Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7705/25
Номер провадження2/711/3463/25
31 жовтня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
Головуючого - судді: Казидуб О.Г.
при секретарі: Зайцева О.І.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника третьої особи - за дорученням: Молчанович Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Черкаської міської ради, як Орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,-
Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа: Виконавчий комітет Черкаської міської ради, як Орган опіки та піклування (18001, м. Черкаси, вул. Благовісна, 170, ЄДРПОУ 04061547) про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . На момент народження дитини батьки в шлюбі не перебували, відомості про батька в свідоцтво про народження дитини внесені відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України (походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою).
Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 03 лютого 2025 року № 92 малолітнього ОСОБА_4 влаштовано до нього в патронатну родину на виховання.
На момент влаштування мати дитини ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батько ОСОБА_2 надав заяву від 24 січня 2025 року згоду на влаштування малолітнього до родини патронатного вихователя.
Вказує, що 31 січня 2025 року громадянин ОСОБА_2 звернувся до Служби та надав заяву про те, що не заперечує проти позбавлення його батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З того часу батько ОСОБА_2 з сином не зустрічається та не спілкується, не цікавиться його життям, здоров'ям, духовним та моральним розвитком, не утримує сина матеріально.
Як йому пояснив малолітній, його батько тривалий час не працює, схильний до вживання спиртних напоїв.
Зазначає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 повністю відповідає інтересам дитини, яка не повинна страждати через те, що батько не піклується про нього, не дбає про його фізичний та духовний розвиток, свідомо поклавши виконання цих обовязків на державу.
Просить суд позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_2 щодо малолітнього ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 .
01 вересня 2025 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
09 жовтня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задоволити. Зазначив, що
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі. Про день, час та місце слухання справи був повідомлений шляхом направлення рекомендованого повідомлення за зареєстрованою адресою проживання.
Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Черкаської міської ради за дорученням Молчанович Наталія Олександрівна в судовому засіданні зазначила, що підтримує думку позивача та просить суд задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Малолітній ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що він має гарні відносини з патронатним вихователем ОСОБА_1 , майже рік проживає в патронатній сімї. Свого батька останній раз він бачив влітку цього року, десь в серпні місяці.
Суд, заслухавши думку сторін, пояснення малолітнього ОСОБА_4 , вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи приходить до наступного висновку.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 81 цього Кодексу.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Докази надаються сторонами та іншими. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.ч.2, 3 ст. 77 ЦПК). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК).
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_4 . В графі «батько» зазначений ОСОБА_2 , в графі «мати» зазначена ОСОБА_3 .
Відповідно до Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла.
24 січня 2025 року Наказом № 31 від 24.04.2025 Служби у справах дітей ЧМР вирішено влаштувати з 24.01.2025 в сімю патронатного вихователя ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
03 лютого 2025 року рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 92 про влаштування малолітнього ОСОБА_4 до сім'ї патронатного вихователя вирішено влаштувати з 24 січня 2025 року малолітнього ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , до сім'ї патронатного вихователя ОСОБА_1 терміном на 3 місяці.
25 квітня 2025 року рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 445 про продовження строку перебування малолітнього ОСОБА_4 в сім'ї патронатного вихователя вирішено продовжити з 24.04.2025 строк перебування малолітнього ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , в сім'ї патронатного вихователя ОСОБА_1 , терміном на 6 місяців.
31 січня 2025 року відповідачем ОСОБА_2 написано заяву Начальнику служби у справах дітей Черкаської міської ради Кошовій Ларисі, в якій зазначено, що він повністю розуміючи значення своїх дій, добровільно, без будь-якого до того примусу або впливу тяжких обставин, фізичного і морального насильства чи погроз, повністю розуміючи значення та правові наслідки своїх дій, не заперечує проти позбавлення його батьківських прав на свого малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
В матеріалах справи є Висновок Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 4156-01-21 від 28.02.2025 року, з якого вбачається, що Орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_2 щодо малолітнього ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до ч.1 ст.32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Приписами ч.3 ст.51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з положеннями абз.3 ч.2 ст.3СК України дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Положеннями ч.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р., ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991р. (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до ст.18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
В ст.7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
У статті 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною належної освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно з ч.2, 4 ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Відповідно до частин першої та другої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Отже, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.
Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18), від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
За положеннями частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина може бути розлучена з батьками у разі, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).
Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.
Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.
З іншої сторони обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 р. № 3, надає чітке визначення поняття ухилення від виконання батьківських обов'язків, наприклад не піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечуються необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 11.07.2017р. у справі «М. С. проти України» вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).
В судовому засіданні встановлено, що відповідач не піклується про свого сина, не проявляє зацікавленості в його долі, не цікавиться успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, його навчанням, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини.
Тобто, судом встановлено, що ОСОБА_2 не виконує покладених законом на батьків обов'язків, не бере педагогічної, матеріальної або будь-якої іншої участі у вихованні дитини.
На думку суду, відповідачем свідомо обрано такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дітей є мінімальною та недостатньою, що в свою чергу свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов'язків в розумінні статті 164 СК України.
Факт не піклування дитиною відповідачем підтверджується Висновком Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 4156-01-21 від 28.02.2025 року.
ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11, встановив відсутність порушень національними судами російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.
Враховуючи вищевикладене, найкращі інтереси дитини, а також те, що відповідач фактично не виконує свої батьківські обов'язки, суд вважає за необхідне позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 .
Також, на підставі ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.
На підставі ст.ст. 150, 164, Сімейного Кодексу України та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 264, 265 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 р. № 3, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Черкаської міської ради, як Орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_2 щодо малолітнього ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянута судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: О. Г. Казидуб