Справа № 711/8949/25
Номер провадження 1-кп/711/566/25
04 листопада 2025 року м.Черкаси
Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025250310002940 від 04.09.2025 стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Черкаси, Черкаської області, українця, громадянина України, з незакінченою середньою спеціальною освітою, неодруженого, на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, тимчасово не працюючого, особою з інвалідністю, депутатом, учасником АТО не являється, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,
ОСОБА_4 , будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, що підтверджується постановами Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 711/2921/25 від 23.04.2025 та у справі № 711/7163/25 від 12.08.2025, діючи систематично, умисно, в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», продовжив вчиняти відносно своєї матері ОСОБА_5 психологічне насильство.
Так, 29.08.2025 близько 19 години 00 хвилин, ОСОБА_4 , маючи прямий умисел на вчинення систематичного домашнього насильства, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , під час вживання алкогольних напоїв, безпідставно почав кричати, виражаючись нецензурною лайкою, на свою матір ОСОБА_5 , принижуючи її честь і гідність, чим вчинив психологічне насильство.
Відповідно до висновку експерта № 580 за результатами судово-психологічної експертизи від 22.09.2025 ситуація, що досліджується в даному кримінальному провадженні, а саме факти систематичного домашнього насильства з боку сина ОСОБА_4 , є істотно психотравмуючою для ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Внаслідок систематичного домашнього насильства з боку сина ОСОБА_4 потерпіла ОСОБА_5 зазнала істотних психологічних (моральних) страждань у вигляді змін в її емоційному стані, в індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному спілкуванню, функціонуванню її як особистості та порушують якість повсякденного життя.
Дії ОСОБА_4 , кваліфіковано за ознаками злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України визнав в повному обсязі, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і він їх у повному обсязі підтверджує. Пояснив, що дійсно систематично вчиняв стосовно своєї матері ОСОБА_5 , психологічне насильство, за що неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. Також 29.08.2025 близько 19 години 00 хвилин, він, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , де вони з потерпілою разом проживають, під час вживання алкогольних напоїв, почав кричати, виражаючись нецензурною лайкою в бік матері ОСОБА_5 , при цьому принижуючи її. Він усвідомлює протиправність своїх дій та просить вибачення у своєї матері. Просить суд суворо не карати, запевнив, що зробив для себе правильні висновки і не допустить подібних дій у майбутньому, виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.
До початку судового засідання потерпіла ОСОБА_5 подала до суду заяву про проведення судового засідання без її участі. Просила призначити покарання обвинуваченому, визначене йому законом на розсуд суду.
Врахувавши наведене, запитавши думку присутніх учасників кримінального провадження, які не заперечили щодо проведення судового засідання за даної явки, суд, відповідно до положень ст.325 КПК України визнав за можливе з'ясувати всі обставини кримінального провадження за відсутності належно повідомленої потерпілої.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор та потерпіла не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.
Заперечень з приводу оголошених фактичних обставин, встановлених в ході досудового розслідування в кримінальному проваджені, від сторін не надійшло, учасники погодилися із кваліфікацією вчинених діянь, будь-які заперечення відсутні.
Вина обвинуваченого підтверджується доказами, які були зібрані органами досудового розслідування і які він визнав в судовому засіданні, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.
Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, покази якого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ст.126-1 КК України - домашнє насильство, тобто умисне, систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.
Підстав, у відповідності до ч.3 ст.337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, офіційно не працевлаштований, не має на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей чи інших осіб, не є особою з інвалідністю, на обліку у лікарів - нарколога та психіатра не перебуває, вину визнав, щиро розкаявся, висловивши щирий жаль з приводу свого вчинку та засудив свою поведінку.
В якості обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно ст.66 КК України, суд визнає його щире каяття, яке полягає у визнанні у суді обставин, регламентованих п.1 ч.2 ст.91 КПК, щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. її час, місце, спосіб вчинення. Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (п.3 ПП ВСУ від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»). Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне, визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (постанови ККС ВС від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к; від 09.10.2018 року у справі №756/4830/17-к). Обвинувачений висловив щирий жаль з приводу вчинених ним дій та осуд своєї поведінки.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, суд враховує вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, та щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст.65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, особи обвинуваченого, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, думку потерпілої, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у межах санкції статті у виді пробаційного нагляду, що буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч.1 ст.59-1 КК покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.
Суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду, згідно ч.2 ст.59-1 КК, такі обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Згідно з ч.3 ст.59-1 КК суд може покласти на засудженого обов'язки: 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, з урахуванням того, що відповідними наказами Міністерства юстиції України затверджено перелік пробаційних програм для суб'єктів пробації, які включають в себе заходи спрямовані на виправлення того чи іншого криміногенного фактору, яке стало причиною вчинення особою кримінального правопорушення.
Пробаційний нагляд призначається на строк від одного до п'яти років (ч.4 ст.59-1 КК).
У цій справі, враховуючи фактичні дані про особу обвинуваченого, суд вважає слушним призначити за ст.126-1 КК України на строк 2 роки, котрий полягатиме в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства, а саме шляхом покладення на засудженого до пробаційного нагляду, згідно ч.2, 3 ст. 59-1 КК, таких обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації та виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Окрім того, суд, керуючись вимогами ст. 91-1 КК України в редакції Закону № 2227-VIII від 06.12.2017 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3233-IX від 13.07.2023, яка регламентує, що в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, […], суд може застосувати […], один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки: 5) направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.
Відповідно до п.10 ч.1. ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під програмою для кривдника слід розуміти комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, зокрема до виховання дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі жінок і чоловіків.
При цьому законодавство не встановлює законодавчих критеріїв, від яких необхідно відштовхуватись суду при вирішенні питання про наявність або відсутність підстав для направлення кривдника на проходження відповідної програми, однак вбачається, що при вирішенні цього питання слушним є врахування обставин вчинення правопорушення, системного характеру таких дій, ризику вірогідності повторюваності вчинення домашнього насильства, пояснення потерпілої, мети самої програми, котра покликана: (1) закріпити за особою розуміння поняття «домашнє насильство», його наслідки, відповідальності за вчинені дії, причин та факторів виникнення тощо, (2) формування навичок, які особа має набути за результатами проходження корекційної програми, зокрема: вміння контролювати власні прояви гніву та агресії, аналізувати власні дії в ситуації насильства, вирішувати будь-які ситуації без застосування насильства (саме цих навиків потребує обвинувачений, враховуючи модель вчинюваного ним злочину).
Саме комплексний підхід у даному випадку, на думку суду, є найбільш дієвим, оскільки метою притягнення до кримінальної відповідальності є не тільки покарання, а й виправлення особи, розуміння ним своїх негативних наслідків та виправлення останніх.
Отже, у підсумку, дане покарання із застосуванням обмежувальних заходів, у порядку ст.91-1 КК, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основну мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.
Таке покарання із застосуванням обмежувальних заходів, у порядку ст.91-1 КК, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі №161/7253/18), що власне і має місце, в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення.
У даному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 , 26.09.2025 ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси, було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Отже запобіжний захід, стосовно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, залишити без змін - у вигляді особистого зобов'язання.
Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою не пред'явлений, що не позбавляє права останньої відповідно до ч.7 ст.128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні. Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст.ст.7, 100, 124, 368-371, 373, 376, 392, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст.126-1 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.
На підставі ч.2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
На підставі п.5 ч.1 ст.91-1 КК України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці, виконання якої покласти на Черкаський міський центр соціальних служб Черкаської міської ради в місті Черкаси.
Строк покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_4 , згідно з ч.1 ст.49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України, обчислювати з дня постановки на облік.
Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді особистого зобов'язання, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.
Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1