Справа № 752/8937/24
Провадження № 2/752/1196/25
Іменем України
04 листопада 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Слободянюк А.В.,
за участю секретаря - Пулинець Л.Ю.,
прокурора - Биховцової О.А.,
представника позивача - Плаксивого О.В.,
представника відповідача - адвоката Забарної Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі: Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Ольга Ігорівна, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного та водного фондів, -
Заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просить:
- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:90:402:0030, шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Колесник О. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 63530793 від 17 лютого 2022 року та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта 2585088880000, номер запису про право власності 46768442, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на неї;
- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:90:402:0030, шляхом зобов'язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, площею 0,0952 га з кадастровим номером 8000000000:90:402:0030, розташовану на АДРЕСА_1, територіальній громаді містка Києва в особі Київської міської ради;
- усунути перешкоди власнику територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні об'єктом природно-заповідного та водного фонду, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:90:402:0030, площею 0,0952 га, розташовану на АДРЕСА_1 з одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень.
Вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06 лютого 2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
19 травня 2025 року від представника відповідача - адвоката Забарної Ю.М. надійшло клопотання щодо приведення позовної заяви у відповідність з вимогами, встановленими Законом України "про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" від 12 березня 2025 року №4292-ХІ.
Клопотання обґрунтоване тим, що Законом України №4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року були внесені зміни до норм ЦК та ЦПК України, відповідно до яких спори щодо усунення перешкод у здійсненні власниками - органами місцевого самоврядування права користування та розпоряджання своїм майном повинні вирішуватись на підставі статей 387 і 388 ЦК України. Також відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, у разі подання органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь територіальної громади, до позову повинні додаватись документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна та оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки), чого прокурором не було здійснено. Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №4292-ІХ положення цього закону мають зворотню дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки), якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в якому судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві, законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
16 вересня 2025 року від заступника керівника Київської міської прокуратури надійшли письмові заперечення на клопотання представника відповідача щодо приведення позовної заяви у відповідність з вимогами, встановленими Законом України "про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" від 12 березня 2025 року №4292-ХІ, у яких вказується на безпідставність заявленого клопотання.
Заступник прокурора посилається на положення ст. 58 Конституції України та вказує на незворотності дії в часі абз. 2 ч. 4 ст. 177 ЦПК України, оскільки ч. 4 ст. 177 ЦПК України набрала чинності 09 квітня 2025 року, а позовна заява була подана прокурором 23 квітня 2024 року та на момент її направлення відповідала вимогам ст. 177 ЦПК України. Не погоджується також що до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України №4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року, оскільки введений механізм компенсації вартості майна, яке незаконно вибуло з володіння держави чи територіальної громади, застосовується виключно у разі, якщо відповідачем є добросовісний відповідач. Однак відповідач, за обставинами справи, при купівлі спірної земельної ділянки діяв недобросовісно, зважаючи на її правовий статус як землі водного і природно-заповідного фондів. Також, на думку прокурора, невнесення ним вартості спірного майна на депозитний рахунок виключає можливість постановлення рішення про витребування майна від добросовісного набувача, але не виключає можливість розгляду справи та ухвалення судом рішення про витребування майна у недобросовісного набувача.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня 2025 року позов заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради залишено без руху.
Надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для долучення експертно-грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:90:402:0030, чинної на дату подання позовної заяви, а також внесення на депозитний рахунок Голосіївського районного суду м. Києва прокурором або Київською міською радою, в інтересах якої поданий даний позов, грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки.
Ухвала суду мотивована тим, що Законом України № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року, який набув чинності 09 квітня 2025 року, було внесено зміни, зокрема, до ст. ст. 261, 388, 390 і 391 ЦК України, у зв'язку з чим позивач має надати експертно-грошову оцінку земельної ділянки, яка є предметом позову в цій справі, чинну на дату подання заяви про зміну предмета позову, а також внести на депозитний рахунок Голосіївського районного суду м. Києва прокурором або Київською міською радою, в інтересах якої поданий даний позов, грошові кошти у розмірі вартості спірної земельної ділянки.
24 вересня 2025 року на виконання ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня 2025 року до суду надійшли письмові пояснення від заступника керівника Київської міської прокуратури, в яких прокурор повідомляє, що ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов.
Також заступник прокурора посилається на положення ст. 58 Конституції України та вказує на незворотності дії в часі абз. 2 ч. 4 ст. 177 ЦПК України, оскільки ч. 4 ст. 177 ЦПК України набрала чинності 09 квітня 2025 року, а позовна заява була подана прокурором 23 квітня 2024 року та на момент її направлення відповідала вимогам ст. 177 ЦПК України.
Крім того, повідомляє, що положення Закону України №4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року в частині умов та порядку компенсації добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна не застосовується до спірних правовідносин, адже за обставинами справи, при купівлі спірної земельної ділянки, зважаючи на її правовий статус як землі водного і природно-заповідного фондів, відповідач діяв недобросовісно.
04 листопада 2025 року в судове засідання з'явилися прокурор Биховцова О.А., представник Київської міської ради Плаксивий О.В. та представник відповідача - адвокат Забарна Ю.М.
У судовому засіданні представник відповідача просила суд залишити позов без розгляду, посилаючись на невиконання позивачем ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без руху.
Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти залишення позову без розгляду з підстав, викладених у письмових пояснення на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Представник Київської міської ради пояснював, що позовна заява повинна розглядатись за правилами, чинними на момент подання позовної заяви.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов наступного висновку.
Законом України № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року, який набув чинності 09 квітня 2025 року, було внесено зміни, зокрема, до ст. ст. 261, 388, 390 і 391 ЦК України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 391 ЦК України, якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.
Згідно ч. 5 ст. 390 ЦК України суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Також вищевказаним законом ЦПК України доповнено:
- частину 4 статті 177, абзацом другим такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви»;
- частину 2 статті 185 - абзацом третім такого змісту: «Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму»;
- статтю 265 частиною чотирнадцятою такого змісту: «У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача».
Згідно з п. 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4292-ІХ, положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:
- нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;
- нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
Оскільки вказаний закон має зворотну силу в часі, а провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України), коли судом може бути застосована лише та процесуальна норма, яка є чинною на момент проведення тієї чи іншої процесуальної дії та/або прийняття процесуального рішення, а відтак, вирішуючи питання про відповідність позовної заяви вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, судом встановлено, що позовна заява вимогам ч. 4 ст. 177 ЦПК України не відповідає.
Разом з тим, станом на 04 листопада 2025 року позивачем не усунуто вимоги ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без руху.
З приводу твердження прокурора щодо незворотності дії закону в часі слід зазначити, що дійсно в Основному Законі України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Однак, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, від 5 квітня 2001 року №3-рп/2001,від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правові відносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи, але це положення стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Слід звернути увагу, що положення Закону №4292-ІХ від 12 березня 2025 року якраз і пом'якшують цивільно-правову відповідальність добросовісних набувачів, яким у даній справі за результатами її розгляду може бути встановлено відповідача - фізичну особу, звільняючи їх від обов'язку пред'явлення окремого позову до держави чи територіальної громади в разі задоволення позову вищевказаної категорії та захищають такого добросовісного набувача шляхом перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду. Тому цей Закон має зворотну дію в часі, в тому числі і абз. 2 ч. 4 ст. 177 ЦПК України та ст. 390 ЦК України, якими врегульовано порядок компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна.
Також суд відхиляє доводи прокурора про те, що відповідач, за обставинами справи, при купівлі спірної земельної ділянки діяв недобросовісно, зважаючи на її правовий статус як земель водного і природно-заповідного фондів.
Такі доводи прокурора суперечать визначенню добросовісного набувача, передбаченого нормами ст. 388 ЦПК України, та фактично базуються на припущеннях.
При цьому, давати оцінку обставинам добросовісності чи недобросовісності дій відповідача при набутті у власність спірної земельної ділянки, судом може бути з'ясовано при вирішенні спору по суті, а не на стадій залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з невиконанням ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 11 ст. 187 ЦПК України закріплено, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків; якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Враховуючи те, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позов у даній справі слід залишити без розгляду.
Питання повернення судового збору, сплаченого прокурором за подання цієї позовної заяви, судом не вирішується, оскільки згідно з п.4 ч. 1ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі залишення без розгляду заяви або скарги.
Окрім того, ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 30 квітня 2024 року за заявою заступника керівника Київської міської прокуратури вжито заходів забезпечення позову, а саме:
- накладено арешт на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:402:0030 площею 0,0952 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2585088880000);
- заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо об'єкту нерухомого майна: земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:402:0030 площею 0,0952 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2585088880000);
- заборонено ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) або будь-яким іншим особам, в тому числі за його дорученням, здійснювати будь-які дії із земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:402:0030 площею 0,0952 га, що можуть призвести до погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки;
- заборонено державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру (код ЄДРПОУ 39411771) та державним кадастровим реєстраторам його територіальних органів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:402:0030 площею 0,0952 га, у тому числі, внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру про право власності на вказану земельну ділянку, вчинення дій щодо її поділу, об'єднання або інших дій, які можуть призвести до зміни об'єкта цивільних прав.
Відповідно до ч.ч. 1,7,8 ст.158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно з ч.ч. 9,10 ст.158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30 квітня 2024 року у справі № 752/8937/24, у зв'язку із залишенням позовної заяви без розгляду.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 158, 177, 185, 187, 260-261 ЦПК України, суд
Позовну заяву заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі: Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Ольга Ігорівна, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного та водного фондів, - залишити без розгляду.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 30 квітня 2024 року у справі № 752/8937/24 за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі: Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Ольга Ігорівна, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного та водного фондів.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Суддя Слободянюк А.В.