Справа № 690/793/24
Провадження № 3/690/17/25
04 листопада 2025 року м. Багачеве
Суддя Багачевського міського суду Черкаської області Линдюк В.С., розглянувши матеріали справи відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 08.01.2003 року Ватутінським МВ УМВС України в Черкаській області, не заміжня, освіта повна середня, оператор комп'ютерного набору товариства з обмеженою відповідальністю «Київська муніципальна служба», інші відомості суду не відомі, за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
До Багачевського міського суду Черкаської області із Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області надійшли матеріали відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 07.12.2024 року серії ААД № 402681 - ОСОБА_1 07.12.2024 року о 22 год. 52 хв. по вул. Євгена Іванченка в м. Багачеве, у порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху, керувала транспортним засобом Honda Dio 35, б/н, з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини роту), відмовилася від проходження на місці зупинки огляду на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням приладу «Драгер» та в закладі охорони здоров'я, чим вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 не визнала свою вину у вчиненні адміністративного правопорушенні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вказала, що у вечірній час 07.12.2024 року вона приїхала в гості до свого знайомого ОСОБА_2 в приміщення, де він надає послуги шиномонтажу, потім ОСОБА_3 згадав, що йому необхідно взяти деякі деталі з свого складського приміщення, та попросив у неї мопед, щоб з'їздити і забрати їх. Вона погодилась надати мопед, за умови, що поїде разом з ним у якості пасажира. Зупинившись на вул. Євгена Іванченка ОСОБА_3 пішов у власних справах, а вона сидячі на мопеді залишилась на узбіччі очікувати його. Майже відразу до неї під'їхали працівники поліції, неподалік яких зупинився ОСОБА_3 , та почали вимагати документи, які посвідчують її особу, та право керування даним транспортним засобом, а потім не реагуючи на її пояснення, що вона не керувала транспортним засобом, почали пропонувати пройти тест на стан алкогольного сп'яніння. Вона вказала, що визнає свою вину в тому, що їхала на мопеді за відсутності шолому, заперечивши факт безпосереднього керування транспортним засобом. Після її телефонного дзвінка ОСОБА_3 відразу повернувся на місце зупинки та пояснював працівникам поліції, що саме він керував мопедом, однак працівники поліції проігнорували вказане, та продовжували наполягати на проходженні нею огляду на стан алкогольного сп'яніння. Враховуючи те, що в подібній ситуації вона була вперше, та не мала досвіду проходження такого огляду працівниками поліції, дещо занервувала, оскільки розуміла, що працівники поліції вже ігнорують її пояснення про те, що вона не керувала мопедом, а винувата лише в тому, що їхала за відсутності мотошолому. В подальшому працівниками поліції, складено відносно неї протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, та постанову про накладення адміністративного стягнення за керування скутером без мотошолому та за відсутності посвідчення відповідної категорії.
Захисник Держан В.В., повноваження якої підтверджено ордером від 18.12.2024 року серії СА № 1078148 вказала, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 очевидно не відповідає вимогам КУпАП, оскільки диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність виключно водія за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. При цьому, сам по собі факт того, що ОСОБА_1 сиділа на мопеді, коли до неї підійшли працівники поліції, не може свідчити, що вона безпосередньо 07.12.2024 року ним керувала. Таким чином, працівниками поліції безпідставно вимагали від ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як водія транспортного засобу на місці зупинки чи в медичній установі. Додатково вказала, що рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 06.03.2025 року, яке набрало законної сили, скасовано постанову Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області від 07.12.2024 року серії ЕНА № 3623235, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, що також спростовує викладені в ній та протоколі про адміністративне правопорушення від 07.12.2024 року серії ААД № 402681 обставини щодо керування ОСОБА_1 07.12.2024 року о 22 год. 52 хв. мопедом Honda Dio 35. З урахуванням вказаного просила закрити провадження в даній справі в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 надав суду пояснення за змістом яких 07.12.2024 року у вечірній час він попросив у ОСОБА_1 мопед, щоб поїхати у власних справах, на що вона погодилась за умови, що поїде разом з ним. Керуючи мопедом він зупинився по вул. Євгена Іванченка в м. Багачеве неподалік складських приміщень, та пішов у власних справах, а ОСОБА_1 залишилась чекати його на мопеді. При цьому, він бачив, що неподалік від місця зупинки почав рух службовий автомобіль працівників поліції з увімкненими проблисковими маячками синього та червоного кольорів, але не надав цьому жодного значення. Повернувшись він побачив працівників поліції, які спілкувались з ОСОБА_1 , вимагаючи в неї пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Підійшовши ближче він повідомив працівникам поліції, що за кермом даного мопеда був він, а ОСОБА_1 лише пасажиром, однак на це вони не реагували та вимагали від ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, але вона за його вказівкою відмовилась, оскільки не керувала даним транспортним засобом. Додатково зазначив, що йому не зрозумілі дії працівників поліції, які не реагували на його пояснення та не запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, так як водієм мопеда був саме він, а не ОСОБА_1 .
Переглядом відеозаписів, долучених до матеріалів справи, встановлено, що працівники поліції підійшли до мопеда, який стояв нерухомо, на якому сиділа ОСОБА_1 без мотошолому, а потім до мопеду підійшов ОСОБА_3 . Перевіривши документи, які встановлюють особу ОСОБА_1 , працівником поліції запропоновано їй пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в зв'язку з наявністю в неї ознак алкогольного сп'яніння, а ОСОБА_3 вказав, що не вона керувала транспортним засобом. У подальшому, ОСОБА_3 неодноразово повідомляв працівникам поліції, що саме він керував даним мопедом, тому ОСОБА_1 не повинна проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння та вказував їй, що вона має відмовитись від проходження такого огляду, що вона й зробила. Також на відеозаписах зафіксовано процедуру складення відносно ОСОБА_1 матеріалів про вчиненні нею адміністративні правопорушення.
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього рух, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 07.12.2024 року серії ЕНА № 3623235, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, у зв'язку з керуванням 07.12.2024 року о 22 год. 52 хв. скутером Honda Dio 35, б/н, який не зареєстрований у встановленому законом порядку, без відповідної категорії, без мотошолому, та з урахуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 06.03.2025 року, яке набрало законної сили, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього рух, зафіксоване не в автоматичному режимі від 07.12.2024 року серії ЕНА № 3623235, скасовано.
Заслухавши ОСОБА_1 , доводи захисника Держан В.В. та пояснення свідка ОСОБА_3 , всебічно, повно і об'єктивно дослідивши матеріали адміністративної справи, що мають доказове значення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом та правосвідомістю, вважаю, що провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Положеннями ст. 280 КУпАП України передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, крім іншого, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка згідно змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ судами, як і Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, застосовується як джерело права, а саме у Рішенні від 21.07.2011 року в справі «Коробов проти України», вказано, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Водночас сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
За змістом висновку Верховного Суду, сформульованого в постанові від 22.06.2023 року в справі № 752/5417/19 факт складання поліцейським протоколу не вказує на фактичну вину особи в адміністративному правопорушенні. Протокол є носієм доказової інформації, яка в подальшому може бути використана органом, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення з метою прийняття рішення щодо наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи. Протокол фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства та не є рішенням, що створює правові наслідки і не змінює стан суб'єктивних прав особи, оскільки таким рішенням є постанова, яка приймається на підставі протоколу.
Щодо обґрунтованості поширення на вказану категорію справ гарантій Конвенції необхідно зазначити таке. Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення. Відповідно, уповноваженим особам необхідно дотримуватись правил та процедур під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, прав та гарантій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, належному фіксуванні доказів вчинення правопорушення та їх зберіганні тощо.
У справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених КУпАП, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що, з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій ст. 6 Конвенції.
Одночасно практика Європейського суду з прав людини щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення зосереджена навколо фундаментальних засад здійснення правосуддя в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, забезпеченні дотримання положень Конвенції в частині реалізації ст. 6, яка гарантує кожному право на справедливий суд.
Згідно змісту Рішення Європейського суду з прав людини від 09.06.2011 року в справі «Лучанінова проти України» стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширюються й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення.
Вказана позиція також обумовлена тим, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» від 08.06.1976 року, в справі «Гурепка проти України» від 06.09.2005 року, в справі «Менаріні проти Італії» від 27.09.2011 року, вказав, що термін «кримінальне правопорушення», що міститься у ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції, має автономне значення і охоплює суворі за своїми наслідками види адміністративних стягнень, до яких належать адміністративний арешт та значні адміністративні штрафи.
Відповідно до правової позицій, викладеної в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 536/1703/17, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
За змістом висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.02.2018 року в справі № 760/3696/16-а та від 18.07.2019 року в справі № 216/5226/16-а, відеозапис з нагрудної камери поліцейського не може бути доказом порушення Правил дорожнього руху, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення.
Конституційний Суд України в рішенні від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
З огляду на положення ч. 1 ст. 8 Конституції України щодо визначення і дії в Україні верховенства права, вважаю, що гарантії ч. 3 ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, також розповсюджуються на обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Оцінюючи долучені до матеріалів справи докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд враховує те, що з наданих до суду відеозаписів не вбачається фіксації факту безпосереднього керування ОСОБА_1 скутером до моменту його зупинки, а інші докази цього в матеріалах справи відсутні.
При цьому, поза увагою працівників поліції під час складення протоколу про адміністративне правопорушення від 07.12.2024 року серії ААД № 402681 залишено пояснення ОСОБА_3 , що саме він, а не ОСОБА_1 , керував скутером, які він підтвердив безпосередньо в судовому засіданні.
Крім того, рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 06.03.2025 року, яке набрало законної сили, скасовано постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за керування 07.12.2024 року о 22 год. 52 хв. скутером Honda Dio 35, б/н, який не зареєстрований у встановленому законом порядку, без мотошолому та посвідчення водія відповідної категорії.
З огляду на вказане, враховуючи встановлені обставини справи та те, що ОСОБА_1 заперечує факт керування скутером до його зупинки, вказуючи, що ним керував ОСОБА_3 , що останнім особисто підтверджено в судовому засіданні, а їхні доводи не спростовується долученими до матеріалів справи доказами, вважаю, що наявні об'єктивні сумніви щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що тлумачаться на її користь.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, з огляду на недоведеність факту вчинення ОСОБА_1 07.12.2024 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважаю, що провадження в даній справі підлягає закриттю, в зв'язку з відсутністю події та складу вказаного адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 130, 245, 247, 251, 252, 254-256, 274, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Постанова може бути оскаржена особами, визначеними ч. 2 ст. 294 КУпАП, до Черкаського апеляційного суду через Багачевський міський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Линдюк В.С.