Справа № 560/9333/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
04 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області,, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №220950003060 від 25.03.2025 про відмову в призначені пенсії, зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 1993 по 1995, з 1997 по 1988, призначити пенсію за віком з 04.03.2025. В обґрунтування позову зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно не зарахувало їй до страхового стажу для призначення пенсії відповідні періоди роботи попри те, що вони належним чином підтверджуються наданими документами, зокрема записами трудової книжки та архівними документами.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.03.2025 №220950003060 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 1993 по 1995, з 1997 по 1998 в КСП "Случ", зобов'язати призначити пенсію за віком з 04.03.2025, провести нарахування і виплату пенсії.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповноти з'ясування обставин справи, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 досягла 63 річного віку. Дата народження позивачки ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається з відомостей паспорта, копія якого є у справі.
25.03.2025 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.03.2025 №220950003060 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років. Визнаний пенсійним органом страховий стаж позивачки для визначення права на пенсію за віком з врахуванням положень абз. 3 п.1 ч.1 ст. 3-1 розділу ХV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 20 років 1 місяць 7 днів.
Не погодившись з прийнятим рішенням позивач звернулася з даним позовом до суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
У розумінні абз. 22 ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Приписами частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року від 22 до 32 років.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі також - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Відповідно до п. 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58) заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно з пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції № 58, у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Водночас, працівник не несе відповідальності за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особою самостійно. Більше того, окремі недоліки заповнення трудової книжки, навіть якщо вони мають місце, не є підставою вважати відсутніми чи недоведеними відповідні періоди трудового стажу. Трудовим законодавством України не передбачено можливості працівнику здійснювати контроль за правильністю ведення обліку та заповнення роботодавцем трудової книжки, тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а звернув увагу на те, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування до страхового стажу відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 досягла 63 річного віку. Дата народження позивачки ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається з відомостей паспорта, копія якого є у справі.
25.03.2025 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.03.2025 №220950003060 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років. Визнаний пенсійним органом страховий стаж позивачки для визначення права на пенсію за віком з врахуванням положень абз. 3 п.1 ч.1 ст. 3-1 розділу ХV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 20 років 1 місяць 7 днів.
Із тексту рішення встановлено, що за результатами розгляду документів позивачці не враховані до страхового стажу періоди роботи згідно з довідкою №03-01/190/1 від 28.02.2022 з 1993 по 1995, з 1997 по 1998, оскільки зазначене ім'я ОСОБА_2 , що не відповідає паспорту.
Архівною довідкою №03-01/190 від 28.02.2022, виданою Красилівським трудовим архівом Хмельницької області, підтверджується, що гр. ОСОБА_3 (так у документах за 1993-1995, 1997-1998, 2000), ОСОБА_1 (у книгах за 1996, 2001-2003), у книзі за 1999 ім'я ОСОБА_2 виправлено на ОСОБА_4 , працювала в СТОВ "Случ" с. Заслучне у 1993-2003 та отримувала заробітну плату, яка вказана у довідці. Архівною довідкою №03-01/190/1 від 28.02.2022, виданою Красилівським трудовим архівом Хмельницької області, підтверджується трудова участь позивачки у період з 1992 по 2003 в СТОВ "Случ" с. Заслучне, кількість відпрацьованих нею людино - днів та нараховані грошові кошти.
Отже, зазначені періоди не були визнані відповідачем в якості страхового стажу, оскільки у документах, на підставі яких були складені довідки, надані пенсійним органам, ім'я позивачки зазначалось у двох варіантах: як ОСОБА_4 і як ОСОБА_2 .
У той же час, відповідачі не надали належних доказів того, що відомості, вказані у архівних довідках, є недостовірними або зазначені стосовно двох різних осіб з одним прізвищем, що б могло ставити під сумнів приналежність усього страхового стажу саме позивачці.
Суд виходить з того, що вказана невідповідність сама по собі не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового/страхового стажу особи, що дає їй право на призначення пенсії, позаяк працівник не повинен відповідати за помилки, допущені при оформленні офіційних документів іншими відповідальними особами.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17, від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 26.06.2019 у справі №607/4243/17.
У архівній довідці та у паспорті позивачки дійсно мають місце розбіжності в написанні імені, проте це не впливає на можливість зарахувати спірний період до страхового стажу. Відповідачами не спростовано, що у вказаних документах мова йде про одну й ту ж особу, і сам факт трудової діяльності пенсійним органом не заперечується і належними доказами не спростовується. Крім того, у довідках зазначено, що помилку було виправлено ( ім'я ОСОБА_2 виправлено на Лідія)
Зважаючи на це, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення про відмову у призначенні пенсії, що ґрунтується на незарахуванні (невизнанні) частини наявного у позивачки стажу, є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років. Про вказане відповідач також зазначає у спірному рішенні.
Відтак, оскільки зарахований раніше стаж позивачки складає 20 років 1 місяць 7 днів, а тривалість стажу, що повинен бути зарахований за цим рішенням, становить 3 роки, у сукупності стаж складає понад 23 роки, що дає право на призначення пенсії за віком особі, якій 63 роки виповнилось у 2025 році.
Відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Позивач із заявою до пенсійного органу звернулась 18.03.2025, відтак пенсія повинна бути призначена з 04.03.2025. Оскільки відповідачі не довели правомірності прийнятого рішення і доводи позивачки належними доказами не спростували, позов є обґрунтований та підлягає задоволенню.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.