справа № 570/4358/25
провадження № 2/570/2071/2025
30 жовтня 2025 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Кушнір Н.В.
з участю секретаря судового засідання Полюхович М.В.
розглянувши клопотання представника позивача про закриття провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
покликаючись на непогашення позичальником заборгованості по кредитному договору, представник позивача Аліна Пилипчук у поданій через систему "Електронний суд" 01 вересня 2025 року позовній заяві просить стягнути з відповідача на користь позивача 17 789 грн. 47 коп. боргу та 2 422 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
10 жовтня 2025 року представник позивача Аліна Пилипчук у поданій через систему "Електронний суд" заяві просить закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідач добровільно погасив заборгованість за кредитним договором №17.11.2024-100000106. Крім цього, просить вирішити питання про повернення банку судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.
Учасники справи відповідно до ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Вказаний представник позивача просить розглянути клопотання у його відсутність.
Відповідач у судове засідання не з'явився.
Зважаючи на те, що їх з"явлення не визнане обов'язковим, враховуючи відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення по клопотанню, суд, беручи до уваги встановлені розумні строки розгляду цивільних справ, дійшов висновку про можливість розглянути клопотання за їх відсутності та відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд дійшов таких висновків.
Щодо клопотання про закриття провадження у справі
Згідно з п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Поряд з цим за змістом п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року (справа № 456/647/18, провадження №61-2018св19).
Оскільки спір між сторонами врегульований у добровільному порядку, суд приходить до висновку, що між сторонами відсутні неврегульовані претензії, тому цивільне провадження підлягає закриттю у зв'язку з фактичною відмовою позивача від позову.
Волевиявлення позивача відповідає можливостям ч.1 ст.206 ЦПК України, за якою позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Ба більше, у такому випадку суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом /п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України/.
Згідно з ч.2 ст.256 ЦПК України після закриття провадження по справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Зазначаємо, що наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача у цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Оскільки відмова від позову не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, що полягає у розгляді справи у межах заявлених вимог, вважає, що заява, яка подана та підписана позивачем, підлягає задоволенню, а тому відмова від позову може бути прийнята судом із закриттям провадження у справі.
Щодо клопотання про повернення судового збору
В ухвалі про закриття провадження у справі можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету (ч.3 ст.257 ЦПК України). Відповідно до ч.1, 2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір». Згідно з п.5 ч.1 ст.7 Закону закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), є підставою для повернення позивачу сплаченої суми судового збору.
Таким чином, за змістом наведеної норми вказаного Закону у випадку закриття провадження у справі на підставі відповідної заяви позивача про відмову від позову сплачена останнім сума судового збору не повертається.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України). Ч.3 ст.13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
З огляду на викладене, закриваючи провадження у справі на підставі відповідної заяви представника позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення позивачу сплаченої ним суми судового збору за подання позовної заяви.
На підставі наведеного, керуючись п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд
прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» від позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Закрити провадження у цивільній справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Cуддя: Кушнір Н.В.