Справа № 712/11681/25
Провадження № 2/712/4500/25
04 листопада 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого- судді - Пироженко В.Д.
за участі секретаря - Каплі А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-
Позивач АТ «СЕНС БАНК» (м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (зареєстрована АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу за кредитним договором.
В обгрунтування позовних вимог, представник позивача зазначає, що 12.08.2022 року загальними зборами АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», а також внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк».
24.07.2019 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг.
24.09.2019 року підписанням оферти на укладення угоди про надання кредиту № 501166322, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Підставою укладення угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», оферта на укладення угоди про надання кредиту, акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа Банк», паспорт споживчого кредиту та графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, які в сукупності становлять кредитний договір .
Згідно умов кредитного договору відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 30 000 грн., тип кредиту - кредит готівкою, процентна ставка - 21,99% річних, тип ставки - фіксована, спосіб видачі - переказ коштів на рахунок - № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Альфа-Банк», дата повернення кредиту - 24.07.2023 року.
Всі відносини, що не врегульовані угодою, сторони домовилися регулювати договором, який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, є невід'ємною частиною угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті Банку www.alfabank.ua.
Так, у відповідності до графіку платежів та орієнтованої вартості кредиту та орієнтовної реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг від 24.07.2019 року, що підписана сторонами, позивач та відповідачка узгодили, що відповідачка зобов'язана сплачувати суми заборгованості до 24 числа кожного місяця у розмірі мінімального щомісячного платежу 1 665,02 грн. Загальна кількість платежів 48.
АТ «Альфа Банк» належним чином виконало свої зобов'язання за кредитним договором, перерахувавши на рахунок відповідачки 30 000 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 764990 від 24.07.2019 року та випискою по банківського рахунку відповідачки.
Відповідачка, отримавши кредит, належним чином не виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 44 021,98 грн, з яких: 14 544,58 грн - за кредитом, 7 877,40 грн - відсотки, 21 600 грн - по комісії.
Просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 44 021,98 грн, судовий збір в розмірі 2 422, 40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 055,73 грн.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 01.09.2025 у справі відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засідання представник позивача не з'явився, просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, про день та час розгляду справи була належним чином повідомлена, з заявами та клопотаннями до суду не зверталася. У передбачений законодавством термін відповідач відзиву до суду не надала.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою сторін фіксація технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалася.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 12.08.2022 року загальними зборами АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», а також внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк».
24.07.2019 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг.
24.09.2019 року підписанням оферти на укладення угоди про надання кредиту№ 501166322, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Підставою укладення угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», оферта на укладення угоди про надання кредиту, акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа Банк», паспорт споживчого кредиту та графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, які в сукупності становлять кредитний договір .
Згідно умов кредитного договору відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 30 000 грн., тип кредиту - кредит готівкою, процентна ставка - 21,99% річних, тип ставки - фіксована, спосіб видачі - переказ коштів на рахунок - № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Альфа-Банк», дата повернення кредиту - 24.07.2023 року.
Всі відносини, що не врегульовані угодою, сторони домовилися регулювати договором, який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, є невід'ємною частиною угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті Банку www.alfabank.ua.
Так, у відповідності до графіку платежів та орієнтованої вартості кредиту та орієнтовної реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг від 24.07.2019 року, що підписана сторонами, позивач та відповідачка узгодили, що відповідачка зобов'язана сплачувати суми заборгованості до 24 числа кожного місяця у розмірі мінімального щомісячного платежу 1 665,02 грн. Загальна кількість платежів 48.
Відповідно до п.1 Оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 501166322 встановлено, що під час користування Кредитом Позичальник пропонує Банку надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та Договором, за надання яких пропоную встановити комісійну винагороду, а саме: (а) за надання Кредиту у розмірі 0.00% від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті на укладення Угоди (далі - Оферта) без ПДВ, за обслуговування кредиту 2,40% від суми кредиту, зазначеної в цій оферті. Комісійна винагорода за переказ коштів та прийняття готівки з подальшим зарахуванням на рахунок банку сплачується згідно діючих тарифів банку. Тарифи є невід'ємною частиною договору та розміщені на сайті банку.
Позичальник кредит отримала, що підтверджується меморіальним ордером № 76990 від 24.07.2019 року на загальну суму 30 000 гривень.
Відповідно до копії довідки розрахунку за кредитним договором № 501166322 від 24.07.2019, станом на 24.05.2024 року заборгованість ОСОБА_1 становить 44 021,98, з яких: за кредитом - 14 544,58 гривень, по відсотках - 7 877,40 гривень, по комісії - 21 600 гривень.
Суд зауважує, що зважаючи на вимоги статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували подані позивачем розрахунки заборгованості за вищевказаними договорами, а тому суд не має підстав піддавати їх сумніву.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, врахувавши те, що відповідачка не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14 544,58 гривень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Доказів повернення відповідачем позивачу кредитних коштів за договором матеріали справи не містять.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсотках в сумі 21 888,36 гривень, суд приходить до наступного.
Згідно кредитного договору №501166322 від 24.07.2019 сума кредиту становить 30 000 гривень, процентна ставка фіксована - 21,99% річних.
Згідно виписки по особовому рахунку відповідача, долученої до позову, відповідач має заборгованість по відсоткам станом на 01.05.2025 року в сумі 7 877,40 грн.
Поняття "строк договору", "строк виконання зобов'язання" та "термін виконання зобов'язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття "строк виконання зобов'язання" і "термін виконання зобов'язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти. Тобто, зобов'язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов'язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.
Позивач обов'язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачу. Останній зобов'язався за договором повертати кредит з процентами періодичними платежами впродовж 48 місяців в сумі 1 665,02 грн щомісячно.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов'язання простроченого боржника за договором не припиняється.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 48 місяців - до 24.07.23 року включно.
Відтак, у межах строку кредитування до 24.07.2023 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду №444/9519/12 від 28 березня 2018 року.
Оскільки договором передбачено нарахування відсотків до 24.07.2023 року, тому і вимоги позивача в цій частині підлягають до часткового задоволення, а саме в сумі 5 486,31 грн.
Стосовно стягнення з відповідача заборгованості по нарахованій комісії за надання кредиту, суд зазначає про наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини 1статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Між тим, оскільки товариством не було зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які була встановлена комісія за видачу кредиту, відповідна умова кредиту є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) та постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 344/3078/23 (провадження № 61-15548св23) щодо оцінки правомірності встановлення у кредитному договорі умови про щомісячну плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Отже, вказані витрати за кредитним договором №51166322 від 24.07.2019 року в сумі 21 600 гривень стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним між ним та АТ "Сенс-Банк", в обумовлені договором строки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ "Сенс-Банк" підлягають частковому задоволенню та з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість в розмірі 20 030,89 гривень, з яких: 14 544,58 грн - заборгованість за тілом кредиту та 5 486,31 гривень - заборгованість за процентами. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
За приписами ч. 1.ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень, позовні вимоги задоволені частково, тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1102,24 гривень.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 055,73 гривень, суд зазначає наступне.
За приписами ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч. 3 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
На підставі п. 1 ч. 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.
Згідно із ч. 1 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.
За приписами ч. 2 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).
Нормою ч. 8 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 28.06.2023 у справі № 463/2001/19 де зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію Договору про надання послуг №1006 від 28 січня 2025 року, укладеного між АТ "Сенс-Банк" та АО "Смарт Лекс".
В даному договорі (п.3.1) зазначено, що за надання послуг, що полягають у вчиненні виконавцем дій, замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у зазначеному договором розмірі.
Однак до позовної заяви не надано підтвердження виконаної роботи виконавцем дій (звіт з детальним описом проведеної роботи, кількості часу на її виконання), ані доказів оплати замовником послуг винагороди виконавцю дій.
В зв'язку з чим, вимоги щодо витрати позивача необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.12,13,259,263-265,268,280-282 ЦПК України, ст. ст. 526, 625, 1054, 1055 ЦК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100. ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за кредитним договором в сумі 20 030,89 гривень, судовий збір в сумі 1 102,24 грн, всього 21 133,13 грн. (двадцять одна тисяча сто тридцять три грн 13 коп).
В іншій частині позову позивачу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складений 04.11.2025
Головуючий:
Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк» (м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100. ЄДРПОУ 23494714).
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).