Справа № 708/820/25
Провадження № 2-п/708/7/25
04 листопада 2025 року м. Чигирин
Чигиринський районний суд Черкаської області одноособово у складі головуючого судді Попельнюха А. О. розглянув у приміщенні Чигиринського районного суду Черкаської області заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Артеміда-Ф" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та
Заочним рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 19.09.2025 у цивільній справі за позовом ТОВ "ФК "Артеміда-Ф" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики позов задоволений частково. Присуджено до стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором позики № 9692598 від 18.08.2020, яка складається із заборгованості зі сплати тіла кредиту в розмірі 7 000,00 грн, заборгованості зі сплати процентів у розмірі 3 360,00 грн, 3 % річних у розмірі 445,95 грн та інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 1 749,83 грн, а всього 12 555,78 грн.
20.10.2025 до суду від відповідачки ОСОБА_1 засобами електронного зв'язку із використанням системи «Електронний суд» надійшла заява від 18.10.2025 про перегляд заочного рішення. В обґрунтування поданої заяви відповідачка зазначила, що із рішенням суду від 19.09.2025 не погоджується, проти встановлених судом обставин вона заперечує.
Зокрема, під час розгляду справи суд не пересвідчився у належності саме ОСОБА_2 карткового рахунку, що який було здійснено перерахування коштів, а також не пересвідчився, що на такий картковий рахунок грошові кошти були зараховані. Відповідно до встановлення зазначених обставин суд за клопотанням представника позивача мав би такі докази витребувати із банківської установи. Інші належні та допустимі докази на підтвердження наведеного суду надані не були.
У спірних правовідносинах наявні підстави для застосування позовної давності. Оскільки заборгованість за укладеним договором виникла з 18.08.2020, натомість до суду позивач звернувся лише у липні 2025 року, тобто поза межами визначеного законодавцем трирічного строку позовної давності.
Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 20.10.2025 заява ОСОБА_1 прийнята судом до розгляду, призначено судове засідання.
У визначений ухвалою суду день та час судового розгляду заяви про перегляд заочного рішення учасники не з'явилися.
Позивачка ОСОБА_1 надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Заяву про скасування заочного рішення підтримала та просила суд її задовольнити.
Позивач ТОВ "ФК "Артеміда-Ф" участь уповноваженого представника у розгляді питання про перегляд заочного рішення не забезпечив, жодних заяв або клопотань суду не подав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 287 ЦПК України неявка учасників не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши подану заяву та матеріали справи, судом установлено таке.
Підстави та порядок розгляду судом питання про скасування заочного рішення регламентовані Главою 11 «Заочний розгляд справи» Цивільного процесуального кодексу України.
Аналізуючи доводи заявниці у частині наявності підстав для скасування заочного рішення суд посилається на такі норми чинного цивільного процесуального законодавства.
Умови проведення заочного розгляду справи регламентовані статтею 280 Цивільного процесуального кодексу України, з якої вбачається, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначені статтею 223 ЦПК України, відповідно до якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України).
Системний аналіз наведених норм чинного цивільного процесуального законодавства дає підстави для висновку, що достатнім для проведення заочного розгляду справи є належне повідомлення про дату, час і місце судового засідання та відсутність у суду відомостей про наявність поважних причин, які обумовили таку неявку.
Аналізуючи наведене суд констатує, що відповідачці ОСОБА_1 було достеменно відомо про наявність на розгляді у Чигиринському районному суді Черкаської області зазначеної цивільної справи, оскільки вона неодноразово зверталася до суду із заявами про передачу справи за підсудністю, у задоволенні яких судом було відмовлено. Натомість правом подання відзиву на позовну заяву відповідачка не скористалася.
Відповідно станом на 19.09.2025, коли судом було прийнято рішення про заочний розгляд цивільної справи ТОВ "ФК "Артеміда-Ф" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, матеріали справи містили достатні докази на підтвердження належного повідомлення відповідачки про розгляд такої справи судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Натомість заява про перегляд заочного рішення не містить достатніх аргументів у частині обґрунтованості незгоди відповідачки із заочним рішенням суду та наявності доказів, які мають істотне значення для вирішення вказаного спору.
Одночасно суд ураховує, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
До основних засад цивільного судочинства законодавцем віднесено принцип змагальності сторін, реалізація якого відбувається шляхом надання сторонам рівних прав щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, покладення на сторони обов'язку довести обставини, які мають значення для справи і на які така сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, та ризиків настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням стороною процесуальних дій (ст. 12 ЦПК України).
Притаманний цивільному процесу принцип диспозитивності передбачає розгляд справ судом не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).
У свою чергу обов'язок доказування і подання доказів, регламентований статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України, покладає на сторони обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Виключенням із загального правила можуть бути випадки, які регламентовані законодавцем у статті 82 цього Кодексу, та можуть слугувати підставами звільнення від доказування, зокрема визнання учасниками справи обставин справи, які зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
За таких обставин, керуючись принципом змагальності, позивач надав суду наявні у нього докази, які на його переконання є достатніми для доведення обґрунтованості заявленого позову. У свою чергу відповідачка, у випадку наявності у неї заперечень щодо заявлених позовних вимог або їх обґрунтування, має право подати суду власні докази, які будуть спростовувати доводи позивача. Відповідно у разі незгоди із доводами позивача у частині належності їй карткового рахунку та фактичного зарахування на нього грошових коштів згідно умов укладеного договору, саме ОСОБА_1 зобов'язана була довести наведене суду. Натомість, ні під час розгляду справи судом, ні на стадії розгляду питання про перегляд заочного рішення, відповідачка не надала суду доказів, що вона не власницею вказаного позивачем карткового рахунку та що на такий рахунок грошові кошти від первісного кредитора не зараховувалися.
Послання на пропуск строку позовної давності також не відповідає нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи з огляду на таке.
Зокрема, дійсно, за загальним правилом строк позовної давності законодавцем визначений тривалістю три роки, відлік якого розпочинається із дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права (ст. 257 ЦК України).
Проте, під час вирішення питання про можливість застосування до спірних правовідносин можливих негативних наслідків пропуску строку позовної давності необхідно також ураховувати, що відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (Розділ доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020) законодавець передбачив, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Крім того, пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України зазначений розділ був доповнений нормою, на підставі якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Зазначений пункт включений згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022, а в подальшому був виключений на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025. Тобто до спірних правовідносин, з урахуванням періоду нарахування заборгованості, позовна давність не підлягає застосуванню.
Аналізуючи наведене суд констатує, що законодавцем до підстав скасування заочного рішення віднесена одночасна наявність двох умов, зокрема поважність причин неявки у судове засідання чи неподання відзиву на позовну заяву, а також наявність доказів, на які посилається заявник, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення судом не встановлені підстави для її задоволення. Лише бажання відповідачки проведення повторного судового розгляду справи не може бути підставою для задоволення заяви про перегляд заочного рішення. Тому суд дійшов висновку, що заява про перегляд заочного рішення не підлягає до задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 280 - 288 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Артеміда-Ф" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ