Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/10344/25
Провадження № 2/711/4412/25
04 листопада 2025 року суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Скляренко В.М., розглянувши матеріали справи за позовом Комунального підприємства «Благоустрій» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Черкаської міської ради, Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради про втрату права користування житлом, -
Комунальне підприємство «Благоустрій» Черкаської міської ради звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якій просить: визнати ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , такими, що втратили право користування вказаним вище житловим приміщенням.
Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суддею встановлено, що заяву подано з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
З поданої позовної заяви вбачається, що зазначені положення закону позивачем не виконані.
Конвенція у пункті 1 статті 6 закріпила право на справедливий судовий розгляд, відповідно до якого кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Доступ до суду є невід'ємним елементом права на справедливий судовий розгляд. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що право на доступ до суду не є абсолютним і підлягає державному регулюванню, що допускається опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своїм характером закликає до врегулювання з боку держави, і це регулювання може варіюватися за часом і місцем відповідно до потреб і ресурсів суспільства й окремих осіб.
ЄСПЛ вважає необхідність сплати судових витрат легітимним обмеженням права на доступ до суду. Водночас розмір судових витрат у конкретній справі є істотним фактором, який дає змогу визначити, чи мала особа право на доступ до суду. Під час оцінки того, чи були дотримані вимоги доступу до суду у справах, які стосуються судових витрат, до уваги мають братися обставини конкретної справи, здатність заявника сплатити судові витрати, стадія, на якій перебуває провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Paykar Yev Haghtanak Ltd v. Armenia», № 21638/03, 20 December 2007).
Водночас важливим моментом з точки зору гарантування доступу до суду та принципу правової визначеності є забезпечення єдності судової практики, зокрема практики застосування норм, які регулюють питання судових витрат.
Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір».
У преамбулі цього Закону зазначено, що він визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 1).
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
В даній позовній заяві позивачем об'єднано три вимоги немайнового характеру, а зокрема вимоги про визнання трьох відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, тому, відповідно, і судовий збір має бути сплачений за три позовні вимоги. Позивачем же сплачений судовий збір у розмірі 3 028 грн., тобто лише за одну позовну вимогу.
За таких підстав, позивачу необхідно сплатити судовий збір ще за дві позовні вимоги в загальній сумі 6 056 грн. та надати суду відповідну квитанцію про сплату судового збору.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2023р. у справі №758/5118/21.
В зазначеній постанові Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив про наступне та зробив такі висновки:
«Ключовим моментом при визначенні кількості вимог немайнового характеру є питання про те, що слід розуміти під термінопоняттям «вимога» та чи слід враховувати при його визначенні суб'єктний склад правовідносин, зокрема кількість відповідачів у справі.
У теорії цивільного процесуального права під позовом розуміють матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, звернену через суд у встановленій законом процесуальній формі, про захист його невизнаних, оспорюваних або порушених прав, свобод або інтересів. Виокремлюють три елементи позову: предмет, підставу та зміст. Під предметом позову розуміють матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, звернену через суд та стосовно якої останній має ухвалити рішення. Під підставою позову розуміють ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача. Під змістом прийнято розуміти спосіб судового захисту, за яким позивач звертається до суду.
Відповідно до частини першої статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднало декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні.
Можливість пред'явлення кількох окремих позовів є одним з аргументів, який дозволяє виснувати, що у цій справі має місце не одна вимога, а кілька вимог щодо різних відповідачів. І із цим пов'язаний і другий аргумент, який випливає із можливості подачі окремих позовів, а саме, якщо б позивач подавав окремі позови про виселення, то мав би сплатити судовий збір за кожний із них.
Водночас, ані ЦПК України, ані Закон України «Про судовий збір» не містять норм, які б дозволяли зробити висновок, що законодавець хоче встановити більш сприятливі наслідки у вигляді сплати судового збору у меншому розмірі для випадків, коли позивач об'єднує вимоги до кількох відповідачів в одному позові. Навпаки, підкреслюється, що судовий збір має бути сплачений за кожну немайнову вимогу окремо, якщо заявлено декілька немайнових вимог (абзац 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір»). У разі протилежного тлумачення має місце одна вимога про виселення щодо чотирьох відповідачів, то це матиме наслідком наступне: у ситуації, коли позивач звертається до суду одразу до всіх відповідачів, він має сплатити судовий збір у меншому розмірі, аніж у випадку, якщо позови будуть пред'явлені окремо щодо різних співвідповідачів. Поряд із цим, національне законодавство не містить жодних інших випадків, коли б пільги щодо сплати судового збору пов'язувалися б із об'єднанням або роз'єднанням позовних вимог.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що з точки зору забезпечення правової визначеності для осіб, що опинилися в аналогічних правових ситуаціях, доцільно виходити зі сталості підходів та вважати самостійними вимоги щодо кожного із відповідачів».
Відповідно до частини другої статті 416 ЦПК України у постанові палати, Об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати.
У зазначеній вище справі Об'єднана палата Касаційного цивільного суду зробила наступні висновки:
«1. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
2. До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
3. Норми ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» не містять норм, які б дозволяли зробити висновок, що законодавець хоче встановити більш сприятливі наслідки у вигляді сплати судового збору у меншому розмірі для випадків, коли позивач об'єднує вимоги до кількох відповідачів в одному позові».
А тому, позивачу слід усунути вищевикладені недоліки та надати до суду документальні підтвердження щодо сплати судового збору у повному розмірі (ще за дві вимоги немайнового характеру) задля дотриманням всіх вказаних вимог закону.
З актуальними реквізитами для сплати вказаної суми судового збору позивач може ознайомитися на офіційному веб-сайті Придніпровського районного суду м. Черкаси за покликанням https://pp.ck.court.gov.ua/sud2314/.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача та надає йому строк на усунення недоліків.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч. 3 ст. 185 ЦПК України).
За таких обставин, позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу достатній час для усунення вищезазначених недоліків шляхом оформлення позовної заяви з дотриманням вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України.
Враховуючи викладене вище та керуючись ст. ст. 4, 19, 58-62, 174-177, 185, 258-261 ЦПК України суддя, -
Позовну заяву Комунального підприємства «Благоустрій» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Черкаської міської ради, Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради про втрату права користування житлом - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення вказаних в мотивувальній частині ухвали недоліків, який не може перевищувати п'ять днів з дня отримання ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у випадку не усунення вказаних недоліків заява буде визнана не поданою та йому повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений 04.11.2025 року.
Суддя: В.М. Скляренко