, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Невиконання судом першої інстанції відповідних функцій при ухвалені рішення, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду, яке передбачено Конституцією України та Європейською Конвенцією про захист прав людини і основних свобод.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, що відповідно до приписів 320 КАС України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частина НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.