Справа № 761/15235/20
Провадження № 6/752/541/25
іменем України
03 листопада 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Хоменко В.С.,
за участю секретаря Павлюх П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бердара Миколи Миколайовича про звернення стягнення на нерухоме майно,-
У вересні 2025 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Бердар М.М. звернувся до суду з поданням про надання дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме на: 1/2 частку земельної ділянки, площею: 0,1589 га, кадастровий номер 322316801:01:012:0020, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та 1/2 частку житлового будинку загальною площею 286,6 кв.м, житлова площа 83,8 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа №761/15235/20, виданого 23.01.2024 року Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 2 765157,29 грн.
В обґрунтування подання приватний виконавець посилається на те, що в нього на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_1 до складу якого входять виконавчі провадження № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6, відкриті на підставі виконавчих листів №761/15235/20, виданих 23.01.2024 року Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми неповернутих коштів у розмірі 1 297 660 грн, інфляційних втрат від простроченої заборгованості в розмірі 10251,51 грн, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 46 653,98 грн, а також 1 297 660,00 грн, судового збору в розмірі 5 172,72 грн, моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн, і 7 759,08 грн судового збору.
Приватним виконавцем прийняті постанови про відкриття вищезазначених виконавчих проваджень, а також боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно і попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Також 24.08.2025 року від Державної фіскальної служби України отримано інформацію про відсутність у боржника джерел отримання доходів та відсутність рахунків, відкритих ним як фізичною особою-підприємцем, а 29.08.2025 року від Пенсійного фонду України - відомості про відсутність інформації щодо роботи боржника за трудовими та цивільно-правовими договорами, однак отримує пенсію у розмірі 3 038,00 грн.
Крім того, приватний виконавець зазначає, що 24.04.2024 року сторонам виконавчого провадження та 25 діючим банкам України направлено постанову про арешт коштів боржника та залишків коштів на них, при цьому 03.05.2025 року Міністерство внутрішніх справ України повідомило про відсутність зареєстрованих за боржником транспортних засобів.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо майна, зареєстрованого на ім'я боржника, а також належності майна за місцем проживання боржника, зареєстрованого за боржником на праві власності майна, на яке може бути звернено стягнення, не виявлено та земельні ділянки за боржником не зареєстровані.
Виходячи з вищенаведеного, в ході перевірки майнового стану боржника при примусовому виконанні рішення встановлено, що задовольнити вимоги стягувача за рахунок звернення стягнення на кошти боржника, рухоме майно являється неможливим, у зв'язку з відсутністю будь-якого майна.
Поряд із цим, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна земельна ділянка кадастровий номер 3223186801:01:012:0020 площею 0,1589 га та житловий будинок загальною площею 286,6 кв.м, житлова площа 83,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані за ОСОБА_2 .
На підставі викладеного, приватний виконавець просить подання задовольнити.
Частиною 10 ст. 440 ЦПК України визначено, що суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.
Від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бердара М.М. надійшла заява про розгляд справи без його участі, просить подання задовольнити.
Суд, дослідивши матеріали подання, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30.03.2023 року в справі №761/15235/20 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму неповернутих коштів у розмірі 1 297 660,00 грн, інфляційні втрати від простроченої заборгованості в розмірі 10251,51 грн, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 46 653,98 грн, судовий збір у розмірі 5 172,72 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 28.09.2023 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30.03.2023 року в указаній справі скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у подвійному розміріта моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 297 660, 00 грн, та компенсацію моральної шкодив розмірі 100 000,00 грн, а також судовий збір в розмірі 7 759,08 грн.
24.04.2024 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 23.01.2024 року в справі №761/15235/20 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судового збору в розмірі 7 759,08 грн.
24.04.2024 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 23.01.2024 рокув справі №761/15235/20 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн.
24.04.2024 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 23.01.2024 року по справі №761/15235/20 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 297 660,00 грн.
24.04.2024 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 23.01.2024 року в справі №761/15235/20 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судового збору в розмірі 5 172,72 грн.
24.04.2024 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 23.01.2024 року в справі №761/15235/20 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 неповернутих коштів у розмірі 1 297 660,00 грн, інфляційних втрат від простроченої заборгованості в розмірі 10 251,51 грн, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 46 653,98 грн.
04.07.2024 року зазначені виконавчі провадження об'єднано в зведене виконавче провадження та присвоєно № НОМЕР_1.
Приватним виконавцем накладено арешт на кошти (грошові/електронні) боржника в межах суми стягнення з урахуванням витрат виконавчого провадження та а винагороди приватного виконавця.
Також приватним виконавцем зроблено запити щодо наявності відкритих банківських рахунків та наявності у боржника майна.
Згідно з інформаційною довідкою від 29.08.2025 року № 441554213 за ОСОБА_2 зареєстроване право власності житловий будинок загальною площею 286,6 кв. м, житлова площа 83,8 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 1 ст. 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина має право на справедливий судовий розгляд.
Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст. 6, 13 Конвенції.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов'язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об'єктивності; розумності строків виконавчого провадження.
Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з п. 10 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. ч. 1,5,6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.
Частинами 10, 11 ст. 440 ЦПК України встановлено, що питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Звертаючись до суду із вказаним поданням, приватний виконавець просить суд надати дозвіл на примусову реалізацію 1/2 частки земельної ділянки, площею: 0,1589 га, кадастровий номер 322316801:01:012:0020, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частки житлового будинку загальною площею 286,6 кв.м, житлова площа 83,8 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчих листів № 761/15235/20.
Законом України «Про виконавче провадження» та чинним ЦПК України передбачено право виконавця звертатись до суду з поданням про звернення стягнення на майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а не за отриманням дозволу на реалізацію такого майна.
Термін «звернення стягнення на майно» включає в себе не тільки його примусову реалізацію, а ще і його арешт та вилучення.
Суд зауважує, що до подання не додані докази надсилання постанов про відкриття виконавчих проваджень боржнику в порядку визначеному ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження».
Зазначене дає підстави для висновку, що боржник не є обізнаним про те, що відкрито виконавчі провадження, у яких він є боржником.
Крім того, звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, можливе за умови належного проведення виконавчих дій, достовірного встановлення належності цього майна боржнику та відсутності в боржника коштів чи іншого нерухомого майна на яке можливо звернути стягнення для задоволення вимог стягувача.
З наданих суду доказів не вбачається, що приватним виконавцем належним чином та в повному обсязі проведено всі необхідні виконавчі дії.
Так, відсутні відомості про те, чи дійсно виходив приватний виконавець за місцем проживання боржника для можливості виявлення та опису рухомого/нерухомого майна, чи вживав приватний виконавець дії щодо розшуку боржника або приводу боржника, з питанням про примусове проникнення до його житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи, адже доданий до матеріалів подання акт від 31.03.2025 року складений лише ним самим, та в ньому відсутні відомості про стягувача, понятих чи інших присутніх осіб.
Також приватним виконавцем не з'ясовано чи є нерухоме майно, дозвіл на відчуження якого він просить у суду, спільною сумісною власністю подружжя, чи зареєстровані за адресою такого нерухомого майна малолітні/неповнолітні діти і чи не призведе таке звернення стягнення на нерухоме майно до порушення прав таких осіб.
В зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні подання.
Керуючись ст. ст. 440, 353-355 ЦПК України, суд,-
у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бердара Миколи Миколайовича про звернення стягнення на нерухоме майно- відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення відповідно до вимог, встановлених ст. ст. 353-356 ЦПК України.
Суддя Хоменко В.С.