П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/30972/24
Категорія:112010200 Головуючий в 1 інстанції: Хурса О.О.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:05.12.2024р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі - ГУПФ) України в Одеській області про:
- визнання протиправною бездіяльності ГУПФ України в Одеській області щодо непоновлення пенсії позивачу за вислугу років;
- зобов'язання ГУПФ України в Одеській області поновити пенсію за вислугу років позивачу.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідачем протиправно не поновлено пенсії позивачу, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 до ГУПФ України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 21 травня 2024 року про поновлення пенсії за вислугу років.
Зобов'язано ГУПФ України в Одеській області розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 21 травня 2024 року про поновлення пенсії за вислугу років та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ГУПФ України в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що під час звернення внутрішньо переміщеної особи із заявою про призначення, відновлення чи продовження виплати пенсії та документом, що посвідчує особу, територіальні органи Пенсійного фонду України ідентифікують особу заявника, фіксують місце і час її звернення, порівнюють отримані дані з даними, що обробляються в базах даних Пенсійного фонду України, з урахуванням даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб у порядку, який затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики. Позивач 21 травня 2024 звернувся зі зверненням щодо поновлення виплати пенсії. Проте, позивач не звертався до відповідача із заявою про призначення, відновлення чи продовження виплати пенсії та документом, що посвідчує особу. Отже, призначення пенсії згідно із законодавством України можливо після звернення до пенсійного органу із заявою про призначення, відновлення чи продовження виплати пенсії та документом, що посвідчує особу та припинення виплати пенсії на території тимчасово окупованої Республіки Крим. У зв'язку з введенням воєнного стану в Україні та до його закінчення листування з тимчасово окупованою Республікою Крим, в тому числі і запити пенсійних справ для виплати пенсій за новим місцем проживання, призупинено, тому взяти на пенсійний облік до Головного управління не має можливості.
Крім того, апелянт вказує, що для поновлення виплати пенсії за новим місцем проживання необхідні, зокрема, пенсійна справа та документи, які містять інформацію про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання. У період дії правового режиму воєнного стану в органів Пенсійного фонду України відсутні повноваження щодо отримання документів, необхідних для поновлення виплати пенсії особам, які проживали на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Отже, для поновлення виплати пенсії за новим місцем проживання необхідні, зокрема, пенсійна справа та документи, які містять інформацію про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання. Крім цього, судом першої інстанції не було враховано. що позивач не звертався до Головного управління з заявою про поновлення виплати пенсії у встановленому законодавством порядку. При цьому матеріали справи не містять доказу звернення позивача з заявою встановлено зразка про поновлення пенсії. Надання заяви невстановленого зразка позивачем не спричиняє обов'язку у суб'єкта владних повноважень прийняти за результатами її розгляду рішення. Вказаний вище лист-відповідь не є індивідуальним актом суб'єкта владних повноважень, який тягне за собою спричинення будь-яких правових наслідків для позивача.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року іншими учасниками справи не оскаржено.
Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
ОСОБА_1 до березня 2014 року проживав на території АР Крим та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 25 жовтня 2000 року, та у березні 2014 року, у зв'язку із тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополь російською федерацією, виплата пенсії органами пенсійного фонду України припинилась.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 21 травня 2024 року, в якій просив поновити нарахування і виплату пенсії за вислугу років.
Листом від 14 червня 2024 року відповідач повідомив, що для поновлення пенсії необхідні пенсійна справа та документи, які містять інформацію про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання. Також відповідач вказав, що питання пенсійного забезпечення осіб, прибувших з АР Крим, на законодавчому рівні не визначено.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч п.4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1), пенсійний орган не прийняв рішення про поновлення виплати пенсії або про відмову у поновленні виплати пенсії, а листом повідомив позивача про те, що для поновлення пенсії необхідні пенсійна справа та документи, які містять інформацію про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання. Також відповідач вказав, що питання пенсійного забезпечення осіб, прибувших з АР Крим, на законодавчому рівні не визначено.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що пенсійний орган не розглянув по суті заяву позивача від 28 березня 2024 та всупереч п.4.3 Порядку №22-1 не прийняв рішення про поновлення виплати пенсії або про відмову у поновленні виплати пенсії.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 49 Закону №2262-ХІІ пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України.
Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.
Документом, який підтверджує призначення пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом Пенсійного фонду України.
Відповідно ст. 52 Закону №2262-ХІІ особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця його проживання, через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно п.п.3 та 11 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 (далі - Закон №3-1), заява про поновлення пенсії подається заявником до органу, що призначає пенсію.
Днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення уповноваженим органом (структурним підрозділом).
Днем звернення за поновленням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Згідно п.5 розділу ІІ Порядку №3-1, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі особи та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії, та з урахуванням додатково наданих документів.
При переведенні з одного виду пенсії на інший, поновленні виплати пенсії особа може додатково подати документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім'ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку, підвищення та інші доплати).
Громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримали громадянства Російської Федерації та не одержують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення Російської Федерації.
15 квітня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", яким визначено статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлено особливий правовий режим на цій території, визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнано тимчасово окупованою територією.
Відповідно п.2 ч.1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009);
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Так у Рішенні Конституційного Суду від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 зазначено, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Отже, кожен громадянин України, включно пенсіонер, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі №540/450/19 зазначив, що обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим.
Отже, право особи на отримання пенсійних виплат у належному розмірі не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати повноваження щодо перевірки обґрунтованості їх видачі чи прийнятих рішень окупаційної влади.
Згідно ч.3 ст. 7 Закону України №1706-VII, громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Апеляційний суд встановив, що матеріали справи не містять доказів того, що позивачка зверталася до Пенсійного фонду України із заявою про продовження виплати пенсії як особа, яка продовжувала проживати на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та не отримувала пенсійне забезпечення від органів держави-окупанта.
Позивачка є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується відповідною довідкою, достовірність якої не оспорюється відповідачем.
Крім того, матеріали справи не містять рішення уповноваженого органу Пенсійного фонду України про припинення виплати пенсії позивачу з підстав, передбачених ст. 49 Закону №1058-VII.
Згідно з п.1.8 Порядку №22-1, днем звернення за перерахунком пенсії, поновленням виплати пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Пунктом 2.1 Порядку №22-1 передбачений перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, в якому такий документ як атестат про припинення пенсії відсутній.
Водночас, згідно з пп.9 п.2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації).
Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в пенсійних органах Російської Федерації як одержувач пенсії.
Також, п.4.12 Порядку №22-1 передбачено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера.
Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).
З урахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку, що саме на орган, уповноважений на призначення пенсії, покладається обов'язок у разі переїзду пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці направити запит про витребування пенсійної справи до відповідного органу, який здійснював призначення пенсії за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є громадянином України, а пенсія призначена йому відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Доводи апеляційної скарги суперечать принципу верховенства права, оскільки обов'язок щодо витребування пенсійної справи позивача з органу Пенсійного фонду України за попереднім місцем проживання (реєстрації) покладається саме на орган, що здійснює призначення або поновлення пенсії.
Позбавлення відповідного управління можливості направити запит про витребування пенсійної справи не може розглядатися як правомірна підстава для відмови у поновленні пенсійних виплат.
Колегія суддів акцентує увагу, що право на поновлення пенсії не залежить від таких обставин, як припинення дипломатичних відносин між державами, а також відсутність або неможливість витребування пенсійної справи чи отримання атестату про припинення виплати пенсії органами Пенсійного фонду російської федерації.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку, що позивач, як громадянин України, має право на отримання пенсії, призначеної йому відповідно до законодавства України, за місцем своєї фактичної реєстрації або проживання.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховному Суду, викладеними в постанові від 22 вересня 2021 року у справі №308/3864/17, відповідно до яких відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення.
За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 03 листопада 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.